2.”Соціальна” ознака

а) вкладена людська праця (дики тварини, рослини у своєму середовищі – це предмет екологічних злочинів)

б) предмет вилучений з природного середовища

Якщо в тварину вкладена праця, проте вона не вилучена з природного середовища, вона не може бути визнана майном (наприклад, диких тварин зимою підгодовують, але це не „перетворює” їх в майно, за умовою, що вони мешкають на свободі).

3. „Юридична” ознака – в момент вилучення річ вже належить власнику і ще не вийшла з його фактичного володіння. Не можна викрасти те, чого ще нема, можна тільки спричинити шкоду у вигляді упущеної вигоди (ст. 192). Якщо злочинець обертає на свою користь (або користь інших осіб) майно, що вже вибило з фактичного володіння власника – можлива відповідальність по ст. 193 (Незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилось у неї), якщо воно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність або є скарбом).

4. „Економічна ознака” – майно має бути цінним (від 0,2 соціальної пільги).

Майно – це й гроші, цінні папери (виконують функцію грошей, тому що вільно обертаються: акції, облігації) Заволодіння квитанціями, номерками – це готування до викрадення.

Розмір викраденого майна виступає у якості кваліфікуючих ознак: (см. примітку до ст. 185).

Об’єктивна сторона діяння: тільки дії.

Дій дві: 1. вилучення: фізичне або інтелектуальне (при шахрайстві)

2.обертання, тобто заволодіння.

Якщо відбулося тільки вилучення (без обертання) – викрадення не закінчено, має місце замах на відповідний злочин (крім розбою та вимагання, оскільки вони є злочинами з усіченим складом).

Якщо вилучення не було, а мало місце лише тільки заволодіння – можлива відповідальність за ст. 193 „Незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї”. Слід пам’ятати, що предметом у ст. 193 є не будь-яке чуже майно, а лише таке, що має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність або скарб.

Наслідків також 2.

1.Матеріальні збитки для потерпілого

2. Незаконне збагачення винного.

Момент закінчення. Розбій та вимагання – усічені склади. Розбій закінчений з моменту нападу, поєднаного з фізичним чи психічним насильством, вимагання – з моменту, коли пред’явлена вимога, супроводжена погрозою. Таке можливо, коли злочинець не мав змоги довести задумане до кінця з причин, що не залежали від нього (опір потерпілого, відсутність майна, втручання інших осіб тощо).

Решта злочинів даної групи передбачені як злочини з матеріальним склади. Вони закінчені, коли у злочинця з’явилась хоча б первісна можливість розпорядитися майном як своїм (сховати, передати іншому). Це завжди питання факту, конкретної обстановки. Можна заперечити дослідникам, яки вважають, що дані злочини є закінченими, коли злочинець, вилучивши майно мав можливість його викинути. Ця позиція суперечить сутності будь якого розкрадання як злочину, що спрямований на збагачення. Злочинець викрадає майно не для того, щоб його викинути. До того ж, зробити це він може завжди. Тому, якщо визнати злочин закінченим, коли у злочинця з’явилася можливість викинути майно, то для незакінчених крадіжки, грабежу та ін., просто не залишалось би місця – вони були б закінченими практично завжди.

Правильно визначити момент закінчення розкрадання дуже важливо, оскільки від цього залежить:

1. кваліфікувати скоєне як закінчений злочин, чи як замах на нього (від цього залежить покарання, оскільки за замах воно не може бути більшим ніж дві третини максимуму санкції)

2. була чи не була добровільна відмова від вчинення злочину.

3. була інша особа співучасником викрадення, чи вона отримала майно, здобуте злочинним шляхом (ст. 198)

4. можливість переростання у більш тяжкій злочин (наприклад, незакінчена крадіжка може перерости у грабіж чи розбій, закінчена –ні; тут буде сукупність крадіжки та тілесного ушкодження).

Протиправність дій – відсутні засади для отримання цього майна, що випливають з інших норм права. Таке можливо, наприклад, коли особа тайно заволодіває своїм майном, яке йому не віддає один з подружжя після розлучення. Це може бути визнане порушенням недоторканості житла (ст. 162) та самоправством (ст. 356), а не викраденням майна.

Способом вчинення дій визначається конкретна форма (крадіжка – таємний, грабіж – відкритий та ін.).

Суб’єктивна сторона

Вина – прямий умисел для усіх розкрадань.

Мета – корислива: прагнення до незаконного збагачення за рахунок інших осіб. Коли злочинець обертає майно на користь інших осіб, його власна користь виявляється у тому, що вона звільняє собі від витрат, яки були б неминучі, якщо б він діяв за законом.

Мотив – не обов’язково корисливий. Підлітки іноді вчиняють крадіжки з мотиву „самоствердження”.

Незворотність – це також ознака суб’єктивної сторони. Незворотність означає, що вилучаючи майно, особа не збирається його повертати. Відповідно при тимчасовому незаконному „запозиченні” не буде ніякої форми розкрадання. Приватну особу за таки дії можна притягувати до відповідальності за самоправство (ст. 356 ), а службову – за зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), звісно, за наявності усіх інших ознак складів цих злочинів. Наприклад касир незаконно „позичає” гроші з каси. Це не привласнення (і взагалі не розкрадання).

Суб’єкт

Вік. Крадіжка, грабіж, розбій, вимагання – 14 р., решта – 16.

Спеціальний суб’єкт – ст. 191. Ч. 1 – особа, якій майно ввірено чи перебувало в віданні. Ч. 2 – службова особа.