- •Контрольні питання для підготовки до заліку зі спецкурсу „Проблеми кримінального права”.
- •Кримінальне правопорушення та його види.
- •Причини доцільності виокремлення кримінального проступку як виду кримінального правопорушення.
- •Кримінальна відповідальність у структурі протидії злочинності.
- •Проблема визначення кримінальної відповідальності.
- •Форми кримінальної відповідальності.
- •Механізм застосування кримінальної відповідальності.
- •Покладання кримінальної відповідальності на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення та роль прокурора в його здійсненні.
- •Реалізація кримінальної відповідальності та роль прокурора в її здійсненні.
- •Склад злочину та його структура.
- •Проблемні аспекти об’єктивних ознак складу злочину.
- •Проблемні аспекти суб’єктивних ознаки складу злочину.
- •Проблемні аспекти визначення стадій вчинення злочину.
- •Добровільна відмова від продовження злочину на різних стадіях його вчинення.
- •Система та види покарань в кк України.
- •Загальні засади призначення покарання та їх співвідношення з принципами призначення покарання.
- •Призначення більш м’якого покарання ніж передбачено в законі.
- •Межі відповідальності за вчинення незакінченого злочину.
- •Межі відповідальності за вчинення злочину в співучасті.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.
- •Проблемні аспекти інституту звільнення від покарання та від його відбування.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності та відмова від її застосування: проблема співвідношення.
- •Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •Поняття кримінально-правової кваліфікації.
- •Проблемні аспекти визначення поняття та системи злочинів проти життя і здоров’я.
- •Проблема законодавчого визначення вбивства.
- •Види вбивств за обтяжуючих обставин та їх загальна характеристика.
- •Умисні вбивства за пом’якшуючими обставинами (привілейовані) вбивства
- •2.2.3. С. 119 Вбивство через необережність
- •2.2.4.Ст. 120 Доведення до самогубства
- •Поняття та види тілесних ушкоджень.
- •Розмежування т.У. Від катування, побоїв.
- •Відмінність умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 кк) від умисного вбивства та вбивства через необережність.
- •Відмежування залишення в небезпеці від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
- •Злочини у сфері медичного обслуговування
- •Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності.
- •Поняття службової особи.
- •Відмінність зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень.
- •Відмінність зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 кк) від перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 кк).
- •Службове підроблення. Особливості предмету цього злочину.
- •Відмінність зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень від службової недбалості.
- •Характеристика хабарництва (статті 368,369, 370 кк)
- •Поняття та система злочинів проти власності.
- •2.”Соціальна” ознака
- •Загальна характеристика та види некорисливих злочинів проти власності.
- •Загальна характеристика та система злочинів у сфері господарської діяльності.
- •Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).
- •Фіктивне підприємництво.
Форми кримінальної відповідальності.
На наш погляд, формами кримінальної відповідальності є:
- покарання (Розділ Х Загальної ч. КК);
- звільнення від покарання (Розділ Х Загальної ч. КК);
- звільнення від відбування призначеного покарання (Розділ ХІІ Загальної ч. КК ).
Не існує, також, підстав визнавати формою кримінальної відповідальності так зване звільнення від неї, а насправді відмову від застосування кримінальної відповідальності, регламентоване як розділом ІХ Загальної частини КК України та деякими статтями інших її розділів, так і низкою статей Особливої його частини. Річ у тім, що у разі звільнення від кримінальної відповідальності відсутній державний осуд того, хто вчинив злочин, який є обов’язковим елементом змісту кримінальної відповідальності. У такому випадку не постановляється обвинувальний вирок суду, яким особа офіційно визнається винною у вчиненні злочину, що виражає негативну оцінку вчинку і його суб’єкта з боку держави. У разі звільнення від кримінальної відповідальності при тому, що його підстави є нереабілітуючими, держава з різних міркувань відмовляється від свого права піддати особу, яка вчинила злочин, осуду і, тим більше, примусу, передбачених кримінальним законом. Сказане дає підстави стверджувати, що звільнення від кримінальної відповідальності – це форма реалізації кримінально-правових норм поза інститутом кримінальної відповідальності.
Дискусійним залишається питання щодо віднесення до форм кримінальної відповідальності примусових заходів медичного характеру. Ясно одне: коли вони застосовуються до неосудної особи – це не може вважатися кримінальною відповідальністю. Щодо примусових заходів медичного характеру які застосовуються до обмежено осудних осіб, такої однозначності немає. З огляду на те, що такі заходи переважно застосовуються паралельно з покаранням, вважати їх самостійною формою кримінальної відповідальності не доцільно.
Впровадження кримінального проступку потребує встановлення кримінальної відповідальності за їх вчинення не у формі покарання, а у формі кримінального стягнення. Окрім іншого, це дозволить встановити кримінальну відповідальність юридичних осіб.
Механізм застосування кримінальної відповідальності.
Процес реагування на вчинений злочин утворює самостійну систему заходів, які застосовуються у певній послідовності. Оскільки, як зазначалося, головним засобом такого реагування, як і спеціальної протидії злочинності взагалі, є кримінальна відповідальність, механізм її застосування чи незастосування й уособлює собою механізм спеціальної протидії злочинності. Його утворюють послідовно здійснювані в межах кримінально-процесуальної форми наступні складові:
- притягнення до кримінальної відповідальності;
- покладання кримінальної відповідальності;
- реалізація кримінальної відповідальності;
-
Покладання кримінальної відповідальності на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення та роль прокурора в його здійсненні.
Після притягнення до відповідальності настає черга покладання кримінальної відповідальності на суб’єкта його вчинення або відмова від цього. Як зазначає академік Ю.В. Баулін, „... органи державної влади спершу притягують особу до кримінальної відповідальності, а потім покладають на неї таку відповідальність” 11, с. 48. При цьому закон дозволяє за наявності законних підстав взагалі відмовитися від покладання відповідальності на суб’єкта, застосувавши до нього так зване звільнення від кримінальної відповідальності.
Покладання кримінальної відповідальності є центральною, власне матеріально - правова складовою механізму застосування кримінальної відповідальності.
Єдиним суб’єктом покладання кримінальної відповідальності відповідно до Конституції та галузевого законодавства України є суд.
Зміст покладання кримінальної відповідальності складає діяльність суду із здійснення засудження суб’єкта, притягнутого до такої відповідальності з визначенням виду й міри обмеження чи позбавлення його певних благ або без такого.
Роль прокуратури в покладанні судом кримінальної відповідальності на особу, визнану винуватою у вчиненні злочину полягає в реалізації конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді (п.1 ст.121 Конституції України).