31. Поняття та види тілесних ушкоджень.

32. Розмежування т.У. Від катування, побоїв.

КК України передбачає тілесні ушкодження трьох видів: легкі, середньої тяжкості, тяжкі.

У свою чергу легкі тілесні ушкодження поділяються на таки, що потягли короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125) та не потягли відповідних наслідків (ч. 1 ст. 125). Проте статей, що передбачають тілесні ушкодження не 3, а більше. Крім умисних тілесних ушкоджень, передбачених загальними нормами КК передбачає деякі умисні тілесні ушкодження при пом’якшуючих обставинах (в стані сильного душевного, при перевищенні меж необхідної оборони...). КК містить і статті щодо необережних тілесних ушкоджень (згадаємо, що необережне спричинення легких тілесних ушкоджень це – не злочин).

Тілесне ушкодження – це порушення анатомічної цілісності або фізіологічної функції органів чи тканин людини. Для розподілу тілесних ушкоджень на види використовуються наступні критерії:

Медичний – вимірюється кількістю днів, протягом яких людина перебувала на лікарняному. Крім того до медичного критерію відноситься небезпека для життя у момент спричинення, переривання вагітності та психічна хвороба (притаманні тяжкому тілесному ушкодженню)

Економічний. Показник цього критерію – ступень стійкої втрати працездатності. Вимірюється у відсотках чи простих дробах.

Естетичний – непоправне знівечення обличчя (один з варіантів тяжкого тілесного ушкодження).

	Ступінь тяжкості тілесного ушкодження
	Тяжке	середньої тяжкості	Легке
			Що спричинило короткочасний розлад здоров’я...	що не спричинило розладу здоров’я...
Небезпека для життя у момент спричинення	небезпечно	не є небезпечним	не є небезпечним	не є небезпечним
естетичний	непоправне знівечення обличчя	----------	----------	--------
медичний	не має значення	Тривале (більше ніж 21 день)	більше ніж 6 і до 21 дня	до 6 днів
економічний	більш ніж 33%	Більше ніж 10% і до 33%	До 10 %	----------

Розподіл тілесних ушкоджень на види має важливе значення для кваліфікації багатьох суспільно-небезпечних діянь (зокрема, грабежу, розбою, вимагання). Відповідні статті КК мають ознаки „насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого”, „насильство, небезпечне для життя чи здоров’я потерпілого”.

Слід пам’ятати, що насильство, яке не є небезпечним ні для життя, ні для здоров’я – це будь-яке насильство, що не перевищує умисних легких тілесних ушкоджень, що не спричинили ані розладу здоров’я, ані втрати працездатності (тобто, дії, передбачені ч. 1 ст. 125 є верхньою межею такого насильства).

Відповідне, насильство, небезпечне для життя чи здоров’я – це умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125 КК), умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження (ст. 122 КК), умисні тяжкі тілесні ушкодження (ст. 121 КК).

Здоровий глузд підказує, що позбавлення людини життя аж ніяк не належить до насильства „що є небезпечним для життя”, оскільки смерть виключає життя, а не є „небезпечною” для неї.

Слід також пам’ятати, що насильством, небезпечним для життя чи здоров’я є і таке, що створює небезпеку для життя чи здоров’я особи у момент його застосування, незалежно від того, чи призвело воно до тілесних ушкоджень (скидання з висоти, застосування електроструму тощо). Ця інформація буде ще раз нагадуватися при характеристиці злочинів проти власності).

Побої (ст. 126). Відрізняються від тілесних ушкоджень тим, що не спричиняють порушення ані анатомічної цілісності, ані фізіологічної функції органів або тканин людини. Жодна експертиза виявити побої не може. Якщо будь-які порушення є – це вже не побої, а тілесні ушкодження.

Катування (ст. 127) – передбачає не тільки фізичну шкоду, але і моральні страждання. Особливість катувань – спеціальна мета: „примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, в тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб”.