- •Контрольні питання для підготовки до заліку зі спецкурсу „Проблеми кримінального права”.
- •Кримінальне правопорушення та його види.
- •Причини доцільності виокремлення кримінального проступку як виду кримінального правопорушення.
- •Кримінальна відповідальність у структурі протидії злочинності.
- •Проблема визначення кримінальної відповідальності.
- •Форми кримінальної відповідальності.
- •Механізм застосування кримінальної відповідальності.
- •Покладання кримінальної відповідальності на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення та роль прокурора в його здійсненні.
- •Реалізація кримінальної відповідальності та роль прокурора в її здійсненні.
- •Склад злочину та його структура.
- •Проблемні аспекти об’єктивних ознак складу злочину.
- •Проблемні аспекти суб’єктивних ознаки складу злочину.
- •Проблемні аспекти визначення стадій вчинення злочину.
- •Добровільна відмова від продовження злочину на різних стадіях його вчинення.
- •Система та види покарань в кк України.
- •Загальні засади призначення покарання та їх співвідношення з принципами призначення покарання.
- •Призначення більш м’якого покарання ніж передбачено в законі.
- •Межі відповідальності за вчинення незакінченого злочину.
- •Межі відповідальності за вчинення злочину в співучасті.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.
- •Проблемні аспекти інституту звільнення від покарання та від його відбування.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності та відмова від її застосування: проблема співвідношення.
- •Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •Поняття кримінально-правової кваліфікації.
- •Проблемні аспекти визначення поняття та системи злочинів проти життя і здоров’я.
- •Проблема законодавчого визначення вбивства.
- •Види вбивств за обтяжуючих обставин та їх загальна характеристика.
- •Умисні вбивства за пом’якшуючими обставинами (привілейовані) вбивства
- •2.2.3. С. 119 Вбивство через необережність
- •2.2.4.Ст. 120 Доведення до самогубства
- •Поняття та види тілесних ушкоджень.
- •Розмежування т.У. Від катування, побоїв.
- •Відмінність умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 кк) від умисного вбивства та вбивства через необережність.
- •Відмежування залишення в небезпеці від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
- •Злочини у сфері медичного обслуговування
- •Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності.
- •Поняття службової особи.
- •Відмінність зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень.
- •Відмінність зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 кк) від перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 кк).
- •Службове підроблення. Особливості предмету цього злочину.
- •Відмінність зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень від службової недбалості.
- •Характеристика хабарництва (статті 368,369, 370 кк)
- •Поняття та система злочинів проти власності.
- •2.”Соціальна” ознака
- •Загальна характеристика та види некорисливих злочинів проти власності.
- •Загальна характеристика та система злочинів у сфері господарської діяльності.
- •Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).
- •Фіктивне підприємництво.
2.2.4.Ст. 120 Доведення до самогубства
Проблем, пов’язаних із застосуванням цієї статті дуже багато. Значна їхня частина стосується суб’єктивної сторони цього злочину. У деяких джерелах висловлюється думка, нібито доведення до самогубства із прямим умислом слід кваліфікувати як умисне вбивство. Така позиція суперечить уявленням про об’єктивний характер причинного зв’язку. Причинний зв'язок є об'єктивним у тому сенсі, що він існує незалежно від того, чи робила людина певні вчинки спеціально, щоб домогтися певного результату, тобто свідомо, цілеспрямовано створювала причинний зв'язок, чи ж заподіяння шкоди стало побічним або навіть зовсім непередбачуваним результатом її поведінки. Причинний зв'язок як втілення ретельно продуманого, ідеально спланованого людиною розвитку подій все одне існує об'єктивно як і той зв'язок, що залишився нею непоміченим. Сама по собі наявність певної мети як явища суб'єктивної сторони, не підкріпленої діями, які об'єктивно заподіюють якусь шкоду, нічого не змінює в об'єктивній стороні злочину, а значить і в його кваліфікації. Тому, з погляду автора і всупереч досить розповсюдженій в науці кримінального права думці, доведення до самогубства з прямим умислом залишається таким, а зовсім не перетворюється в убивство, навіть якщо злочинець бажав, щоб потерпілий наклав на себе руки. Суб’єктивна сторона не здатна „викривлювати” сторону об’єктивну. Якщо особа спричинює іншій людині смерть, то за наявністю вини це може бути тільки вбивством (умисним чи необережним в залежності від форми вини). Якщо ж особа спричинює собі смерть сама, при тому, що має певний „набір” інших варіантів вибору – це не може бути вбивством, навіть інша особа цього бажала і саме для цього здійснювала жорстоке поводження (або інші дії, що зазначені у ст. 120). Самогубство (незалежно від того, чи було воно результатом доведення, чи причини його інші, наприклад тяжка хвороба). – це позбавлення себе життя за власним вибором, тобто при об’єктивній можливості жити далі. Прямий умисел на доведення до самогубства не перетворює цей злочин у вбивство.
Проте існує ситуація, коли вбивство дуже нагадує самогубство. Така подія має місце у разі, коли злочинець ставить іншу особу у ситуацію, коли „третього не дано”. Автор цього посібника називає її „ситуацією фатального вибору”, тобто таке становище, коли особу примушують власноручне позбавити собі життя під загрозою негайного, неминучого вбивства чи страшних мучень. Така ситуація може розглядатися за аналогію із крайньої необхідністю, коли виконавцем злочину вважається той, хто вчинив його „чужими руками”, тобто під загрозою негайної смерті примусив іншу особу, наприклад, відкрити кодовий замок державного сейфа і віддати йому гроші. Відповідно, той, хто примусив іншу людину, наприклад, вистрибнути з великої висоти чи зробити постріл у себе під загрозою негайної смерті має відповідати за вбивство, а не за „доведення до самогубства”. Таку ситуацію можна розглядати у якості опосередкованого спричинення смерті. Як і будь-яке інше, таке вбивство відрізняється від доведення до самогубства ознаками об’єктивної, а не суб’єктивної сторони.