
- •Контрольні питання для підготовки до заліку зі спецкурсу „Проблеми кримінального права”.
- •Кримінальне правопорушення та його види.
- •Причини доцільності виокремлення кримінального проступку як виду кримінального правопорушення.
- •Кримінальна відповідальність у структурі протидії злочинності.
- •Проблема визначення кримінальної відповідальності.
- •Форми кримінальної відповідальності.
- •Механізм застосування кримінальної відповідальності.
- •Покладання кримінальної відповідальності на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення та роль прокурора в його здійсненні.
- •Реалізація кримінальної відповідальності та роль прокурора в її здійсненні.
- •Склад злочину та його структура.
- •Проблемні аспекти об’єктивних ознак складу злочину.
- •Проблемні аспекти суб’єктивних ознаки складу злочину.
- •Проблемні аспекти визначення стадій вчинення злочину.
- •Добровільна відмова від продовження злочину на різних стадіях його вчинення.
- •Система та види покарань в кк України.
- •Загальні засади призначення покарання та їх співвідношення з принципами призначення покарання.
- •Призначення більш м’якого покарання ніж передбачено в законі.
- •Межі відповідальності за вчинення незакінченого злочину.
- •Межі відповідальності за вчинення злочину в співучасті.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.
- •Проблемні аспекти інституту звільнення від покарання та від його відбування.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності та відмова від її застосування: проблема співвідношення.
- •Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •Поняття кримінально-правової кваліфікації.
- •Проблемні аспекти визначення поняття та системи злочинів проти життя і здоров’я.
- •Проблема законодавчого визначення вбивства.
- •Види вбивств за обтяжуючих обставин та їх загальна характеристика.
- •Умисні вбивства за пом’якшуючими обставинами (привілейовані) вбивства
- •2.2.3. С. 119 Вбивство через необережність
- •2.2.4.Ст. 120 Доведення до самогубства
- •Поняття та види тілесних ушкоджень.
- •Розмежування т.У. Від катування, побоїв.
- •Відмінність умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 кк) від умисного вбивства та вбивства через необережність.
- •Відмежування залишення в небезпеці від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
- •Злочини у сфері медичного обслуговування
- •Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності.
- •Поняття службової особи.
- •Відмінність зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень.
- •Відмінність зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 кк) від перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 кк).
- •Службове підроблення. Особливості предмету цього злочину.
- •Відмінність зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень від службової недбалості.
- •Характеристика хабарництва (статті 368,369, 370 кк)
- •Поняття та система злочинів проти власності.
- •2.”Соціальна” ознака
- •Загальна характеристика та види некорисливих злочинів проти власності.
- •Загальна характеристика та система злочинів у сфері господарської діяльності.
- •Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).
- •Фіктивне підприємництво.
2.2.3. С. 119 Вбивство через необережність
Нагадаємо, що вбивство через необережність не є вбивством з пом’якшуючими обставинами. Воно виокремлено від умисних вбивств за формою вини. Як уже обговорювалося при загальній характеристики вбивства, застосування цієї статті потрібує найретельнішого вивчення форм та видів вини (ст. 24, 25 КК).
Необережності (як і умислу) „взагалі” не існує. Вона виявляється або як злочинна самовпевненість, або як злочинна недбалість.
Слід пам’ятати, що злочинна недбалість – це єдиний вид вини, при якому особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Необережність має місце тільки при тому, що особа повинна була і могла передбачити ці наслідки. Недбалість неможна плутати із казусом, тобто відсутністю вини. При казусі особа не тільки не передбачала можливості настання наслідків свого діяння, але й не повинна була або не могла їх передбачити. Доволі розповсюдженою помилкою є уявлення нібито при казусі особа і не повинна була і не могла передбачити наслідки. Це не так. Достатнього відсутності одного з цих критеріїв недбалості.
Як вже підкреслювалося, на практиці за злочинну самовпевненість дуже часто сприймають непрямий умисел, відповідно плутають умисне вбивство з необережним. Така помилка є справжнім „дарунком” злочинцю. Таким чином, вбивство з непрямим умислом є суміжним злочином з вбивством через необережність. Про це вже йшлося при загальної характеристики вбивства (а саме, його суб’єктивної сторони), тому згадаємо цю проблему дуже коротко.
При злочинній самовпевненості особа саме впевнена, переконана що наслідки не настануть, вона їх виключає, оскільки мають місце конкретні обставини, що породжують таки уявлення. При непрямому умислі особа, навпаки, не впевнена, що наслідки не настануть. Вона може на це сподіватися (на щасливий випадок, збіг обставин, „може-таки” та ін.) – тобто наслідків не виключає, а значить, їх припускає. Наявність хоча і непрямого, проте умислу свідчить про вчинення саме умисного вбивства. Нагадаємо ще раз, що при непрямому умислі злочинець зовсім не обов’язково ставиться до можливого наслідку своїх дій „байдуже”. Байдужість – це лише один з варіантів відношення до наслідків, що притаманне непрямому умислу. Злочинець може бути аж ніяк не байдужим, а навпаки, вкрай зацікавленим, щоб наслідки не настали, може „мріяти”, щоб усе обійшлося. Проте за умовою, що це саме „мрії” (сподівання на збіг обставин, везіння, щасливий випадок, Божу милість), – це непрямий умисел, а ніяк не злочинна самовпевненість.
Необережне позбавлення життя фігурує у якості кваліфікуючої ознаки низки статей Кримінального кодексу, розташованих у різних його розділах. Прикладами можуть слугувати ч. 2 ст. 134 – незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило смерть потерпілої, ч. 2 ст. 194 – умисне знищення або пошкодження майна, що спричинило загибель людей; ч. 2 ст. 272 – порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці..., якщо воно спричинило загибель людей та ін. Для кваліфікації за такими ознаками особа, що застосовує КК має точно знати, що відношення до загибелі людей є проявом саме необережності. За наявності непрямого умислу (якій дуже схожий зі злочинної самовпевненістю) до смерті має місце умисне вбивство
Злочин, передбачений ст. 119 „Вбивство з необережності” є суміжним і зі злочином, передбаченим ч. 2 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягло смерть потерпілого), оскільки необережне вбивство є його складовою. Ст. 119 застосовується у тому разі, коли злочинець не має умислу ані на тяжке тілесне ушкодження, ані на смерть (більш детально про це буде йтися при характеристиці тяжкого тілесного ушкодження, що потягло смерть потерпілого).