6. Динаміка зміни інститутів у трансформаційній економіці

Для трансформаційної економіки інститути або створюють стимули для бізнесу і відповідають основоположним принципам соціально-ринкової економіки або стають перепоною прозорим бізнесовим трансакціям внаслідок значного зростання витрат.

На інституційне середовище трансформаційного періоду впливає ряд чинників:

• інститути, притаманні ринковій економічній системі;

• інститути, що сформувались в командно-адміністративній системі;

• інститути, що сформувались в умовах трансформації економіки.

Під час руйнації адміністративно-командної системи «правила гри» притаманні ринковій економічній системі в Україні були відсутні. Економічні суб'єкти не мали чіткої уяви як ефективно і в той же час цивілізовано використовувати ринковий механізм, потенційних партнерів та конкурентів. Подібна ситуація призвела до збільшення часу на пошук партнерів, ресурсів, переговори з бізнес-компаньйонами та вартості необхідного захисту контрактних зобов'язань і в кінцевому рахунку, знову ж таки - до збільшення трансакційних витрат.

Реальні процеси перехідного періоду засвідчили, що разом з демонтажем у короткі строки старих інститутів, які забезпечували виробничо-фінансову і соціальну стабільність, у той же час в Україні не були створені нові інститути, що могли б гарантувати сталий економічний розвиток. Таке явище науковці називають «інституційний вакуум». Сучасне інституційне середовище України сформувалося в процесі запозичення інститутів, що розвивалися в інших інституційних середовищах, тобто відбувався імпорт інституцій (трансплантація інститутів).

Проблеми імпорту інститутів:

• розбіжності поглядів щодо реальної ефективності інституту;

• суперечності, які виникають між новим інститутом та існуючим інституційним середовищем;

• наслідки впровадження інститутів різні для соціальних груп – високі трансформаційні витрати;

• не розроблена теорія та практика впровадження інститутів.

Зміна інституційного середовища в період ринкових трансформацій призводить до появи наступних явищ: інституційного вакууму, неформальної інституціоналізації та появи інституційних пасток.

Вихід з «інституційної пастки» потребує цілеспрямованої системної зміни цілого комплексу інститутів, що може бути предметом лише стратегічного впливу. У зв’язку з такою зміною виникнуть трансформаційні витрати. Трансформаційні витрати - це витрати зміни моделі інституційних відносин.

За В. Полтеровичем «агенти оберуть перехід до ефективної норми, якщо сума відповідних їй приведених трансакційних витрат та трансформаційних витрат переходу виявиться меншою за приведені трансакційні витрати функціонування в рамках діючої неефективної норми». Чим більш прогнозованим та зрозумілим буде для агентів напрямок необхідних змін, тим меншими виглядатимуть трансформаційні витрати. І навпаки, чим більш революційними, з важко передбачуваними наслідками є здійснювані перетворення, тим більша імовірність виникнення інституційного спротиву через надмірність трансформаційних витрат.

Тема 3. Економічні системи в контексті теорії економічного порядку

1. Теорія економічного порядку

2. Сутність та класифікація економічних систем

3. Основні моделі національних економік

1. Теорія економічного порядку

Під економічним порядком слід розуміти сукупність усіх правил, які стосуються організа­ційної будови національного господарства та усіх процесів, які у ньому проходять, а також сукупність установ, які регулюють і управляють національною економікою та надають їй певної ор­ганізаційної форми.

Економічний порядок зароджується як ре­зультат прагнення соціальних груп до ідеального суспільства, відображається у вигляді конституційних та законодавчих норм і здійснюється у певному суспільстві за діючого економічного ладу.

Завдання економічного порядку:

1. Створення та забезпечення здатності економіки до функ­ціонування - «порядок» в його організаційному сенсі.

2. Цілеспрямована координація економічної діяльності. Одне із основних завдань економічної діяльності полягає у тому, щоб у найкращий спосіб задовольнити потреби населення.

3. Суспільно-політичне. Економічний порядок має на меті сприяти встановленню певних суспільних норм у вигляді власності на засоби виробництва, способу виробництва та розподіл вироблених благ, в той же час він повинен мати політичний характер з метою прийняття відповідальних соціально-економічних рішень, а також створювати можливість для участі у політичному житті всіх громадян суспільства.

Одним із розробників теорії економічного порядку німець­кий економіст Ламберт Хайнц виділяє наступні моделі еко­номічного порядку: авторитарна (ієрархічна), ринкова та виборна моделі.

Авторитарна модель базується на прийнятті управлінських рі­шень у односторонньому наказовому порядку та міжособових відносинах «начальник-підлеглий». Така модель може використовуватись як на рів­ні окремого домогосподарства, так і на рівні держави в цілому, то­ді має місце централізоване управління національною економікою.

Для забезпечення її функціонування необхідні носії економі­чних рішень, які несуть повну відповідальність за розвиток сус­пільства (суб’єкти бюрократії); розгалужена бюрократична система, яка має на меті виділення та узагальнення інформації про всі наявні потреби у даному суспільстві; зворотній зв'язок при виконанні наказів у вигляді беззаперечного підконтрольного дотримання.

Основні переваги моделі:

• неможливість соціально-економічної експлуатації, додана вар­тість залишається у її виробника;

• відсутність економічних криз внаслідок повної зайнятості та стабільної грошової системи;

• на­явність можливості довгострокового планування.

Головними проблемами авторитарної моделі є:

• проблема ви­значення соціально-економічних уподобань населення;

• проблема швидкого реагування на економічні процеси;

• проблема досяг­нення максимальної ефективності економіки;

• проблема досяг­нення технічного прогресу.

Ринкова модель базується на прийнятті управлінських рішень відповідно до наявних ресурсів з метою досягнення максимального ефекту. Ринкова модель базується на саморегулюванні та вільному ціноутворенні на основі взаємодії попиту та пропози­ції.

Для забезпечення її функціонування необхідні приватна власність; свобода вибору в усіх її проявах; обмеженість держа­вного втручання; конкурентні відносини.

Основні переваги моделі:

• децентралізація економічної влади;

• можливість задоволення бі­льшості потреб населення відповідно до мінливого попиту;

• оріє­нтація на науково-технічний прогрес.

Основними проблемами ринкової моделі є:

• необмежене праг­нення до прибутку;

• неможливість забезпечення соціального захисту населення;

• неможливість управління всією ринковою системою з ме­тою забезпечення її саморегулювання.

Виборна модель базується на тому, що управлінські рішення приймає більшість на основі демократичних виборів.

Для її фун­кціонування потрібно демократичне суспільство, яке здатне зро­бити свій свідомий вибір та впровадити його у життя.

Основними проблемами виборної моделі є:

• парадокс Ерроу;

• необхідність здійснення захисту меншості;

• проблема інформованості та компетентності більшості.

У сучасному світі не існує країни з ідеальним дотримання пе­вної моделі економічного порядку. Кожна країна під час свого розвитку формує власний економічний порядок, спираючись як на загальнолюдські цінності, так і на потреби певного суспільст­ва.

Крім цього, суспільний розвиток не обмежується і не визна­чається лише економічним порядком. Важливу роль для суспіль­ства має наявність соціального порядку.

Під соціальним порядком слід розуміти сукупність інститутів і норм, які регулюють соціальний стан індивідів та груп у суспі­льстві, а також економічно обґрунтовані соціальні відносини між членами суспільства.

Головні завдання соціального порядку полягають у забезпеченні соціальної злагоди, соціальної справедливості, соціального захисту, гарантування дотримання мінімальних соціальних умов існування суспільства, спрямованих на гуманізацію еко­номічної та трудової діяльності.

Основний соціальний зміст залежить від того, наскільки у певному суспільстві соціальні норми затверди­лись по відношенню до економічних. Прикладом найгармонічнішого поєднання економічного та соці­ального порядків є соціальне ринкове господарство.