4. Відтворювальна структура

Відтворювальна структура національної економіки – це співвідношення елементів, сторін, підрозділів процесу суспільного відтворення. Процес відтворення охоплює розширене відтворення: сукупного суспільного продукту; трудових ресурсів; виробничих відносин; природних умов економічного зростання.

До основних відтворювальних пропорцій, що характеризують розвиток національної економіки, належать співвідношення:

• між основними стадіями руху сукупного суспільного продукту (стадіями виробництва, розподілу та обміну, споживання);

• між формами сукупного суспільного продукту за натурально-речовим складом (засобами виробництва та предметами споживання);

• між елементами та формами сукупного суспільного продукту за функціональною роллю (фондом заміщення, фондом споживання та фондом нагромадження);

• між складовими частинами суспільного виробництва (матеріальне та нематеріальне виробництво);

• між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною продукцією.

Матеріальною основою неперервного відтворення і розвитку виробництва виступає відтворення сукупного суспільного продукту, яке формується на чотирьох стадіях його руху:

• виробництво – це характер організації виробництва з врахуванням технологічного його способу та соціально-економічних принципів розвитку економіки країни;

• розподілу – це сукупність зв'язків, що пов'язані з розподілом та перерозподілом результатів виробництва між членами суспільства;

• обігу – це сукупність механізмів чи інститутів, за допомогою яких здійснюється обіг економічних ресурсів, товарів та послуг, грошей та капіталу;

• споживання – остання стадія руху сукупного суспільного продуту, що пов'язана зі задоволенням споживчих потреб.

Пропорція між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання. Тривалий час у СРСР дотримувалися думки, що умовою розширеного відтворення є переважне зростання виробництва засобів виробництва (I підрозділу) порівняно з виробництвом предметів споживання (ІІ підрозділом). Реалізація цього принципу призвела до того, що питома вага І підрозділу в економіці України досягла у 1986 р. максимального рівня, але адекватного зростання суспільного продукту так і не сталося, навпаки, спостерігалося перенагромадження засобів виробництва та зниження їх віддачі.

Насправді структурні зрушення у співвідношеннях між І і ІІ підрозділами економіки, а також між складовими цих підрозділів відбуваються під впливом певних історичних умов розвитку країни та багатьох інших чинників.

Пропорція між споживанням основного капіталу та доданою вартістю характеризує розподіл валового внутрішнього продукту на чистий внутрішній продукт та вартість спожитого основного капіталу (амортизацію основних засобів за рік). Питома вага нарахованої амортизації у складі валового внутрішнього продукту України протягом 2000-2009 рр. мала стійку тенденцію до зменшення, що свідчить про:

• уповільнення процесів відновлення зношених основних засобів у наслідок прийняття в 1996 р. нового порядку нарахування амортизації за методом «залишку, що зменшується»;

• не вся нарахована амортизація використовується за цільовим призначенням на відновлення зношених основних засобів. Як наслідок – ступінь зносу основних засобів в економіці України збільшується (у 2010 р. – 74,9%).

Пропорція між нагромадженням та споживанням виражає співвідношення частин валового внутрішнього продукту (за винятком сальдо зовнішньої торгівлі), які спрямовуються на валове нагромадження і на кінцеве споживання товарів і послуг. Пропорція між споживанням та нагромадженням, з одного боку, визначає темпи економічного зростання, а з іншого — рівень споживчого попиту, можливості задоволення поточних потреб у межах національної економіки.

До відтворювальних пропорцій, що зумовлюють темпи структурних зрушень в економіці, відносять також пропорцію між виробництвом продукції в матеріальній формі та інфраструктурою. Інфраструктура поділяється на дві групи: виробничу та невироб­ничу.

До виробничої входять галузі, які безпосередньо обслу­говують матеріальне виробництво: зв’язок, залізничний та авто­мобільний транспорт, шляхове господарство, енерго-, водо- та газопостачання, природоохоронні споруди тощо.

До невиробничої входять галузі, які опосередковано пов’язані з виробництвом: за­гальна й професійна освіта, охорона здоров’я та ін.

Розвиток економіки, її ефективність безпосередньо залежать від стану та рівня розвитку інфраструктури. З іншого боку, розвиток інфраструктури потребує великих капітальних вкладень і, як правило, не дає швидкої віддачі. Однак скорочення інвестицій в ін­фраструктуру, що призводить до занепаду цієї сфери, негативно позначається на ефективності виробництва, темпах науково-технічного прогресу, якості продукції. Тому в більшості промис­лово розвинутих країн світу динамічний розвиток інфраструктури є одним з головних напрямків державної інвестиційної політики.

Важливою характеристикою прогресивності відтворювальних пропорцій є технологічна структура економіки. За своїм змістом технологічна структура економіки характеризує співвідношення між сукупностями технологічно пов’язаних процесів (від видобування природних ресурсів і професійної підготовки кадрів до невиробничого споживання).

На практиці для визначення технологічної структури економіки користуються принципом розподілу видів економічної діяльності за прогресивністю технологічних процесів, котрі в них використовуються, на підставі обчислення показника наукомісткості.⁵ За показником наукомісткості визначають високо-, середньо- та низькотехнологічні види економічної діяльності.

Дослідження змін у структурі технологічних рівнів проводяться окремо у кожній групі видів економічної діяльності (сільському господарстві, промисловості, транспорті та зв’язку тощо).

Найбільш показовою для оцінки технологічної структури економіки є співвідношення технологічних рівнів в обробній промисловості. Аналіз структури технологічних рівнів в обробній промисловості України, виконаний Інститутом економічного прогнозування НАН України у 2002 р., свідчить, що питома вага високотехнологічних виробництв майже втричі менша порівняно з США та країнами Західної Європи, й у 1,5 раза менша, ніж у країнах Східної Європи (табл. 13.4). Особливо небезпечною є тенденція скорочення питомої ваги як високих, так і середніх технологій.

Таблиця 13.4