Тема 4. Перехідна економіка: ознаки, основні завдання та моделі ринкової трансформації

1. Перехідна економіка: сутність, ознаки та завдання

2. Моделі ринкової трансформації

1. Перехідна економіка: сутність та ознаки

Перехідний стан економіки був характерним для багатьох стадій розвитку людства. Історично виділяють такі перехідні періоди:

• від аграрного до індустріального суспільства;

• від індустріального до постіндустріального;

• від феодалізму до капіталізму;

• від капіталізму до командно-адміністративної системи;

• від адміністративно-командної до ринкової економіки.

Розрізняють дві моделі перехідного періоду:

• традиційну перехідну економіку – економічна система, що перебуває у стані переходу від натурального господарства до ринкової економіки (країни-члени ОПЕК та країни з низьким рівнем економічного розвитку).

• перехідна економіка нового типу – економічна система, яка виникає на початку процесу ринкової трансформації адміністративно-командної системи (пострадянські країни та Китай).

Перехідний стан економіки властивий різним країнам з різними формами виробництва, що унеможливлює однозначне визначення суті самої перехідної економіки.

Суть перехідної економіки України полягав у трансформації тотальної планової системи в систему, що розвивається за ринковими законами. Таку перехідну економіку характеризувала низка особливих ознак:

• глобальність змін: механізм регулювання, форми власності, мотивація, пріоритети тощо;

• нестійкість перехідної економіки – постійний пошук шляхів економічного розвитку;

• оригінальність, специфічність та історичність перехідної економіки;

• трансформаційні негативні шоки;

• виключення повернення до старої системи;

• складність аналізу процесів перетворень.

Перехідна економіка – це особливий, проміжний тип економічної системи, у якій старі методи управління уже не діють, а нові важелі ще належно не працюють. Модель перехідної економіки нового типу охоплює країни, перед якими постають економічні та інституційні завдання, які необхідно вирішити в межах трансформаційного періоду:

• боротьба з високою інфляцією;

• лібералізація економіки (зміна ролі держави);

• боротьба з всезростаючим тіньовим сектором;

• боротьба з міжнародною конкуренцією та внутрішньою монополізацією;

• приватизація державного майна;

• зміна правової системи з метою захисту прав приватної власності та інші.

Як показує зарубіжний та вітчизняний досвід держава у перехідній економіці має бути сильною. Ця сила полягає в тому, що виступаючи ініціатором реформ і створюючи демократичні інститути, держава за рахунок жорсткого економічного регулювання могла б запроваджувати в життя нею ж самою прийняті закони.

Таким чином, з одного боку, держава у своїй економічній політиці має слідувати ліберальним тенденціям, а з іншого – вводити ринкові відносини у прийнятні для суспільства межі.

Аргументи на користь посилення регулюючих функцій держави в українському суспільстві знаходяться в площині історичних і національних особливостей країни, для якої були притаманні традиції сильної державності. Цьому сприяли існування тривалий час колективістських утворень, панування християнської релігії і в подальшому, як не парадоксально, комуністичної ідеології та інертність економічного мислення.