9.3.7. У сфері духовного життя

Національної безпеки України у сфері духовного життя має на меті захист конституційних прав і свобод людини і громадянина, пов'язаних із розвитком і формуванням поведінки особистості, свободою масового використання духовно-моральної спадщини, історичних традицій і норм суспільного життя, із збереженням культурного надбання всіх народів України, реалізацією конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина в інтересах збереження та зміцнення моральних цінностей суспільства, традицій патріотизму та гуманізму, здоров'я громадян, культурного і наукового потенціалу України, забезпечення обороноздатності та національної безпеки.

До числа основних об'єктів недержавного управління національною безпекою у сфері духовного життя належать:

• гідність особи, свобода совісті, включаючи право вільно обирати, мати і розповсюджувати релігійні та інші переконання та діяти відповідно до них. свобода думки і слова (за виключенням пропаганди або агітації, які породжують соціальну, расову, національну або релігійну ненависть і ворожнечу), а також свобода літературного, художнього, наукового, технічного та інших видів творчості, викладання;

• свобода масової інформації;

• недоторканність приватного жила, особиста та сімейна таємниця;

• українська мова як чинник духовного єднання народів багатонаціональної України;

• мови, моральні цінності та культурна спадщина народів та народностей України;

• об'єкти інтелектуальної власності.

Найбільшу небезпеку в сфері духовного життя становлять наступні загрози національній безпеці:

• деформація системи масового інформування як за рахунок монополізації засобів масової інформації, так і за рахунок неконтрольованого розширення сектору зарубіжних засобів масової інформації у вітчизняному інформаційному просторі;

• погіршення стану і поступовий занепад об'єктів української спадщини, включаючи архіви, музеї, фонди, бібліотеки, пам'ятки культури через недостатнє фінансування відповідних програм і заходів;

• можливість порушення суспільної стабільності, нанесення шкоди здоров'ю і життю громадян внаслідок діяльності місіонерських та релігійних об'єднань, які сповідують релігійний фундаменталізм, а також тоталітарних релігійних культів і сект;

• використання закордонними спеціальними службами засобів масової інформації, які діють на території України, для завдання шкоди обороноздатності країни та національній безпеці, розповсюдження дезінформації;

• нездатність сучасного громадянського суспільства України забезпечити формування у підростаючого покоління та підтримання у суспільстві суспільно необхідних моральних цінностей, патріотизму і громадянської відповідальності за долю країни.

Основним напрямами національної безпеки України у сфері духовного життя є:

• розвиток в Україні основ громадянського суспільства;

• створення соціально-економічних умов для здійснення творчої діяльності та функціонування закладів культури;

• відпрацювання цивілізованих форм і способів цивільного контролю за формування в суспільстві духовних цінностей, які відповідають національним інтересам країни, вихованням патріотизму і громадянської відповідальності за її долю;

• удосконалення законодавства України, яке регулює відносини у сфері конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина;

• організація і підтримка заходів по збереженню і відродженню культурної спадщини народів і народностей, які населяють Україну;

• участь у формуванні правових і організаційних механізмів забезпечення конституційних прав і свобод громадян, підвищення їх правової культури в інтересах протидії свідомому ненавмисному порушенню цих конституційних прав і свобод у сфері духовного життя;

• участь у розробленні дійових організаційно-правових механізмів доступу засобів масової інформації та громадян до відкритої інформації про діяльність недержавної системи національної безпеки України, забезпечення достовірності відомостей про соціально значущі події суспільного життя, які розповсюджуються через засоби масової інформації;

• розроблення спеціальних правових І організаційних механізмів недопущення протиправних впливів на масову свідомість особи та суспільства, неконтрольованій комерціалізації культури і науки, а також забезпечувальних збереження культурних і історичних цінностей народів і народностей України, раціональне використання накопичених суспільством ресурсів, які складають національне надбання;

• сприяння органам державної влади у реалізації заборони на використання ефірного часу в електронних засобах масової інформації Прокату програм, що пропагують насильство та жорстокість, антигромадську поведінку;

• протидія негативному впливу іноземних релігійних організацій та місіонерів.