9.1.3. Джерела загроз національній безпеці України

Джерела загроз національній безпеці поділяються на внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх джерел належать:

• діяльність іноземних політичних, економічних, військових розвідувальних, інформаційних, транснаціональних, і структур недержавної форми власності, що надають послуги у сфері безпеки, спрямована проти реалізації національних інтересів України або послаблення можливостей щодо їх реалізації;

• прагнення ряду країн до домінування та ущемлення національних інтересів України в світовому просторі, витиснення її із зовнішнього та внутрішнього ринку безпеки;

• загострення міжнародної конкуренції за володіння найсучаснішими технологіями і системами забезпечення безпеки;

• загострення енергетичних проблем;

• діяльність міжнародних терористських та інших екстремістських організацій;

• збільшення технологічного відриву розвинених країн світу і нарощування їх можливостей по протидії створенню конкурентоспроможних українських засобів і систем безпеки;

• діяльність космічних, повітряних, морських і наземних технічних і інших засобів (видів) розвідки іноземних держав;

• розроблення рядом країн стратегій війн малої інтенсивності у різних сферах життєдіяльності (інформаційних, технологічних, економічних тощо), які передбачають дестабілізацію державної та недержавної систем національної безпеки України, та її структурних елементів.

До внутрішніх джерел належать:

• критичний стан вітчизняних галузей виробництва;

• несприятлива криміногенна обстановка, яка супроводжується зрощуванням недержавних структур і кримінальних структур, отримання кримінальними структурами доступу до технологій протидії органам державної влади у їх викритті, посилення впливу організованої злочинності на життя суспільства, зрощування організованої злочинності та партійної номенклатури, зниження рівня захищеності законних інтересів осіб, суспільства та держави;

• утворення касти можновладців, котрі поставили себе вад законом;

• недостатня взаємодія державної та недержавної систем забезпечення національної безпеки з формування і реалізації єдиної державної політики національної безпеки України;

• недостатня розробленість нормативно-правової бази, яка регулює суспільні відносини у системі забезпечення національної безпеки, а також недостатня практика правозастосування;

• недостатня розвиненість недержавної складової системи забезпечення національної безпеки;

• нерозвиненість демократичного цивільного контролю за діяльністю системи національної безпеки України;

• недостатня економічна могутність держави;

• зниження ефективності системи освіти і виховання, недостатня кількість кваліфікованих кадрів у галузі забезпечення національної безпеки;

• відсутність фахової національної безпекознавчої освіти;

• недостатня активність підприємств недержавної форми власності, що надають послуги в системі забезпечення національної безпеки щодо інформування суспільства та держави про свою діяльність, формуванні відкритих інформаційних ресурсів і розвитку системи доступу до неї громадян;

• відставання України від розвинених країн за рівнем забезпеченості окремих структурних елементів національної безпеки.