9.1. Поняття та зміст недержавної системи національної безпеки України

Неодмінним атрибутом сильної держави є достатня система забезпечення національної безпеки. Варто відразу ж зазначити, що дана система містить у собі найбільш важливі складові: безпека особи та соціуму, а також безпека держави. Саме цей триєдиний організм утворює національну безпеку в сучасному її розумінні.

Зазначу, що на сьогодні Україна не посідає пальму першості в законодавчому забезпеченні національної безпеки, оскільки, не говорячи про відсутність фундаментальних законів: про основи зовнішньої та внутрішньої політики, про недержавне забезпечення національної безпеки і т.д., чинний закон України "Про основи національної безпеки України " не відповідає євро-інтеграційним прагненням України, Так само як і у Стратегії національної безпеки України тільки задекларовано про участь громадян у забезпеченні НБУ, втім не визначено конкретні механізми, а головне напрями взаємодії із державними органами. Більше цього, на сьогодні фактично відсутня ієрархічна система нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в системі забезпечення національної безпеки.

Виникає закономірне питання: а що заважає виробити концептуально і методологічно адекватну концепцію національної безпеки і на її основі розробити дерево доктрин і програм? На наш погляд, відповідь на дане питання знаходиться у методологічній площині.

Варто звернути увагу на той факт, що сам термін "національна безпека" увійшов у науковий обіг порівняно недавно, однак це аж ніяк не є свідченням народження нового феномена. Краще говорити про переосмислення ролі, місця і важливості безпеки в сучасному світі – безпекоренесанс. Водночас народження цього терміна, особливо в нашій державі, поки не знайшло адекватних наукових розроблень. Унаслідок цього, в такому термінологічному вакуумі, його трактування іноді вражає своєю багатогранністю, а іноді неадекватністю суті того явища, що він відображає. Однією із розповсюджених оман є ототожнення національної безпеки з державною, тобто безпекою самої держави. Саме дана позиція зараз практично представлена в нашій державі, тому що про існування недержавної системи національної безпеки як резервної та такої, що органічно доповнює державну систему безпеки пишеться та говориться дуже мало. Тому, на перший погляд, не дуже важливе, з практичного погляду, питання щодо термінології набуває важливого значення внаслідок його застосування.

Відзначимо, що одним з головних акцентів, які мають робитися ігри розгляді цих питань, є усвідомлення того факту, що національна безпека по своїй природі представляє собою дуалістичну систему, представлену двома основними підсистемами безпеки: державною і недержавною.

У нашій країні поки ще складно говорити про наявність чітко функціонуючої системи забезпечення національної безпеки, саме в кібернетичному значенні цього слова. Очевидним є той факт, що держава піклується про конкретну особу і про суспільство загалом, однак не секрет, що багато важливих питань залишаються далеко невирішеними. При цьому варто визнати і ту обставину, що, хоча в чинному законі "Про основи національної безпеки України" і йдеться про таких суб'єктів забезпечення національної безпеки як громадські організації, громадяни і т.д., реально не є відпрацьованим механізм їх безпосередньої участі.

Що ж стосується державної системи безпеки (ДСБ), то її складові компоненти, абсолютно однозначно обмежені тими цілями і функціями, що покладені на них відповідно до закону. Окрім цього, необхідно також зазначити про значний арсенал силових засобів вирішення проблем у суб'єктів цієї системи, що іноді призводить до розбалансованості застосування цих методів поряд з іншими несиловими і наданням переваги першим.

Саме у даному контексті громадянське суспільство має створити багаторівневу і багатофункціональну інфраструктуру. Недержавна система безпеки (НСБ) має розглядатися як така, що органічно доповнює державну, є рівноправною і дієздатною системою, оскільки монополія на безпеку призводить до продукування небезпеки.

Розумний баланс державної та недержавної систем слугуватиме серйозною підмогою для розвитку й ефективного функціонування всієї системи забезпечення національної безпеки, а отже позитивно позначатиметься на можливості більш повної реалізації національних інтересів.

У зв'язку з цим актуалізується потреба у формуванні системи суб'єктів НСБ, на яких можуть бути покладені наступні функції:

• виявлення та попередження дій джерел небезпеки, що зароджуються, джерел загроз і небезпек національній безпеці;

• залучення широких верств населення до процесу забезпечення безпеки;

• формування ідеології безпеки і на її основі здійснення пропаганди громадянської згоди, розвитку громадянської самосвідомості, патріотизму;

• забезпечення погодженого функціонування ДСБ і НСБ як єдиного організму;

• здійснення громадянського контролю як за діяльністю недержавної, так і державної систем безпеки.

Основне призначення недержавної системи національної безпеки вбачається у тому, щоб як можна надійніше захистити особу, суспільство і державу від можливих джерел загроз і небезпек, сприяти формуванню і утвердженню національної ідеї та національних інтересів і на їхній основі національної ідеології, гармонізувати інтереси особи, суспільства та держави. Такої самої думки притримується та російський дослідник С.А. Кузнецову який також вказує на важливе значення у процесі гармонізації інтересів людини суспільства та держави з боку недержавної системи національної безпеки.

Не буде перебільшенням, якщо зазначити про існування гіпертрофованого уявлення про НСБ як у самого населення, так і у деяких посадових осіб держави, які вбачають у ній деякого конкурента, а то і взагалі – зброю опозиції. Річ у тім, що необхідно чітко представляти, що Україна за цього випадку не винаходить велосипед, а крокує вже уторованим цивілізованими країнами шляхом. І справа не стільки в тім, щоб якимось чином критикувати сучасні підходи до управління національною безпекою, скільки в тому, щоб акцентувати увагу українського суспільства, і, насамперед керівництва країни, на тому, що недержавний сектор безпеки існуватиме за будь-якого випадку – питання тільки часу і свідомості політичної еліти, ознака духовного відродження крокування до європейських стандартів безпеки.

Ось наскільки довго затягнеться процес усвідомлення та реалізації цього усвідомлення в життя покаже час. Помічу тільки те, що в європейських державах даний сектор є дійсно розвиненим і істотно допомагає в забезпеченні безпеки. Так, наприклад, при проходженні стажування у Німеччині я ознайомився із організацією охорони громадського порядку при проведенні футбольних матчів, де це завдання покладається не тільки на поліцейських, а й на громадські організації, а також недержавні структури, що займаються забезпеченням безпеки. Таку ж взаємодію я побачив при проходженні стажування в Угорщині, США. У тій же Швейцарії, яка є нейтральною державою, ефективно функціонує недержавна система безпеки, одним із завдань якої є навчання населення безпеці життєдіяльності. У Росії, зокрема в Москві, окрім міліцейських патрулів, можна побачити патрулі громадських організацій, що надають допомогу в охороні громадського порядку на вулицях столиці. Китайська система безпеки взагалі побудована із органічним включенням суспільних організацій в даний процес, оскільки безпека представляє собою ціле, вона є неподільною, відтак і не може бути забезпечена тільки державними органами.

Відтак, дані проведеного нами аналізу світового досвіду з цих питань дає змогу дійти важливого висновку: недержавна система безпеки є органічним компонентом системи забезпечення національної безпеки.