
- •2.2. Система управління національною безпекою України 76
- •2.3. Силові структури системи забезпечення національної безпеки України 92
- •9.4. Політика національної безпеки України недержавними суб'єктами і першочергові заходи з її реалізації 415
- •9.5. Структура недержавної системи національної безпеки України 417
- •9.6. Сутність та зміст менеджменту недержавної системи національної безпеки 432
- •10.1. Поняття та сутність бенчмаркінгу 450
- •10.2. Механізм функціонування бенчмаркінга 455
- •10.3. Перспективи бенчмаркінгу національної безпеки 465
- •1.1. Потреба формування наукового напряму "національне безпекознавство"
- •1.2. Сутність та зміст теорії національного безпекознавства
- •1.3. Формування теорії національного безпекознавства у системі різних навчальних дисциплін
- •1.4. Основні категорії теорії національного безпекознавства
- •1.5. Теорія національного безпекознавства в системі інших наук
- •1.6. Структурні елементи теоретичних основ системи національної безпеки
- •2.1. Система національної безпеки України
- •2.1.1. Поняття, зміст і призначення системи національної безпеки України
- •2.1.2. Мета, завдання та функції системи національної безпеки України
- •2.1.3. Принципи побудови та функціонування системи національної безпеки України
- •2.1.4. Сили та засоби системи забезпечення національної безпеки України
- •2.1.5. Гарантії ефективного управління національною безпекою України
- •2.1.6. Структура системи національної безпеки Украхни
- •2.2. Система управління національною безпекою України
- •2.2.1. Поняття про систему управління національною безпекою
- •2.2.2. Структура системи управління національною безпекою
- •2.2.3. Компетенція Президента України у системі забезпечення національної безпеки України
- •2.2.5. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою
- •2.2.6. Компетенція Верховної Ради України в системі забезпечення національної безпеки
- •2.2.7. Конституційний Суд України
- •2.2.8. Суди загальної юрисдикції
- •2.2.9. Прокуратура України
- •2.2.10. Національний банк України
- •2.2.11. Компетенція центральних органів виконавчої влади у системі національної безпеки
- •2.3. Силові структури системи забезпечення національної безпеки України
- •2.3.1. Значення органів внутрішніх справ України в управлінні національною безпекою
- •2.3.2. Значення Внутрішніх військ мвс України в управлінні національною безпекою
- •2.3.3. Значення Служби безпеки України в управлінні національною безпекою
- •2.3.4. Значення Державної прикордонної служби України в управлінні національною безпекою
- •2.3.5. Значення Державної митної служби в управлінні національною безпекою
- •2.3.6. Компетенція Збройних Сил України в управлінні національною безпекою
- •2.3.7. Завдання Управління державної охорони України в управлінні національною безпекою
- •2.3.8. Війська цивільної оборони в управлінні національною безпекою
- •2.4. Значення сил спеціального призначення у системі забезпечення національної безпеки України
- •3.1. Поняття та зміст нормативно-правового поля системи забезпечення національної безпеки
- •3.2. Значення права в системі забезпечення національної безпеки
- •3.3. Методологія формування правового поля системи забезпечення національної безпеки
- •3.3.1. Завдання законодавства про національну безпеку
- •3.3.2. Причини гальмування процесу формування нормативно-правового фундаменту забезпечення національної безпеки
- •3.3.3. Принципи формування нормативно-правового поля системи забезпечення національної безпеки
- •3.3.4. Засоби забезпечення законотворчої діяльності
- •3.4. Методологія формування Концепції національної безпеки України
- •3.4.1. Історичні корені формування Концепції національної безпеки України
- •3.4.2. Поняття та зміст Концепції національної безпеки
- •3.4.3. Класифікація Концепцій національної безпеки
- •3.5. Основні підходи до формування доктрин національної безпеки
- •3.6. Основні положення Закону України "Про основи національної безпеки України"
- •3.7. Модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в системі забезпечення національної безпеки
- •4.1. Зміст і основні поняття інформаційної безпеки України
- •4.1.1. Зміст системи інформаційної безпеки
- •4.1.2. Категорійно-понятійна система інформаційної безпеки
- •4.2. Характеристика джерел загроз і небезпек інформаційній безпеці системи державного управління
- •4.2.1. Поняття про інформаційні війни
- •4.2.2. Поняття та види джерел загроз і небезпек національним інтересам і безпеці в інформаційній сфері
- •4.2.3. Класифікація джерел загроз і небезпек інформаційній безпеці
- •4.3. Теоретичні основи формування та функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки України
- •4.3.1. Поняття про систему забезпечення інформаційної безпеки
- •4.3.2. Мета функціонування інформаційної безпеки, основні завдання системи її забезпечення
- •4.3.3. Методи забезпечення інформаційної безпеки
- •4.3.4. Структура системи забезпечення інформаційної безпеки та компетенції її складових
- •4.4. Державна політика управління недержавною системою національної безпеки в інформаційній сфері
- •5.1. Поняття та зміст геополітики
- •5.1.1. Поняття про геополітику
- •5.1.2. Джерела геополітики
- •5.1.3. Предмет геополітики
- •5.1.4. Основні закони геополітики
- •5.2. Поняття про геополітичну безпеку
- •5.3. Загальна характеристика України як суб'єкта геополітики
- •5.4. Сучасні джерела загроз геополітичній безпеці
- •5.5. Система забезпечення геополітичної безпеки
- •5.6. Пріоритетні напрями розвитку системи забезпечення геополітичної безпеки
- •6.1. Поняття та зміст екологічної безпеки України
- •6.1.1. Понятійно-категорійний апарат екологічної безпеки
- •6.1.2. Екологічні закони та головні принципи забезпечення екологічної безпеки
- •6.1.3. Основні риси та критерії екологічної безпеки
- •6.2. Види джерел загроз і небезпек національній безпеці в екологічній сфері
- •6.2.2. Концепція "золотого мільярда" людської популяції на Землі
- •6.2.3. Екологічні конфлікти
- •6.2.4. Нетрадиційні джерела загроз
- •6.3. Поняття про систему екологічної безпеки України
- •6.3.1. Головна мета системи екологічної безпеки України
- •6.3.2. Національні інтереси України в екологічній сфері
- •6.3.3. Державна система забезпечення екологічної безпеки
- •6.4. Напрями розвитку системи забезпечення національної безпеки в екологічній сфері
- •7.1. Основні джерела загроз воєнній безпеці України
- •7.1.1. Джерела воєнних загроз і небезпек, характерні ознаки
- •7.1.2. Чинники, що впливають на ступінь воєнної небезпеки і характер військових загроз для України
- •7.1.3. Наявні та прогнозовані загрози воєнній безпеці України
- •7.2. Система воєнної безпеки України
- •7.2.1. Система забезпечення воєнної безпеки і умови її формування
- •7.2.2. Складові системи забезпечення воєнної безпеки і їх повноваження
- •7.2.3. Аналіз стану системи забезпечення воєнної безпеки
- •7.3. Перспективи розвитку і шляхи вдосконалення системи забезпечення воєнної безпеки України
- •7.3.1. Основні напрями реформування Збройних сил України
- •7.3.2. Особливості реформування Збройних сил України
- •7.3.3. Проблеми реформування Збройних сил України
- •8.1. Стратегія національної безпеки сша
- •8.2. Управління національною безпекою в Китаї
- •8.3. Політика національної безпеки Німеччини
- •8.4. Політика національної безпеки Франції
- •8.5. Державна стратегія національної безпеки Японії у XXI столітті
- •8.6. Концепція національної безпеки Монголії
- •8.7. Концепція національної безпеки Республіки Молдова
- •8.8. Концепція національної безпеки Республіки Білорусь
- •8.9. Концепція національної безпеки Російської Федерації
- •9.1. Поняття та зміст недержавної системи національної безпеки України
- •9.1.1. Національні інтереси та їх забезпечення недержавною системою національної безпеки України
- •9.1.2. Види джерел загроз і небезпек національній безпеці України
- •9.1.3. Джерела загроз національній безпеці України
- •9.1.4. Стан національної безпеки України та основні завдання недержавних суб'єктів з їх забезпечення
- •9.2. Методи управління недержавною системою національної безпеки України
- •9.3. Напрями управління недержавною системою національної безпеки України у різних сферах суспільного життя
- •9.3.1. У сфері економіки
- •9.3.2. У сфері внутрішньої політики
- •9.3.3. У сфері зовнішньої політики
- •9.3.4. В інформаційній сфері
- •9.3.5. У соціальній та гуманітарній сферах
- •9.3.6. У сфері науки і техніки
- •9.3.7. У сфері духовного життя
- •9.3.8. У сфері оборони
- •9.3.9. У сфері екології
- •9.3.10. У сфері безпеки державного кордону
- •9.3.11. Міжнародне співробітництво недержавної системи національної безпеки у системі забезпечення національної безпеки України
- •9.4. Політика національної безпеки України недержавними суб'єктами і першочергові заходи з її реалізації
- •9.4.1. Основні положення політики національної безпеки України
- •9.4.2. Першочергові заходи з реалізації недержавними суб'єктами політики національної безпеки України
- •9.5. Структура недержавної системи національної безпеки України
- •9.5.1. Завдання недержавної системи національної безпеки
- •9.5.2. Основні функції недержавної системи національної безпеки України
- •9.5.3. Структура недержавної системи національної безпеки
- •9.6. Сутність та зміст менеджменту недержавної системи національної безпеки
- •9.6.1. Поняття "менеджмент" і потреба управління недержавною системою національної безпеки
- •9.6.2. Сутність та зміст менеджменту недержавної системи національної безпеки
- •10.1. Поняття та сутність бенчмаркінгу
- •10.1.1. Історичні основи бенчмаркінгу
- •10.1.2. Поняття про бенчмаркінг
- •10.1.3. Предмет дослідження бенчмаркінга
- •10.2. Механізм функціонування бенчмаркінга
- •10.2.1. Цілі та завдання бенчмаркінга
- •10.2.2. Принципи та методи бенчмаркінгу
- •10.2.3. Етапи проведення бенчмаркінга
- •10.2.4. Види бенчмаркінгу
- •10.3. Перспективи бенчмаркінгу національної безпеки
- •10.3.1. Поняття та зміст бенчмаркінгу національної безпеки
- •10.3.2. Перспективи розвитку бенчмаркінга національної безпеки в Україні
- •Додаток а. Перелік питань до підсумкового заняття
- •Для нотаток
- •Рак Тарас Євгенович основи національної безпеки україни
5.5. Система забезпечення геополітичної безпеки
Система забезпечення геополітичної безпеки – організована державою система суб'єктів: державних органів, громадських організацій, посадових осіб і окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо просування забезпечених недоторканністю національних інтересів у геополітичній сфері.
Ураховуючи те, що органом стратегічного управління національною безпекою виступає Рада національної безпеки і оборони України, відповідно до розглядуваної нами сфери життєдіяльності – геополітичної – проаналізуємо суб'єктів управління національною безпекою саме у даній сфері.
Основним суб'єктом управління геополітичною безпекою виступає Міністерство закордонних справ України (МЗС України).
МЗС України – нейтральний орган виконавчої влади є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішньої безпеки України та координації заходів у цій сфері.
МЗС України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, а також цим Положенням. МЗС України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення цього законодавства, та у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
Основними завданнями МЗС України в управлінні геополітичною безпекою є:
участь у забезпеченні національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства;
сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, поширенню у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера;
забезпечення реалізації державної політики з питань інтеграції України до Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки;
створення сприятливих зовнішніх умов для зміцнення незалежності, державного суверенітету, економічної самостійності та збереження територіальної цілісності України;
забезпечення відповідно до наданих повноважень цілісності та узгодженості зовнішньополітичного курсу України;
захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;
сприяння розвиткові зв'язків із зарубіжними українськими громадами та надання цим громадам підтримки і захисту відповідно до норм міжнародного права та чинного законодавства України.
МЗС України відповідно до покладених на нього завдань виконує наступні функції:
1) бере участь у здійсненні зовнішньополітичної діяльності держави у сфері міжнародної безпеки;
2) розробляє пропозиції щодо засад зовнішніх зносин у сфері безпеки і у встановленому порядку подає їх Президентові України;
3) розробляє і подає Президентові України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо ініціатив міжнародного характеру та заходів, спрямованих на підвищення ефективності співпраці України з іноземними державами і міжнародними організаціями в сфері міжнародної безпеки;
4) вносить у встановленому порядку на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України пропозиції щодо розроблення проектів законодавчих і інших нормативно-правових актів з питань забезпечення політики зовнішньої безпеки;
5) розробляє та подає Президентові України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо реалізації державної політики з питань інтеграції України до Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки, провадить відповідні заходи та координує заходи, здійснювані органами виконавчої влади у цій сфері;
6) проводить роботу щодо підвищення ролі права міжнародної безпеки у міжнародних відносинах;
7) сприяє розширенню безпекознавчих, політичних, економічних, науково-технічних, культурних, гуманітарних і інших зв'язків України з іноземними державами і міжнародними організаціями;
8) сприяє взаємодії органів виконавчої влади з органами законодавчої та судової влади в частині здійснення ними зовнішніх зносин та дотримання міжнародних зобов'язань України в сфері зовнішньої безпеки;
9) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо укладення міжнародних договорів у сфері зовнішньої політики та безпеки України, припинення, зупинення їхньої дії, в тому числі разом з іншими центральними органами виконавчої влади, а також погоджує подання таких пропозицій міністерствами та іншими органами виконавчої влади;
10) бере участь у приведенні національного без пекового законодавства України у відповідність з її міжнародними зобов'язаннями та міжнародно-правовими нормами, готує висновки і пропозиції щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань зовнішньополітичної безпекознавчої діяльності, міжнародних відносин;
11) оформлює або за дорученням Кабінету Міністрів України у встановленому порядку надає повноваження на укладення міжнародних договорів у сфері зовнішньої політики та безпеки, а також на участь у роботі міжнародних безпекознавчих організацій;
12) здійснює загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України у сфері зовнішньої політики та безпеки;
13) зберігає оригінали текстів міжнародних договорів України, документів міжнародних організацій, їхні завірені копії та офіційні переклади, а також інші матеріали з питань зовнішньої політики та безпеки;
14) здійснює опублікування міжнародних договорів України у "Зібранні чинних міжнародних договорів України", а також забезпечує офіційний переклад міжнародних договорів у сфері зовнішньої політики та безпеки державною мовою України відповідно до статті 20 Закону України "Про міжнародні договори України";
15) забезпечує підтримання дипломатичних зносин з іноземними державами, представництво України у міжнародних безпекознавчих організаціях, органах та спеціальних місіях з питань безпеки;
16) сприяє діяльності іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних безпекознавчих організацій в Україні, а також здійснює контроль за додержанням дипломатичних і консульських привілеїв та імунітетів;
17) здійснює функції дипломатичного протоколу у сфері забезпечення зовнішніх зносин з іноземними державами та міжнародними організаціями;
18) координує заходи, здійснювані органами виконавчої влади у сфері зовнішньої політики та безпеки;
19) сприяє міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади у здійсненні ними міжнародних зв'язків у сфері безпеки, надає їм відповідну методичну консультаційну та інформаційну допомогу;
20) погоджує у встановленому порядку директиви, вказівки і технічні-завдання відповідно міністерствам, іншим органам виконавчої влади та офіційним делегаціям, уповноваженим узяти участь в роботі сесій органів міжнародних організацій, конференцій, у переговорах, консультаціях, засіданнях міжурядових комісій та інших органів;
21) здійснює керівництво дипломатичними представництвами України за кордоном, консульськими установами України за кордоном, представництвами України при міжнародних організаціях;
22) вносить в установленому порядку на розгляд Президентові України пропозиції щодо створення, реорганізації та ліквідації дипломатичних представництв України закордоном, консульських установ України за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях;
23) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення, реорганізації та ліквідації представництв МЗС на території України;
24) здійснює інформаційне забезпечення Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України із питань зовнішньої політики та безпеки;
25) виступає із заявами і роз'яснення їм и щодо питань зовнішньої політики та безпеки України, опубліковує повідомлення та поширює прес-релізи із зазначених питань;
26) розповсюджує інформацію про Україну за кордоном;
27) організовує на території України та за кордоном консульську роботу, забезпечує візову політику України, здійснює в межах своїх повноважень паспортне забезпечення;
28) через дипломатичні представництва України за кордоном, консульські установи України за кордоном вживає заходів для поновлення порушених прав юридичних осіб та громадян України;
29) забезпечує громадянам України можливість користуватися у повному обсязі правами, наданими їм законодавством країни перебування та міжнародним правом;
30) бере участь у розробленні проектів Державного бюджету України і загальнодержавних програм з питань зовнішньої політики та безпеки;
31) забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті МЗС України, в дипломатичних представництвах України за кордоном, консульських установах України за кордоном, представництвах України при міжнародних організаціях, представництвах МЗС України на території України;
32) організовує вжиття заходів щодо цивільної оборони, забезпечує евакуацію громадян України, документів і майна дипломатичних представництв України за кордоном, консульських установ України за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях з країн, які перебувають у стані збройного конфлікту або в яких наявні інші надзвичайні ситуації;
33) здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
МЗС України має право:
1) одержувати у встановленому законодавством порядку від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій документи та матеріали, а від органів статистики – статистичні дані для виконання покладених на нього завдань;
2) залучати вчених, спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань зовнішньої політики та безпеки, що належать до його компетенції;
3) утворювати в разі потреби за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади в межах своєї компетенції комісії та експертні групи, залучати на договірній основі фахівців для підготовки проектів актів законодавства, здійснення їх експертизи і надання консультацій;
4) скликати у встановленому порядку наради з питань зовнішньої політики та безпеки;
5) разом з відповідними центральними органами виконавчої влади здійснювати контроль у межах своєї компетенції за цільовим використанням державних коштів, виділених на реалізацію програм, проектів, заходів, а також міжнародних програм в сфері зовнішньої політики та безпеки;
6) здійснювати свої повноваження безпосередньо і через дипломатичні представництва України за кордоном, консульські установи України за кордоном, представництва України при міжнародних організаціях, представництва МЗС України на території України, організації та установи, що належать до сфери його управління;
7) взаємодіяти з питань забезпечення геополітичної безпеки з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами інших держав.
МЗС України очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку. Міністр підпорядковується безпосередньо Президенту України з питань, що належать до конституційних повноважень Президента України. За своєю посадою Міністр входить до Ради національної безпеки і оборони України.
Система забезпечення геополітичної безпеки є здебільшого функціональною, оскільки конкретні органи центральної виконавчої влади, місцевого самоврядування, окремі громадяни залучаються до забезпечення геополітичної безпеки виходячи з тих функцій, виконання яких покладено на них законом.
Так до структурних компонентів цієї системи за функціональною ознакою можна включати:
Міністерства: Міністерство внутрішніх справ України;
Міністерство оборони України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство фінансів України;
Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом: Державна служба охорони України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Державний департамент України з питань виконання покарань, Державна прикордонна служба України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державна служба експортного контролю України;
Державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України: Державний комітет України у справах національностей та міграції, Державний комітет статистики України, Національне космічне агентство України;
інші центральні органи та установи: Національний інститут стратегічних досліджень.
На законодавчому рівні пряме передбачення щодо забезпечення зовнішньої політики та безпеки знаходиться на МЗС України, відтак це і зумовлює розгляд цього органу в якості органу безпосереднього управління національною безпекою у геополітичній сфері. Складовими геополітичної сфери є внутрішньополітична та зовнішньополітична сфера. Нами був зроблений наголос на розгляді саме зовнішньополітичної складової, оскільки, на нашу думку, саме зовнішні загрози є на сьогодні найбільш небезпечними для України.
При цьому переважна більшість авторів, які висвітлюють національну безпекознавчу тематику, зазначають на небезпеці саме внутрішніх загроз, що є не зовсім правильним і не відповідає системному характерові загроз. Необхідно зважати на той факт, що будь-які загрози мають своє походження, джерела виникнення та активізації. Саме тому системний синергетичний підхід до національної безпеки дав можливість дійти висновку про важливість джерел походження загроз, а тому було зроблено висновок про те, що джерела загроз мають бути класифікованими, виходячи не з того, де вони відбуваються, а виходячи з того, які є джерела їх походження. Наприклад, прояви сепаратизму в принципі належать до внутрішніх загроз. Втім, встановивши джерела походження цього сепаратизму, країни та транснаціональні корпорації, яким є вигідний цей сепаратизм, можна дійти висновку про те, що дана загроза є зовнішньою, оскільки виходить ззовні, ініціюється ззовні, і її реалізація потрібна зовнішнім суб'єктам.
Зміщення акценту в бік внутрішніх загроз виводить України з траєкторії зовнішньої політики, зміщуючи її вектори на внутрішню політику, вирішення суто внутрішніх завдань. Цей навчальний посібник вбачає за цим методологічний вилив на свідомість як науковців, так і політиків, які керуються їх доробком. Україна є регіональним лідером, вона розташована у самому серці Європи, і будь-які намагання звузити її інтереси суто до вирішення внутрішніх проблем с намаганнями посунути Україну з геополітичної мани світу, відвести їй значення держави з великою кількістю вирішених внутрішніх проблем, цим самим фактично позбавивши її навіть теоретичних можливостей щодо участі у серйозних міжнародних проектах. Цього не буде:
1) Україна буде сильною і заможною;
2) Україна братиме активну участь у міжнародному житті;
3) Україна формуватиме політику безпеки Європи;
4) України рішучо відстоюватиме інтереси власних громадян та юридичних осіб за кордоном.
Ми не маємо прана опинитися у пропонованому ярмі вирішення тільки внутрішніх загроз, віддаючи їм бездоганної ваги. Так, вони с важливими, втім здебільшого вони ініційовані ззовні, відтак необхідно уважно дослідити їх природу і характер, що дасть змогу вийти на тих, кому є невигідним розвиток України і в яких конкретно сферах.
Реалізація політики національної безпеки в геополітичній сфері знаходить свій вияв у пріоритетних напрямах її забезпечення.