
- •2.2. Система управління національною безпекою України 76
- •2.3. Силові структури системи забезпечення національної безпеки України 92
- •9.4. Політика національної безпеки України недержавними суб'єктами і першочергові заходи з її реалізації 415
- •9.5. Структура недержавної системи національної безпеки України 417
- •9.6. Сутність та зміст менеджменту недержавної системи національної безпеки 432
- •10.1. Поняття та сутність бенчмаркінгу 450
- •10.2. Механізм функціонування бенчмаркінга 455
- •10.3. Перспективи бенчмаркінгу національної безпеки 465
- •1.1. Потреба формування наукового напряму "національне безпекознавство"
- •1.2. Сутність та зміст теорії національного безпекознавства
- •1.3. Формування теорії національного безпекознавства у системі різних навчальних дисциплін
- •1.4. Основні категорії теорії національного безпекознавства
- •1.5. Теорія національного безпекознавства в системі інших наук
- •1.6. Структурні елементи теоретичних основ системи національної безпеки
- •2.1. Система національної безпеки України
- •2.1.1. Поняття, зміст і призначення системи національної безпеки України
- •2.1.2. Мета, завдання та функції системи національної безпеки України
- •2.1.3. Принципи побудови та функціонування системи національної безпеки України
- •2.1.4. Сили та засоби системи забезпечення національної безпеки України
- •2.1.5. Гарантії ефективного управління національною безпекою України
- •2.1.6. Структура системи національної безпеки Украхни
- •2.2. Система управління національною безпекою України
- •2.2.1. Поняття про систему управління національною безпекою
- •2.2.2. Структура системи управління національною безпекою
- •2.2.3. Компетенція Президента України у системі забезпечення національної безпеки України
- •2.2.5. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою
- •2.2.6. Компетенція Верховної Ради України в системі забезпечення національної безпеки
- •2.2.7. Конституційний Суд України
- •2.2.8. Суди загальної юрисдикції
- •2.2.9. Прокуратура України
- •2.2.10. Національний банк України
- •2.2.11. Компетенція центральних органів виконавчої влади у системі національної безпеки
- •2.3. Силові структури системи забезпечення національної безпеки України
- •2.3.1. Значення органів внутрішніх справ України в управлінні національною безпекою
- •2.3.2. Значення Внутрішніх військ мвс України в управлінні національною безпекою
- •2.3.3. Значення Служби безпеки України в управлінні національною безпекою
- •2.3.4. Значення Державної прикордонної служби України в управлінні національною безпекою
- •2.3.5. Значення Державної митної служби в управлінні національною безпекою
- •2.3.6. Компетенція Збройних Сил України в управлінні національною безпекою
- •2.3.7. Завдання Управління державної охорони України в управлінні національною безпекою
- •2.3.8. Війська цивільної оборони в управлінні національною безпекою
- •2.4. Значення сил спеціального призначення у системі забезпечення національної безпеки України
- •3.1. Поняття та зміст нормативно-правового поля системи забезпечення національної безпеки
- •3.2. Значення права в системі забезпечення національної безпеки
- •3.3. Методологія формування правового поля системи забезпечення національної безпеки
- •3.3.1. Завдання законодавства про національну безпеку
- •3.3.2. Причини гальмування процесу формування нормативно-правового фундаменту забезпечення національної безпеки
- •3.3.3. Принципи формування нормативно-правового поля системи забезпечення національної безпеки
- •3.3.4. Засоби забезпечення законотворчої діяльності
- •3.4. Методологія формування Концепції національної безпеки України
- •3.4.1. Історичні корені формування Концепції національної безпеки України
- •3.4.2. Поняття та зміст Концепції національної безпеки
- •3.4.3. Класифікація Концепцій національної безпеки
- •3.5. Основні підходи до формування доктрин національної безпеки
- •3.6. Основні положення Закону України "Про основи національної безпеки України"
- •3.7. Модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в системі забезпечення національної безпеки
- •4.1. Зміст і основні поняття інформаційної безпеки України
- •4.1.1. Зміст системи інформаційної безпеки
- •4.1.2. Категорійно-понятійна система інформаційної безпеки
- •4.2. Характеристика джерел загроз і небезпек інформаційній безпеці системи державного управління
- •4.2.1. Поняття про інформаційні війни
- •4.2.2. Поняття та види джерел загроз і небезпек національним інтересам і безпеці в інформаційній сфері
- •4.2.3. Класифікація джерел загроз і небезпек інформаційній безпеці
- •4.3. Теоретичні основи формування та функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки України
- •4.3.1. Поняття про систему забезпечення інформаційної безпеки
- •4.3.2. Мета функціонування інформаційної безпеки, основні завдання системи її забезпечення
- •4.3.3. Методи забезпечення інформаційної безпеки
- •4.3.4. Структура системи забезпечення інформаційної безпеки та компетенції її складових
- •4.4. Державна політика управління недержавною системою національної безпеки в інформаційній сфері
- •5.1. Поняття та зміст геополітики
- •5.1.1. Поняття про геополітику
- •5.1.2. Джерела геополітики
- •5.1.3. Предмет геополітики
- •5.1.4. Основні закони геополітики
- •5.2. Поняття про геополітичну безпеку
- •5.3. Загальна характеристика України як суб'єкта геополітики
- •5.4. Сучасні джерела загроз геополітичній безпеці
- •5.5. Система забезпечення геополітичної безпеки
- •5.6. Пріоритетні напрями розвитку системи забезпечення геополітичної безпеки
- •6.1. Поняття та зміст екологічної безпеки України
- •6.1.1. Понятійно-категорійний апарат екологічної безпеки
- •6.1.2. Екологічні закони та головні принципи забезпечення екологічної безпеки
- •6.1.3. Основні риси та критерії екологічної безпеки
- •6.2. Види джерел загроз і небезпек національній безпеці в екологічній сфері
- •6.2.2. Концепція "золотого мільярда" людської популяції на Землі
- •6.2.3. Екологічні конфлікти
- •6.2.4. Нетрадиційні джерела загроз
- •6.3. Поняття про систему екологічної безпеки України
- •6.3.1. Головна мета системи екологічної безпеки України
- •6.3.2. Національні інтереси України в екологічній сфері
- •6.3.3. Державна система забезпечення екологічної безпеки
- •6.4. Напрями розвитку системи забезпечення національної безпеки в екологічній сфері
- •7.1. Основні джерела загроз воєнній безпеці України
- •7.1.1. Джерела воєнних загроз і небезпек, характерні ознаки
- •7.1.2. Чинники, що впливають на ступінь воєнної небезпеки і характер військових загроз для України
- •7.1.3. Наявні та прогнозовані загрози воєнній безпеці України
- •7.2. Система воєнної безпеки України
- •7.2.1. Система забезпечення воєнної безпеки і умови її формування
- •7.2.2. Складові системи забезпечення воєнної безпеки і їх повноваження
- •7.2.3. Аналіз стану системи забезпечення воєнної безпеки
- •7.3. Перспективи розвитку і шляхи вдосконалення системи забезпечення воєнної безпеки України
- •7.3.1. Основні напрями реформування Збройних сил України
- •7.3.2. Особливості реформування Збройних сил України
- •7.3.3. Проблеми реформування Збройних сил України
- •8.1. Стратегія національної безпеки сша
- •8.2. Управління національною безпекою в Китаї
- •8.3. Політика національної безпеки Німеччини
- •8.4. Політика національної безпеки Франції
- •8.5. Державна стратегія національної безпеки Японії у XXI столітті
- •8.6. Концепція національної безпеки Монголії
- •8.7. Концепція національної безпеки Республіки Молдова
- •8.8. Концепція національної безпеки Республіки Білорусь
- •8.9. Концепція національної безпеки Російської Федерації
- •9.1. Поняття та зміст недержавної системи національної безпеки України
- •9.1.1. Національні інтереси та їх забезпечення недержавною системою національної безпеки України
- •9.1.2. Види джерел загроз і небезпек національній безпеці України
- •9.1.3. Джерела загроз національній безпеці України
- •9.1.4. Стан національної безпеки України та основні завдання недержавних суб'єктів з їх забезпечення
- •9.2. Методи управління недержавною системою національної безпеки України
- •9.3. Напрями управління недержавною системою національної безпеки України у різних сферах суспільного життя
- •9.3.1. У сфері економіки
- •9.3.2. У сфері внутрішньої політики
- •9.3.3. У сфері зовнішньої політики
- •9.3.4. В інформаційній сфері
- •9.3.5. У соціальній та гуманітарній сферах
- •9.3.6. У сфері науки і техніки
- •9.3.7. У сфері духовного життя
- •9.3.8. У сфері оборони
- •9.3.9. У сфері екології
- •9.3.10. У сфері безпеки державного кордону
- •9.3.11. Міжнародне співробітництво недержавної системи національної безпеки у системі забезпечення національної безпеки України
- •9.4. Політика національної безпеки України недержавними суб'єктами і першочергові заходи з її реалізації
- •9.4.1. Основні положення політики національної безпеки України
- •9.4.2. Першочергові заходи з реалізації недержавними суб'єктами політики національної безпеки України
- •9.5. Структура недержавної системи національної безпеки України
- •9.5.1. Завдання недержавної системи національної безпеки
- •9.5.2. Основні функції недержавної системи національної безпеки України
- •9.5.3. Структура недержавної системи національної безпеки
- •9.6. Сутність та зміст менеджменту недержавної системи національної безпеки
- •9.6.1. Поняття "менеджмент" і потреба управління недержавною системою національної безпеки
- •9.6.2. Сутність та зміст менеджменту недержавної системи національної безпеки
- •10.1. Поняття та сутність бенчмаркінгу
- •10.1.1. Історичні основи бенчмаркінгу
- •10.1.2. Поняття про бенчмаркінг
- •10.1.3. Предмет дослідження бенчмаркінга
- •10.2. Механізм функціонування бенчмаркінга
- •10.2.1. Цілі та завдання бенчмаркінга
- •10.2.2. Принципи та методи бенчмаркінгу
- •10.2.3. Етапи проведення бенчмаркінга
- •10.2.4. Види бенчмаркінгу
- •10.3. Перспективи бенчмаркінгу національної безпеки
- •10.3.1. Поняття та зміст бенчмаркінгу національної безпеки
- •10.3.2. Перспективи розвитку бенчмаркінга національної безпеки в Україні
- •Додаток а. Перелік питань до підсумкового заняття
- •Для нотаток
- •Рак Тарас Євгенович основи національної безпеки україни
5.1. Поняття та зміст геополітики
5.1.1. Поняття про геополітику
Дотепер в науковій літературі немає чіткого і повного формулювання поняття "геополітика". Це характерна риса всіх наук, що формуються. Суперечки про об'єкт і предмет геополітики йдуть близько сотні років. Поняття "геополітика" трактується найчастіше надзвичайно широко. Внаслідок ця наука позбавляється властивих їй рис, межі її стають надзвичайно розмитими, перехідними в предмет економічних, політичних, військово-стратегічних, природно-ресурсних, екологічних і інших дисциплін, міжнародних відносин, зовнішньої політики і т.д.
Багато дослідників бачать в геополітиці науку, що вивчає комплекс географічних, історичних, політичних і інших чинників, що взаємодіють між собою і роблять великий вплив на стратегічний потенціал держави.
У СРСР довгий час геополітика вважалася буржуазною лженаукою, що виправдовує територіальну експансію імперіалістичних держав. У 80-х роках XX ст. відбулася переоцінка цього напряму наукової думки. Радянський філософський енциклопедичний словник (1989) вже не дає такої жорсткої негативної оцінки геополітики, але визначає її як західну політологічну концепцію, що затверджує, що політика держав, особливо зовнішня, в основному зумовлена різними географічними чинниками: просторовим розташуванням, наявністю або відсутністю певних природних ресурсів, кліматом, щільністю населення та темпами його приросту і т.п.
Шведський вчений Рудольф Челлен (1864-1922) ввів у науку поняття "геополітика" – доктрина, що розглядає державу як географічний організм або просторовий феномен.
Геополітика – наука про відношення Землі і політичних процесів. Вона ґрунтується на широкому фундаменті географії, перш за все географії політичної, яка є наукою про політичні організми в просторі та про їх структуру. Більше цього, геополітика має на меті забезпечити належним засобом політичні дії та додати напрям політичного життя загалом. Цим самим геополітика стає мистецтвом, саме мистецтвом управління практичною політикою. Геополітика – географічний розум держави.
Геополітика розглядає державу не в статиці, як постійну, незмінну освіту, а в динаміці – як живу істоту. Такий підхід запропонував німецький теоретик Фрідріх Ратцель (1844-1904). Геополітика вивчає державу в основному в її відношенні до оточення, перш за все до простору і ставить за мету вирішувати проблеми, що виникають з просторових відносин. На думку Ф. Ратцеля, на відміну від політичної географії геополітику не цікавлять такі питання, як положення, форма, розміри або межі держави, її економіка, торгівля, культура. Все це в більшій мірі належить до сфери політичної географії, яка частіше обмежується описом статичного стану держави, хоча може осягати і динаміку його минулого розвитку.
Геополітика вивчає політичні явища в їх просторовому взаємовідношенні, в їх впливі на Землю, на культурні чинники. Більше тяжіючи до політики, вона концентрує увагу на політичних явищах і прагне дати географічну інтерпретацію та аналіз географічних аспектів цих явищ.
Можна зустріти й інші думки щодо визначення поняття про геополітику:
геополітика служить визначенню національної політики з урахуванням чинників дії на неї природного середовища;
геополітика розглядається як наука, що вивчає і аналізує в єдності географічні, історичні, політичні та інші взаємодіючі чинники, що роблять вплив на стратегічний потенціал держави.
У С. Бабуріна в його книзі "Територія держави" міститься, на мій погляд, достатньо вдале визначення поняття про геополітику.
Геополітика представляє собою обумовленість політики держав географічними чинниками, такими, як територія, географічне положення, клімат, корисні копалини та інші; є вчення про раціональні основи міжнародних відносин, коли всі сторони вимушені зважати на "містичну суть держави" в умовах вкрай нерівномірного розвитку держав на різних материках Земної кулі, і при непередбачуваній зміні співвідношення сил цих держав.
Інший російський дослідник Е. Поздняков зазначає, що хоча геополітика і виросла з політичної географії, але між ними є істотна різниця: політична географія розглядає державу (і, відповідно, політику) з погляду простору, геополітіка ж, навпаки, простір розглядає з погляду держави (політики). Цими акцентами обумовлюється статичність першої та динамічність другої.
Розмежування геополітики від інших наук було здійснено Отто Шефером, який вказував на те, що політична географія є наукою про простір і через це вона спрямована на минуле, водночас як геополітика спрямована на сьогодення та майбуття. Політична географія розкриває картину того, як простір впливає на державу і поглинає її. На відміну від цього, геополітика вивчає питання про те, як держава долає умови і закони простору і примушує його служити визначеним цілям.
З погляду системного аналізу можна вважати, що політична географія становить розгляд політики тієї або іншої держави зсередини її географії, а геополітика – розгляд політики держав з боку системи вищого рівня – світової спільноти і географії всієї землі.
Деякі сучасні вітчизняні учені розглядають геополітику як науку і як явище. Як наука геополітика є область знання, що вивчає процеси та принципи просторово-часової організації розвитку держав, регіонів і миру загалом з урахуванням системної взаємодії географічних, політичних, економічних, військових, етнічних, демографічних, екологічних і інших чинників.
Як явище це сфера діяльності, пов'язана з відносинами між соціальними групами, націями, державами, блоками держав, головним змістом якої є боротьба за контроль і панування над ресурсами земного, водного, повітряно-космічного, інформаційних (духовно-культурного) просторів держави, регіону, миру.
Ці визначення мають розглядатися як базові для подальшого розгляду проблем забезпечення геополітичної безпеки. Зважаючи на той факт, що держава є вторинною щодо народу – нації, то тоді геополітика як наука вивчає процеси просторово-часової організації та розвитку народів миру. Саме в такій постановці вперше геополітика була розглянута в роботі Ю. Кузнецова "Росія в глобальному історичному процес", 1994 р.
Політолог Е.А. Поздняков стверджує, що геополітика головну увагу спрямовує на розкриття і вивчення можливостей активного використання політикою чинників фізичного середовища і дії на неї на користь військово-політичної, економічної та екологічної безпеки держави. Практична геополітика вивчає все, що пов'язано з територіальними проблемами держави, його межами, з раціональним використанням і розподілом ресурсів, включаючи і людські. Отже, геополітика – наука про контроль над простором. МА. Нартов вважає, що геополітика розглядає простір з погляду політики (держави). Вона динамічніша порівняно з політичною географією. У межах цієї науки виділяються два напрями: геополітика приписуюча, або доктринально-нормативна, і геополітика оцінно-концептуальна. До першої течії можна зарахувати німецьку школу Хаусхофера, до другого – англо-американську школу (Макиндер, Спайкмен, Коен)9 хоча чіткі розмежувальні лінії між цими школами провести дуже важко.
Геополітика все більше збагачується та наповнюється конкретним змістом, все активніше сприяє змінам у сучасному світі. Звичайно, це стає можливим тому, що вона опирається на наукову базу багатьох дисциплін. Геополітика стала не тільки реальним інструментом зміни світу, але все більше служить ключем до прогнозування політики провідних країн і континентів.