9.4. Політика національної безпеки України недержавними суб'єктами і першочергові заходи з її реалізації 415

9.4.1. Основні положення політики національної безпеки України 415

9.4.2. Першочергові заходи з реалізації недержавними суб'єктами політики національної безпеки України 416

9.5. Структура недержавної системи національної безпеки України 417

9.5.1. Завдання недержавної системи національної безпеки 417

9.5.2. Основні функції недержавної системи національної безпеки України 419

9.5.3. Структура недержавної системи національної безпеки 420

9.6. Сутність та зміст менеджменту недержавної системи національної безпеки 432

9.6.1. Поняття "менеджмент" і потреба управління недержавною системою національної безпеки 432

9.6.2. Сутність та зміст менеджменту недержавної системи національної безпеки 436

Висновки 443

Контрольні запитання для самоперевірки 444

Завдання для самопідготовки 445

Список рекомендованої літератури 445

Нормативні джерела 445

Доктринальні джерела 445

Розділ 10. БЕНЧМАРКІНГ – інноваційна технологія забезпечення національної безпеки УКРАЇНИ 448

10.1. Поняття та сутність бенчмаркінгу 450

10.1.1. Історичні основи бенчмаркінгу 450

10.1.2. Поняття про бенчмаркінг 453

10.1.3. Предмет дослідження бенчмаркінга 454

10.2. Механізм функціонування бенчмаркінга 455

10.2.1. Цілі та завдання бенчмаркінга 455

10.2.2. Принципи та методи бенчмаркінгу 457

10.2.3. Етапи проведення бенчмаркінга 462

10.2.4. Види бенчмаркінгу 463

10.3. Перспективи бенчмаркінгу національної безпеки 465

10.3.1. Поняття та зміст бенчмаркінгу національної безпеки 465

10.3.2. Перспективи розвитку бенчмаркінга національної безпеки в Україні 470

Висновки 471

Контрольні завдання для самоперевірки 472

Завдання для самопідготовки 473

Список рекомендованої літератури 473

Література 477

Передмова

Процес вивчення навчальної дисципліни "Основи національної безпеки України" має багато спільного з науково-дослідною роботою. Пов'язано це з тим, що Україна як європейська держава створює засади своєї національної безпеки, виходячи з влас­них національних інтересів. Цей процес вимагає твор­чого підходу до визначення основ політики у сфері без­пеки, створення її системи та приведення у відповідність із державно-правовим статусом України як суверенної держави. Національна безпека є гарантом державотворення в Україні, необхідною умо­вою збереження та примноження духовних і матеріаль­них цінностей. Саме тому систему забезпечення національної безпеки України Конституція зараховує до найважливіших завдань держави – справа всього Ук­раїнського народу (ст. 17).

У цьому навчальному посібнику основна увага курсантів і студентів звертається на те, що національна безпека (далі – НБ) – стан країни, за якого система державно-правових і сус­пільних гарантій забезпечує реалізацію суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності дер­жави, всебічний розвиток і захист інтересів всього насе­лення країни, джерел його духовного й матеріального добробуту без будь-якої дискримінації від можливих внутрішніх і зовнішніх джерел загроз і небезпек шляхом досягнення націо­нальних потреб та інтересів і погодження їх із загаль­нолюдськими потребами й інтересами у межах основних принципів та загальновизнаних норм міжнародного права.

Об'єкти національної безпеки України – національні інтереси, на­ціо­на­ль­ні цінності, структурні елементи системи НБ, їхні властивості та відносини, які захищаються від різноманітних джерел загроз і небезпек. Виходячи із визначення НБ, існують три рівні ос­новних об'єктів безпеки: особи (людини) – її права й свободи; суспільства – його духовні та матеріаль­ні цінності; держави – її суверенітет, конституційний лад, територіальна цілісність та недоторканість кордонів, їх місце й значення динамічні, визначаються характером суспільних відносин, політичним устроєм, рівнем внут­рішніх і зовнішніх джерел загроз і небезпек.

Безпека особи формується комплексом правових і моральних норм, суспільних інститутів і організацій, які дають змогу їй (людині) реалізовувати права і сво­боди, розвивати свої здібності й потреби, відчуваючи сприяння держави. Безпека суспільства передбачає наявність суспільних інститутів, норм, розвинутих форм суспільної свідомості, що дає змогу в повному обсязі реалізувати права, сво­боди й обов'язки всім групам населення та протистояти діям, які ведуть до розколу суспільства (в тому числі з боку держави). Безпека держави досягається наявністю ефективного механізму управління та витонченої координації діяльності політич­них сил і суспільних груп, а також активних інститутів їх захисту.

У змістовному плані НБ є складним багатоаспектним поняттям і містить такі види безпеки: політичну, економічну, воєнну, державну, інформаційну, науково-технологічну, екологічну, епідемічну, безпеку культурно­го розвитку нації та інші види безпеки (фінансову, по­жежну, продовольчу, торговельну, транспортну тощо).

Суб'єкти безпеки – носії властивостей, станів і дій, які забезпечують захист об'єктів безпеки. Основним суб'єктом НБ є держава, яка виконує функції в цій сфері через органи законодавчої, виконав­чої та судової влади. Держава, згідно з Конституцією (ст. 3, 27, 28, 29), забезпечує безпеку кожної людини і гро­мадянина, їх життя, здоров'я, честь, гідність, особисту недоторканність на всій території України. Держава також гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ст. 25 Конс­титуції). Зміст і діяльність суб'єктів безпеки визначається рівнем і напрямом джерел загроз і небезпек.

Громадяни та їхні об'єднання є суб'єктами безпеки, мають права і обов'язки щодо участі в її забезпеченні відповідно до чинного законодавства України, норма­тивних актів державних органів влади й управління, які прийняті в межах їх компетенції у даній сфері. Держава забезпечує правову та соціальну захище­ність громадянам і їх об'єднанням, які сприяють забез­печенню безпеки відповідно до Закону (повноваження основних суб'єктів НБ розглядаються в системі забезпе­чення безпеки).

Основними принципами забезпечення національної безпеки України є: закон­ність; пріоритет прав людини; верховенство права; прі­оритет договірних (мирних) засобів у вирішенні конф­ліктів; адекватність заходів захисту національних інтере­сів реальним і потенційним джерелам загроз і небезпекам; демократичний цивільний контроль за воєнною сферою, а також інши­ми структурами в системі забезпечення національної безпеки; додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх вза­ємна відповідальність; чітке розмежування повноважень органів державної влади.

Матеріал цього навчального посібника повністю відповідає робочій навчальній програмі такої дисципліни як "Основи національної безпеки України", яка викладається у Львівському державному університеті безпеки життєдіяль­нос­ті для курсантів і студентів напрямку підготовки "Управління інформаційною безпекою" та вивчають основні методи і засоби інформаційної безпеки України.

Ми (автори, рецензенти і літературний редактор) приклали багато зусиль, щоби зробити матеріал цього навчального посібника конкретним, простим для розуміння, засвоєння та, що найважливіше, цікавим. Наша мета полягала у тому, щоби, внаслідок вивчення того чи іншого матеріалу, курсанти і курсанти і студенти мали свої власні думки щодо національної безпеки України і, водночас, знаходити в цьому як користь, так і задоволення.

Подяки

Автори вдячні усім тим, хто так чи інакше сприяв написанню цього навчального посібника. Особлива подяка доктору технічних наук, професору Я.І. Соколовському, завідувачу кафедри ОТіМТП НЛТУ України за цінні вказівки і безпосередню підтримку.

Ав­тори вис­лов­люють вдяч­ність рецензентам доценту Андрію Даниловичу Кузику, про­фе­со­ру Всеволоду Миколайовичу Сеньківському і про­фе­со­ру Дмитру Дмитровичу Пелешку, а та­кож лі­те­ра­тур­но­му ре­дак­то­ру В.В. Дуд­ку за цін­ні за­у­ва­жен­ня та уточ­нен­ня, які спри­яли знач­но­му пок­ра­щен­ню ру­ко­пи­су.

Ав­тори з вдяч­ніс­тю приймуть будь-які конструк­тив­ні за­ува­жен­ня сто­сов­но викладеного у посібнику матеріалу, які мож­на над­си­ла­ти за ад­ре­сою:

Ка­фед­ра управління інформаційною безпекою

Львівський ДУ БЖД, вул. Клепарівська 35, м. Львів, 79007

Тел. моб.: 067‑944‑11-15. E-ma­il: gryciuk.yura@gmail.com

Вступ

Кардинальні перетворення в Україні стали наслідком тривалих соціально-політичних і економічних змін. За останні два десятиліття Україна зіткнулася з серйозними проблемами, які пронизують усю систему управління державою. У зв'язку з цим проблема формування системи національної безпеки України призвела до низки теоретичних, методологічних, а також практичних питань забезпечення національної безпеки¹.

В умовах становлення України як демократичної держави, її прагнення вступу до європейських структур, бажання бути повноправним членом ЄС призвело до істотного збільшення кількості та якості джерел загроз і небезпек, а також значної шкоди від їх реалізації. Через це проблема дослідження національної безпеки вважається актуальною, а її ефективне вирішення пов'язано із потребою розроблення єдиної системи знань про неї, уніфікованого методологічного підходу до вивчення її складових і, як наслідок, методологічної бази для аналізу, оцінювання та прогнозування перспектив її змін, прийняття управлінських рішень у короткі терміни та з достатньою обґрунтованістю, які у сукупності забезпечать процес управління національною безпекою.

У сучасній теорії та практиці державного управління ще не визначено узагальненого поняття національної безпеки, не розроблено відповідного теоретико-методологічного та методичного інструментарію пізнання сутності, структури і динаміки її змін, а також формалізованого її категорійно-поня­тій­но­го апарату. На сьогодні при висвітленні проблем системи національної безпеки користуються такими термінами, як: "державна безпека", "колективна безпека", "регіональна безпека", "основи національної безпеки", "національна безпека" тощо, у які різні автори, зазвичай, вкладають тотожний зміст. Водночас з плином часу стає все зрозумілішим те, що термін "національна безпека" має узагальнений характер і охоплює декілька окремих дисциплін – управлінських, правових, політичних, економічних тощо.

Одним із сучасних джерел загроз і небезпек національній безпеці України є той факт, що багато суспільних наук не в стані дати правильний і точний прогноз розвитку суспільства, яке постійно піддається негативному впливу ззовні. Вони також не готові запропонувати модель збалансованого існування особи, суспільства та держави в період глобалізації, коли непередбачена випадковість та значна кількість альтернативних варіантів їх поведінки стають нормою життя. У нашій країні постійне осмислення нової політичної ситуації, багатовекторність державних інтересів, а також зростання кількості зовнішніх і внутрішніх джерел загроз і небезпек призвело до того, що у сучасній практиці державотворення важливо максимально скоротити дистанцію між неорганізованими соціальними процесами.

Незважаючи на те, що сучасні інформаційні технології дають змогу зібрати значну кількість фактичних даних про стан різних об'єктів і систем, проте існує проблема їх теоретичного аналізу та синтезу достатньо узагальнених концепцій поведінки чи удосконалення, які мають практичну пояснювальну та прогностичну вартість. Однією з причин такої складності є недостатнє усвідомлення сутності національної безпеки, принципів її організації, взаємозв'язку структурних елементів у самій системі національної безпеки. Тому успішне просування різних трактувань сутності національної безпеки насамперед пов'язано із розробленням нових методологічних підходів до її аналізу. Саме такі альтернативні варіанти сутності національної безпеки розглядатимуться у цьому навчальному посібнику.

Загалом необхідно зазначити, що в українській науковій громадськості проблема дослідження національної безпеки вирішується тільки через написання відповідних навчальних посібників і монографій. Але, узагальнивши стан різних досліджень національної безпеки як системної теорії, можна дійти висновку про те, ця проблема ще не стала об'єктом спеціального пізнання. Актуальність написання цього навчального посібника полягає передусім у потребі реалізації Закону України "Про основи національної безпеки України", Стратегії національної безпеки України, а вже потім – наукового пізнання національної безпеки України. Більше цього, в контексті інтеграції України до європейських структур потребують коригування підходи щодо управління системою національної безпеки.

Отже, можна дійти висновку про те, що в системі національної безпеки України утворилася комплексна проблемна ситуація, яка складається з багатьох інших проблем:

1) не сформовано проблемне поле концептуального аналізу національної безпеки України;

2) відсутні вмотивовані постановки завдань фахівцям з різних навчальних дисциплін у системі національної безпеки України;

3) не сформульовано основні принципи інтеграції знань з різних навчальних дисциплін у єдину теорію, яка б комплексно описувала систему національної безпеки України;

4) не налагоджено механізм застосування отриманих знань і прийнятих рішень у практичній діяльності системи забезпечення національної безпеки України;

5) відсутні підходи щодо формалізованого опису проблеми національної безпеки як відкритої нелінійної системи;

6) відсутні підходи щодо розроблення ефективної методології дослідження структурних елементів системи національної безпеки України.

Ці проблеми можна усунути в межах єдиної системи знань про національну безпеку – теорії національного безпекознавства. Ця теорія виступає як своєрідне поле концептуального аналізу, яке не вирішується тільки традиційними підходами, виробленими як у загальній теорії систем і соціального управління, так і у межах традиційної теорії про безпеку життєдіяльності, а також у рамках сучасних досліджень у сфері самої безпеки держави. При дослідженні безпеки держави здебільшого зосереджується значна увага тільки на питаннях певного її стану, не акцентуючи уваги на її антропогенних чинниках. Часто віддається пріоритет розгляду суб'єктів забезпечення безпеки, ігноруючи дуалізм об'єктивного і суб'єктивного у теорії національної безпеки, на що робиться наголос особливо останнім часом. Концептуальна ідея теорії національного безпекознавства полягає у тому, щоб безпека особи, суспільства та держави перебувала на єдиному збалансованому рівні. Ця теорія перебуває у полі тяготіння юридичних дисциплін, що пояснюється вагомою роллю, яку відіграє держава в забезпеченні безпеки зазначених вище суб'єктів, водночас як право виступає головним регулятором відносин між ними.

Теорія національного безпекознавства опирається на споконвічні джерела національної безпеки – природне прагнення людини до власної безпеки, до усвідомлення її значущості серед інших нагальних потреб, виявляє механізми активізації потягів людини до створення системи безпеки. Тобто, закладається фундамент методологічно обґрунтованого бажання людини побудувати сильну соборну незалежну України.

Цей науковий напрям підтверджує сучасне розуміння природи появи системи національної безпеки і заперечує її трактування тільки як стану захищеності особи, суспільства та держави як концептуального нігілізму і наукової зашореності. При цьому спростовується їх бажання обмежити безпеку тільки захисними діями, а також ототожнити безпеку із діяльністю тільки державних інституцій, які категорично заперечують непересічне, об'єктивно зумовлене і безальтернативно необхідне значення недержавних структур у національному безпекотворенні.

Ґрунтуючись на цих положеннях, а також постулатах, висунутих у роботі [1], якраз і було написано цей навчальний посібник. Одразу ж зауважимо, що теорія національної безпеки (національне безпекознавство) і навчальна дисципліна "Основи національної безпеки України" є різними за своєю сутністю і спрямованістю. Якщо мета теорії полягає у з'ясуванні концептуальних теоретичних і методологічних питань процесу формування системи знань про національну безпеку, то мета дисципліни насамперед спрямована на процес формування системного уявлення про національну безпеку та її структурні елементи, а також на процес закладання вмінь та навичок щодо їх раціонального та ефективного системного дослідження.

Ц ей навчальний посібник ґрунтується на певних наукових вітчизняних традиціях, на підставі яких сьогодні формується нова дослідницька школа фахівців з національної безпеки. Ці фахівці мають здійснювати наполегливий пошук істини, закликати до постійної, копіткої та напруженої праці всього загалу інтелектуального потенціалу України, опираючись на наукові критерії, ментальні та світоглядні настанови, духовне багатство національного буття, історичні традиції волелюбної та працьовитої, толерантної та цілеспрямованої нації, важливість формування самодостатньої системи національної безпеки.

Структура цього навчального посібника складається з 10 розділів, зміст яких є органічно і концептуально поєднаним між собою. Поза увагою залишилися тільки деякі структурні елементи системи національної безпеки, які є загальновідомими, але згодом використовуватимуться при розробленні теоретичних проблем національної безпеки. Водночас, нововведеннями в роботі є розгляд проблем недержавного управління національною безпекою, формування системи управління національною безпекою, управління безпекою в зарубіжних країнах, бенчмаркінгу національної безпеки.

Мета навчальної дисципліни "Основи національної безпеки України": з позицій синергетичного, системного і управлінського підходів дати курсантам і студентам теоретичні та практичні знання, які дозволять їм професійно орієнтуватися та діяти в різноманітних ситуаціях, пов'язаних із підготовкою та реалізацією управлінських рішень у різних сферах національної безпеки (інформаційній, політичній, економічній, соціальній, екологічній тощо).

Основні завдання навчальної дисципліни "Основи національної безпеки України" зводяться до такого:

• дати курсантам і студентам базові знання щодо усвідомлення концептуальних засад системи національної безпеки;

• ознайомити курсантів і студентів із загальними проблемами процесу формування системи управління національною безпекою;

• ознайомити курсантів і студентів із основними нормативно-правовими актами, що регламентують суспільні відносини в системі забезпечення національної безпеки;

• ознайомити курсантів і студентів із стратегіями управління національною безпекою в зарубіжних країнах;

• дати курсантам і студентам уявлення про найважливіші структурні елементи системи національної безпеки в контексті глобалізації;

• навчити курсантів і студентів практичних навичок щодо теоретичного дослідження структурних елементів національної безпеки та ефективності управління ними;

• навчити курсантів і студентів практичних навичок щодо використання сучасних інноваційних технологій забезпечення національної безпеки України – бенчмаркінгу.

Після вивчення дисципліни курсанти і студенти повинні вміти:

• здійснювати ефективний моніторинг рівня забезпечення національної безпеки у конкретній сфері життєдіяльності;

• розробляти пропозиції щодо визначення стратегічних цілей і завдань розвитку певної території, регіону чи галузі на основі результатів системного аналізу соціально-економіч­но­го стану розвитку держави, застосовуючи методики визначення певних показників;

• контролювати процес виконання заходів з реалізації політики національної безпеки у відповідній сфері, певній території, регіоні чи галузі, виконання законодавчих і підзаконних актів у визначені терміни;

• організовувати управління національною безпекою в усіх сферах життєдіяльності суспільства, виходячи із потенційних і реальних джерел загроз і небезпек національній безпеці України, використовуючи методи розроблення та прийняття рішень, дослідження операцій;

• готувати рекомендації, пропозиції до проектів зовнішньо та внутрішньополітичних стратегій України, спрямованих на адекватну відповідь реальним і потенційним джерелам загроз і небезпекам національній безпеці України;

• визначати вплив чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на діяльність органів внутрішніх справ, використовуючи методи порівняльного аналізу;

• готувати рекомендації, пропозиції до проектів зовнішньо та внутрішньополітичних стратегій України, спрямованих на адекватну відповідь реальним і потенційним джерелам загроз і небезпекам національній безпеці України;

• використовувати понятійно-категорійний апарат для аналізу інформаційної, політичної, економічної, воєнної, екологічної та інших функціональних сфер національної безпеки при виборі та реалізації концептуальних підходів щодо управління національною безпекою;

• на основі моніторингу та аналізу діяльності органів влади пропонувати організаційно-правові методи і засоби підвищення ефективної діяльності управлінських структур, у тому числі методів і засобів забезпечення національної безпеки.

Стратегія навчання та вивчення навчальної дисципліни "Основи національної безпеки України" побудована на читанні лекцій, проведенні практичних (семінарських) занять із використанням активних форм навчання, а також проведенні "круглого столу" з проблемних питань національної безпеки України.

Роз­діл 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ТЕОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОго БЕЗПЕКознавства

Теорія національного безпекознавства – одна із найважливіших структурних елементів наукового потенціалу держави. У ній сконцентровано значний політико-правовий досвід минулих поколінь, відображено головні напрями траєкторії їх поступального руху, основні віхи та підсумки попередніх досліджень проблем забезпечення державою безпеки особи, суспільства та держави. Пізнавальний досвід попередніх науковців, їх ідеї та досягнення мають помітний вплив на сучасні наукові концепції процесу формування та алгоритму функціонування системи національної безпеки, на правові погляди та орієнтацію щодо її розвитку.

У своїх намаганнях зрозуміти сьогодення та знайти шлях до кращого і безпечного майбутнього науковці завжди зверталися та звертатимуться до здобутків попередніх поколінь, до історично апробованих форм і механізмів забезпечення безпеки. Хоча це не є даниною попередникам, сліпою вірою у традиції та авторитети, – просто необхідний і достатньо ефективний спосіб людської орієнтації в глобальному історичному часі та геополітичному просторі, природна потреба і прагнення кожного покоління вийти на атрактор – найвищу точку безпеки особи, суспільства та держави тощо. Знайшовши та визначивши власне місце і призначення між минулим і майбутнім, кожен з нас прагне забезпечити собі та своїм нащадкам найбільш ефективну реалізацію власних потреб та інтересів через надійне функціонування механізму забезпечення безпеки. У цьому аспекті важливого значення набуває звивистий шлях розвитку і удосконалення різних систем національної безпеки, які відображено у багатьох вченнях попередників, різних концепцій процесу формування та ефективних алгоритмів функціонування її різних структурних елементів.

Теорія національного безпекознавства дає змогу пересічній особі наблизитися до розуміння: як у запеклій боротьбі та безпосередньому зіткненні різних поглядів і позицій одночасно відбувався розвиток пізнання природи виникнення системи національної безпеки, здійснювалося поглиблення уявлень про розумний баланс інтересів особи, суспільства та держави у забезпеченні їхньої безпеки, права і свободи людини, у підтримці суспільного і державного ладу, у виробленні методів і засобів забезпечення національної безпеки тощо.

В міру того, як залишається позаду значна кількість попередніх поколінь і збільшується сукупний обсяг знань, набутих людством про національну безпеку, все більшого значення набуває всеохопна галузь знань про систему національної безпеки. Проаналізувавши численні дослідження, сучасні науковці обґрунтували потребу формування окремого терміну, який би позначав назву загальної теорії національної безпеки. Таким терміном запропоновано визнавати "національне безпекознавство" – від латинського natho – плем'я, народ; від укр. безпека, … знавство – наука, вчення, течія. Тому дальше у межах цього навчального посібника для означення загальної теорії національної безпеки використовуватиметься саме цей згаданий термін.

Одним із завдань цього наукового напряму якраз і є розкриття основних положень процесу формування ієрархічної структури теорії про національну безпеку, а також розкриття механізму функціонування та розвитку системи національної безпеки України.