50. Концептуальні підходи щодо суті податкового планування на підприємстві.
Економісти-теоретики та фахівці-практики у сфері обліку, планування, фінансів та податків виробили два концептуальних підходи до суті податкового планування.
Згідно з першим, податкове планування передбачає визначення (обчислення) сум податкових платежів на плановий період та календарне планування їх сплати (з урахуванням термінів сплати кожного податку відповідно до термінів, передбачених законодавством). Зокрема, відомий фахівець з проблем фінансового менеджменту професор І.О. Бланк визначає термін „податкове планування” як важливий етап „розробки податкової політики підприємства, спрямований на визначення планових сум його податкових платежів у майбутньому періоді й розробку графіка їх сплати („податкового платіжного календаря”)”. Цей же автор в іншій праці уточнює, що податкове планування є ще й „етапом реалізації політики управління прибутком підприємства”. Аналогічних позицій дотримуються й автори одного з економічних тлумачних словників.
Другий концептуальний підхід до суті податкового планування полягає в тому, що воно є основою формування податкової політики підприємства і передбачає „вибір між різними варіантами здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства і розміщення його активів з метою досягнення найнижчого рівня податкових зобов'язань, що виникають при цьому. В основі податкового планування лежить максимальне використання усіх передбачених законом пільг, а також оцінка позиції податкових органів та урахування основних напрямів податкової, бюджетної та інвестиційної політики держави”. Цієї ж позиції щодо суті податкового планування, щоправда, з деякими уточненнями, дотримуються й інші економісти та юристи, зокрема, автори праць. Завданням податкового планування є „максималізація доходів за рахунок мінімізації податків”, а його механізм полягає у створенні таких схем та інструментів, які дозволяють знизити податкові втрати підприємства.
У багатьох роботах, розглядаючи теоретичні аспекти податкового планування, автори акцентують увагу на обов'язковості дотримання податкового законодавства. Зокрема, деякі з них трактують податкове планування як „організацію діяльності платника податків таким чином, щоб мінімізувати його податкові зобов'язання на стабільний період без порушення букви й духу законів”, а інші - як „вибір оптимального, з погляду конкретного платника податків, поєднання і побудови правових форм діяльності з метою зменшення податкового навантаження в рамках чинного податкового законодавства”.
Планування податкових платежів є одноваріантним та безальтернативним, оскільки види податкових платежів для тих чи інших видів підприємницької діяльності, а також граничні терміни їх сплати визначені законодавчими нормами.
51. Податкова система як об’єкт податкового менеджменту.
Об´єктом державного податкового менеджменту є податкова система держави.
Податкова система — це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку.
Складається з прямих і непрямих податків. Прямі встановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків, непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.
Виходячи із сутності податку як категорії, можна визначити 2 функції даного поняття:
1) фіскальна – з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки виступають основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Об’єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає:
а) надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнонапруженість);
б) стабільність надходження;
в) податки повинні рівномірно надходити по всіх територіальних рівнях;
2) розподільчо-регулююча. Сутність даної функції в тому, що процес стягнення податку обов’язково означає розподіл певного явища чи процесу між податкоплатником та державою. Причому стягнення податку призводить до скорочення реальних об’єктів оподаткування для конкретних платників податку.
