
- •1. Податковий менеджмент: організаційні, правові та етичні аспекти.
- •2. Податкове регулювання як складова частина дпм
- •3. Еволюція податкового менеджменту в Україні
- •4. Класифікація податкових перевірок
- •5. Організаційні аспекти пм.
- •6. Локальні інструменти податкового регулювання
- •3. Принципи встановлення і розмір ставки податку.
- •4. Механізми, пов´язані з порядком обчислення бази оподаткування та податкових зобов´язань.
- •7. Ухиленням від сплати податків як різновид анти фіскальної поведінки платників податків.
- •8. Поняття про контролюючі органи та їх компетенція.
- •9. Система органів державної податкової служби.
- •10. Порядок проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності.
- •11. Правові основи податкового менеджменту.
- •12. Системні інструменти податкового регулювання.
- •13. Принципи податкового регулювання
- •14. Причини ухилення від сплати податків
- •15. Податкове навантаження як інструмент податкового регулювання.
- •16. Адміністративна відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства
- •17. Теоретичні та практичні засади державно податкового менеджменту
- •18. Фінансова відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства
- •19. Основні завдання і об’єкти податкового прогнозування і планування.
- •20 Кримінальна відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства
- •21. Морально-етичні аспекти податкового менеджменту.
- •22. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.
- •23. Принципи податкового планування на підприємстві.
- •24. Податковий контроль - складова частина фінансового контролю.
- •25. Фіскальна соціологія як складова державного податкового менеджменту.
- •26. Мета, суб'єкти і об'єкти корпоративного податкового менеджменту.
- •27.Методи прогнозування і планування.
- •28. Ефективний корпоративний податковий менеджмент противага незаконному ухиленню від сплати податків.
- •3. Податкове планування.
- •8. Оцінка результатів податкового менеджменту.
- •29. Класифікація податкових пільг.
- •30.Фактори, які впливають на ефективність корпоративного податкового менеджменту.
- •31. Податкове прогнозування і планування - складова частина державного податкового менеджменту.
- •32. Оптимізація податку на прибуток.
- •33. Оптимізація фінансово-господарської діяльності фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності.
- •34. Міжнародне податкове планування як складова податковог менеджменту.
- •35. Етичні аспекти податкового менеджменту.
- •36. Комплексні інструменти податкового регулювання.
- •37. Особливості прогнозування податку на прибуток.
- •38. Податкове регулювання діяльності малого бізнесу.
- •39. Особливості прогнозування податку на додану вартість.
- •40. Оцінка ефективності податкового планування на підприємстві.
- •41. Особливості прогнозування акцизного податку.
- •42. Показники для оцінки ефективності податкового планування на підприємстві.
- •43. Особливості прогнозування плати за землю.
- •44. Корпоративний податковий менеджмент у системі управління підприємством.
- •45. Особливості прогнозування місцевих податків і зборів.
- •46. Податкове планування у системі корпоративного податкового менеджменту.
- •47. Особливості прогнозування єдиного податку.
- •48. Оцінка податкового навантаження на підприємство та шляхи його зменшення.
- •49. Податкові пільги як локальний інструмент податкового регулювання.
- •50. Концептуальні підходи щодо суті податкового планування на підприємстві.
- •51. Податкова система як об’єкт податкового менеджменту.
- •52. Спрощенні технології оподаткування як інструмент податкового регулювання.
- •53. Державна податкова служба у структурі державного пм
- •54. Зміст та значення міжнародного податкового планування.
- •55. Пільги в оподаткуванні юридичних осіб як фактор бюджетного процесу України.
- •56. Особливості прогнозування податку на прибуток підприємств.
- •57. Шляхи вдосконалення податкового регулювання економіки
- •58. Фактори, які впливають на якість прогнозування і планування
- •59. Недоліки пільгового оподаткування
- •60. Основні об’єкти, етапи та процедури податкового контролю.
36. Комплексні інструменти податкового регулювання.
Комплексний характер мають інструменти податкового регулювання, які одночасно стосуються декількох основних податків і зборів, що створює спеціальний режим оподаткування для певних груп платників. До них можуть бути віднесені:
1. Спеціальні податкові режими,що вводяться за територіальною ознакою, — спеціальні (вільні) економічні зони й території пріоритетного розвитку. Як правило, застосування таких інструментів пов´язане з необхідністю прискореного розвитку депресивних регіонів шляхом економічного стимулювання залучення інвестицій і створення робочих місць. До цієї підгрупи також можуть бути віднесені технопарки, основною метою створення яких є прискорення інноваційних процесів.
Відмінними рисами спеціальних режимів оподаткування як комплексних механізмів податкового регулювання є такі:
• у межах кожного спеціального режиму застосовується комплекс взаємозалежних податкових пільг, які відносяться до різних податків і зборів (у більшості випадків — ПДВ, податок на прибуток, мито і плата за землю) та застосовуються одночасно;
• спеціальні податкові режими вводяться на певний встановлений законодавчим актом період;
• спеціальні режими спрямовані на стимулювання розвитку регіонів або областей за допомогою створення відповідних умов для інтенсифікації інвестиційної та інноваційної (переважно в межах технопарків) діяльності. Інші цілі податкового стимулювання (наприклад, заохочення виробництва окремих видів товарів, створення сприятливих умов для окремих соціальних груп платників та ін.), які вирішуються шляхом застосування податкових пільг, спеціальним податковим режимам не властиві;
• для кожного спеціального податкового режиму встановлюються пріоритетні види і спеціальні умови здійснення підприємницької діяльності (наприклад, обмежується мінімальний обсяг інвестицій), що й визначає коло платників;
• для засобів податкового регулювання цієї групи характерним є об´єднання податкових пільг з іншими заходами неподаткового регулювання підприємницької діяльності.
2. Спеціальні режими оподаткування, що вводяться за галузевою ознакою. Вони, по суті, є комплексом пільг, що вводяться одночасно за декількома різними податками та зборами, одержувачами яких є суб´єкти господарювання однієї галузі або платники, що здійснюють певний вид діяльності.
Останніми роками в Україні такі спеціальні галузеві режими оподаткування застосовувалися: в суднобудуванні, аерокосмічній галузі, гірничо-металургійному комплексі, автомобілебудуванні, сільському господарстві, видавничій справі, у сфері виробництва бронетехніки, боєприпасів, коштів спецхімії й т. п.
Щодо доцільності застосування комплексних галузевих інструментів податкового стимулювання існують різні погляди.
Прихильники податкової підтримки галузей аргументують свою позицію тим, що в силу певних історичних причин може складатися ситуація, коли відмова від державної підтримки деяких галузей може призвести до серйозних втрат економічного й соціального характеру, обсяг яких може перевищувати суму наданих пільг. Окремі галузі просто не в змозі існувати без державної підтримки, але при цьому мають важливе значення для збереження загальної економічної стабільності в державі. До таких галузей можна віднести, наприклад, вугільну промисловість, сільське господарство інші.
Інший підхід до цієї проблеми полягає в тому, що результатом державної підтримки є перерозподіл бюджетних ресурсів між секторами економіки. Світовий досвід вказує на те, що підтримувані державою галузі економіки часто є неефективними. У результаті забезпечується податкова підтримка тих галузей, які показують гірші показники діяльності, що є абсолютно нелогічним з макроекономічного погляду й не дозволяє забезпечувати зміцнення й розвиток тих галузей, які визначають конкурентні переваги національної економіки.
Економічний протекціонізм (створення більш сприятливих Умов для існування одних галузей, порівняно з іншими) порушує встановлений ринковими правилами розподіл ресурсів. Цілком зрозуміло, що наявність податкової підтримки певних галузей робить їх більш привабливими з погляду інвестиційного клімату, оскільки вкладення коштів у ці галузі порівняно з іншими забезпечує вищу рентабельність інвестицій.