- •Предмет, об’єкт та генезис юридичної психології.
- •Історія розвитку юридичної психології.
- •Завдання юридичної психології.
- •Система юридичної психології. Перспективи розвитку вітчизняної юридичної психології.
- •5. Загальна характеристика методів юридичної психології.
- •Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.
- •Методи психологічного впливу на особистість.
- •Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовній діяльності.
- •Зв’язок юридичної психології з іншими науками.
- •Структура та рівні дослідження психіки, система психічних пізнавальних процесів.
- •Відчуття: поняття та класифікація.
- •Властивості відчуттів.
- •Сприйняття: поняття, класифікація та властивості.
- •Закономірності сприйняття предметів.
- •Закономірності сприйняття простору.
- •Закономірності сприйняття часу.
- •Закономірності сприйняття руху
- •Увага: поняття, види, властивості та фактори, що визначають спрямованість уваги.
- •Уява: поняття та види. Роль реконструктивної уяви в слідчій та судовій практиці.
- •Пам'ять: поняття та види. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності.
- •Асоціації як метод запам’ятовування.
- •Процеси пам'яті.
- •Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства.
- •Мислення: поняття та класифікація. Рефлексивні судження.
- •Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.
- •Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.
- •Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.
- •Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії.
- •Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності.
- •Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Страждання: поняття, ознаки види та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Афект: поняття, ознаки, види. Відмінність фізіологічного афекту від патологічного афекту.
- •Фізіологічний афект: суть, діагностичні ознаки, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Різновиди фізіологічного афекту: класичний, кумульований (накопичувальний), аномальний та вторинний (слідовий).
- •Поняття та функції волі, етапи вольового процесу. Вольові риси юриста.
- •Людина, особистість, індивід, індивідуальність.
- •Темперамент, його типи, властивості та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства.
- •Акцентуації характеру: поняття, найпоширеніші акцентуйовані риси характеру.
- •Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи.
- •Здібності особистості.
- •Мотиваційна сфера особистості.
- •Психологічна характеристика особи злочинця за результатами огляду місця події.
- •Психологічні аспекти виявлення та викриття інсценувань при огляді місця події.
- •Психологічні елементи огляду місця події.
- •Психологія освідування.
- •Психологія обшукуваного.
- •49. Психологія особи, яка проводить обшук.
- •50. Психологія пошукових дій.
- •51. Психологічна характеристика стадій допиту.
- •52. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації.
- •53. Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації.
- •54. Діагностичні ознаки повідомлення допитуваним завідомо неправдивої інформації.
- •55. Правила психологічного впливу на осіб з метою схиляння їх до давання правдивих показань.
- •56. Психологічні прийоми допиту в конфліктній ситуації.
- •57. Психологічні прийоми викриття завідомо неправдивих показань.
- •58. Психологічні особливості допиту підозрюваного (обвинуваченого).
- •59. Психологічні особливості допиту потерпілих.
- •60. Психологічні особливості допиту свідків.
- •61. Психологічні особливості допиту неповнолітніх.
- •62. Психологічні особливості допиту осіб з фізичними та психічними вадами.
- •63. Психологія очної ставки.
- •64. Психологія пред’явлення для впізнання.
- •65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.
- •66. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
- •67. Психологія відтворення обстановки і обставин події (перевірки показань на місці).
- •68. Поняття та форми використання спеціальних психологічних знань у судочинстві.
- •69. Поняття, предмет об’єкт та значення судово-психологічної експертизи.
- •70. Методи судово-психологічної експертизи.
- •71. Місце судово-психологічної експертизи у системі судових експертиз та її класифікація.
- •72. Особливості посмертної судово-психологічної експертизи.
- •73. Види та особливості комплексних судово-психологічних експертиз.
- •74. Компетенція судово-психологічної експертизи.
- •75. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза у кримінальному судочинстві.
- •I. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних процесів:
- •II. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних та емоційних станів:
- •III. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психологічних властивостей особистості:
65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.
Наявність фізичних вад сама по собі не є перешкодою для участі особи у проведенні пред'явлення для впізнання.
Сліпі здатні впізнати голос потерпілого, підозрюваного, який він чув під час вчинення злочину, вказати всі відтінки, вібрацію, силу, тембр та характерну вимову. В окремих випадках слідчий може надати сліпому можливість впізнати предмети і речі на дотик. На відміну від сліпих, участь глухих, німих та глухонімих в ході пред'явлення для впізнання грунтується на особливостях їх зорової пам'яті. Особи з психічними вадами беруть участь у пред'явленні для впізнання як впізнаючі вкрай рідко, що зумовлено порушенням у них пізнавальних процесів сприйняття об'єктів, особливостями їх пам'яті, мислення. Наявність примітивного мислення, ослабленої пам'яті обмежує можливість відтворити картину побаченого.
У будь-якому разі, перед тим, як провести пред'явлення для впізнання за участю осіб з психічними вадами, необхідно встановити особливості їх пам'яті, мислення, стан органів відчуття (зору, слуху). У таких учасників процесу слід з'ясувати, що вони краще запам'ятовують (цифри, дати, форму предметів, колір і т. п.). В ході допиту їх відповіді рекомендується перевіряти шляхом постановки контрольних запитань.
66. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
Відтворення обстановки і обставин події як слідча дія складається з двох самостійних процесуальних дій: слідчого експерименту та перевірки показань на місці, кожна з яких має свої психологічні особливості.
Змістом слідчого експерименту є проведення різних дослідних дій з метою встановлення можливості настання певної події, дії або явища за певних умов та у відповідній обстановці. Його психологічна своєрідність зумовлена тим, що він становить собою типовий зразок реального динамічного моделювання обставин розслідуваної події або її окремих фрагментів.
Для правильної оцінки результатів слідчого експерименту важливе значення має підготовленість до виконання окремих дій, оскільки від цього залежить характер і спрямованість уваги. Слід мати на увазі, що обстановка слідчої дії, особлива значимість ситуації, присутність, крім слідчого, інших осіб іноді може викликати в учасника експерименту стан емоційної напруги, який відрізняється за своєю психологічною природою від того стану, в якому перебувала людина в момент події.
Думаючи про те, як вона виконує ті чи інші добре засвоєні операції, особа втрачає легкість виконання. Перевірочні дії в ході слідчого експерименту проводяться з урахуванням характеру психічних процесів та психічного стану виконавців.
Не виключені також тимчасові несприятливі стани особи під час експерименту, а також неможливість повторення психічних явищ, що мали місце в минулому, коли нервова напруженість, сильне душевне хвилювання часто надають людині неймовірних сил та здібностей. У справах осіб з фізичними вадами слідчий експеримент проводиться не тільки для перевірки показань обвинуваченого, але й для перевірки здатності бачити, чути, розрізняти шум, тони, звуки, сприймати людську мову, бачити об'єкти, їх деталі, колір, форму, а також спостерігати певні явища.
Показання глухонімого про те, що він чув, або показання свідків та потерпілих про те, що глухонімий володіє розмовною мовою, завжди викликають сумніви, їх слід перевірити за допомогою слідчого експерименту. При цьому варто враховувати, що туговухі погано чують людську мову, але бурхливо реагують, коли у ній є згадки про них. Це пояснюється як підвищеною спостережливістю, так і недовірою.
