39. Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства.

Характер має тісний зв'язок з темпераментом, який є його природною основою, динамічною стороною. Більше того, характер розвивається на базі темпераменту. Тому він, як і темперамент, є достатньо стійким особистісним утворенням.

Характер — це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей, що проявляються в життєдіяльності, поведінці людини у виді її ставлення до інших людей, до самого себе, до справи та інших обставин буття.

Характер проявляється в діяльності, спілкуванні, манері поведінки людини.

Умовно систему рис характеру можна згрупувати наступним чином:

1) риси, в яких відображається ставлення людини до інших людей і колективу (доброта, злість, чуйність, вимогливість, принциповість, зарозумілість тощо);

2) риси, в яких проявляється ставлення людини до самої себе (гордість, самолюбство тощо);

3) риси, що виражають ставлення людини до справи, роботи, професійної діяльності (працьовитість, лінощі, сумлінність, відповідальність тощо);

4) риси, в яких виражається ставлення людини до речей, матеріального благополуччя (акуратність, неохайність, скромність, марнотратство тощо) [1].

40. Акцентуації характеру: поняття, найпоширеніші акцентуйовані риси характеру.

Коли кількісний вираз тієї чи іншої риси характеру досягає максимальних величин та опиняється біля межі норми, виникає так звана акцентуація характеру Інакше кажучи, акцентуації характеру — це крайні варіанти його норми, за яких окремі риси характеру надзвичайно посилені, внаслідок чого виявляється вибіркова вразливість щодо певного роду психогенних впливів при добрій і, навіть, підвищеній стійкості до інших [2]. Тому акцентуація завжди передбачає посилення ступеня виразу певної риси характеру суб'єкта на фоні інших особливостей, властивостей його характеру.

— гіпертимний тип характеру з притаманними йому рисами (велика рухливість, активність, надмірна товариськість, підвищена мовна продуктивність, прагнення до лідерства), Особи з подібними рисами характеру більше за інших схильні до групових форм протиправної поведінки і нерідко самі стають натхненниками правопорушень не лише заради розваг, з корисливих спонукань, але й заради самоствердження, пережиття відчуттів, пов'язаних з ризиком [5].

- нестійкий тип акцентуації характеру. Все негативне немовби «липне» до таких людей. Вони задовольняються примітивними розвагами та живуть без будь-яких стійких життєвих планів на майбутнє. Їх емоції вкрай нестабільні. Суб'єкти з такими рисами характеру найчастіше чинять супротив вимогам дисципліни та в силу цього більшою мірою потребують контролю.

- З віком у вказаних особистостей риси характеру можуть трансформуватися у циклоїдний тип акцентуації. Суб'єкти, характер яких відзначається властивостями циклоїдної акцентуації, частіше, ніж інші без видимих причин бувають роздратованими, більшою мірою піддаються апатії, безпричинним змінам настрою без будь-якого серйозного приводу. То вони досить діяльні і балакучі, то раптово стають повільними, жадібними на слова, пригніченими.

Близьким до описаного вище типу характеру є сенситивний тип акцентуації. Особи, наділені властивостями сенситивної акцентуації, відзначаються надмірною чутливістю, підвищеною вразливістю. У них гостро виражене почуття власної неповноцінності, понижений рівень претензій, домагань.

Психастенічний тип акцентуації характеру нагадує своїми окремими рисами (підвищена чутливість, вразливість, замкненість, сором'язливість), заниженим рівнем стресостійкості сенситивний тип акцентуації. Однак головною відмінною рисою психастенічного варіанту характеру є підвищена тривожність, недовірливість. У той же час такі особи відзначаються більш розвинутим почуттям відповідальності, сумлінності.

Епілептоїдний тип акцентуації характеру відрізняється від інших надмірною агресивністю, розгніваністю, роздратованістю, запальністю, афективною забарвленістю настрою, схильністю до імпульсивних поведінкових реакцій, постійною конфліктністю з оточуючими.

Для юристів професійний інтерес можуть становити й особи з рисами паранояльної акцентуації. Такі люди самі активно домагаються зустрічі з представниками судових, правоохоронних органів, з постійною впертістю займаються різноманітними судовими спорами, часто малозначними за своїм характером, або вчиняють злочини під впливом страху, ревнощів, фрустрації.

Ще один тип акцентуації, на якому варто зупинитись, це так званий шизоїдний тип характеру. Найістотнішими рисами даного типу характеру є їх замкненість, емоційний холод, відмежованість від оточуючих, нездатність або небажання встановлювати та підтримувати з ними неформальні контакти, знижена потреба у спілкуванні, байдужість навіть щодо своїх близьких [9].

Вивчення слідчим, суддею характеру учасників судочинства проводиться з різною метою:

1. З метою глибшого вивчення механізму злочину, причин його вчинення. 2. З тактичною метою при проведенні слідчих (судових) дій. 3. З метою проведення виховної, попереджувальної роботи з громадянами.