47. Психологія освідування.

Огляд тіла живої людини сторонньою особою завжди пов'язаний з психологічною напругою освідуваного.

-забороняє при освідуванні вчиняти дії, що принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров'я.

- Гідність освідуваного можуть принизити насмішки, зауваження з приводу фізичних недоліків, аномалій анатомічної будови, - - Небезпеку для здоров'я освідуваного можуть становити умови, які здатні спричинити захворювання (наприклад, простуду), використання технічних засобів, хімічних реактивів, що викликають відчуття болю або пошкодження шкірного покрову.

- люди по-різному реагують на обстановку та дії, що можуть принижувати їх гідність. Тому необхідно попередньо зорієнтуватися в етичних позиціях освідуваного, переконливо роз'яснити йому необхідність тієї чи іншої дії, її важливість [3].

+ формування психологічного контакту. Тільки на основі поваги особи освідуваного та дотримання слідчим етичних норм може скластись психологічний контакт. Слідчий зобов'язаний проявити увагу до всіх прохань освідуваного, зокрема його заявам про відвід учасникам освідування. Бажано, щоб понятими були особи, не знайомі з освідуваним, краще близькі за віком. Це допоможе зняти або зменшити психологічну напругу людини.Що ж стосується примусового освідування, то вдаватись до нього можна тільки у виняткових випадках,

48. Психологія обшукуваного.

На відміну від огляду місця події пошукова діяльність слідчого під час обшуку має яскраво виражений примусовий характер, здійснюється, як правило, в умовах безпосереднього контакту з особами, не заінтересованими в тому, щоб шукані предмети були знайдені, в обстановці відкритої психологічної протидії з їх боку.

з точки зору обшукуваного в ході розслідування злочину можуть скластись дві основні ситуації. 1, — коли обшук для нього виявився несподіваним, в результаті чого він не зміг вчинити дії, спрямовані на обладнання сховища або знищення предметів чи документів. 2 ситуація, — коли обшукуваний допускав (передбачав) можливість проведення у нього обшуку (вдома, на роботі, на дачі тощо), у зв'язку з чим вжив усі необхідні заходи для приховання шуканого, психологічно підготувався до конфліктної ситуації, на рівні свого інтелектуального розвитку змоделював можливий хід пошукової діяльності та залежно від того різні варіанти своєї поведінки [1].

У психологічній діяльності обшукуваного інтенсивно функціонують захисні механізми. Така особа може проявити комунікабельність і замкнутість, стриманість і показну відвертість, високомірність та агресивність [2].

Місце сховища та характер маскування певною мірою залежить від характеру, смаків, звичок особи, в якої проводиться обшук. Жадібна, недовірлива людина намагається заховати цінності поблизу, щоб мати можливість постійно перевіряти їх недоторканність.

У деяких випадках обшукуваний у зв'язку з певними діями слідчого, намагається відволікти його від ділянок і предметів, застосовує імітацію хвилювання та інших почуттів або виявляє готовність допомогти йому, вказуючи на необхідність перевірки різних місць та предметів (наприклад, «Ви ще в шафі не дивились», «Не забудьте, що у мене є підвал та горище»). Іноді заінтересовані особи намагаються своєю поведінкою схилити слідчого до думки про те, що пошуки не мають змісту: подають співчутливі та іронічні реплікиНерідко обшукуваний намагається спровокувати зі слідчим конфлікт, розпочати сварку, влаштовує провокації, щоб вивести його з рівноваги, розуміючи, що роздратованій, схвильованій людині важче виконати свою роботу. Іноді обшукувані умисно інсценують місце майбутнього обшуку.

Особа, в якої проводиться обшук, не може залишитись байдужою до того, що відбувається. Вона гостро переживає сам факт обшуку, чуйно сприймає та реагує на окремі його етапи [5]. Розпізнавальними ознаками таких емоційних реакцій є їх вибірковість, епізодичний характер та зв'язок з окремими етапами обшуку.