Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЮП_Модуль №1.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
168.13 Кб
Скачать
  1. Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи.

Спрямованість особистості — це система стійких спонукань людини, що визначає її соціальну активність, вибірковість ставлення до різних явищ, до тієї чи іншої соціально-корисної або антисуспільної діяльності.

Вчиняючи дії, люди виходять з різних спонукань. Усвідомлення свого службового обов'язку, почуття відповідальності, для прикладу, спонукають працівника правоохоронного органу виявляти взаємовиручку, надавати допомогу товаришу; потреба у пізнанні, інтерес до юридичної спеціальності викликають прагнення удосконалювати свою правову підготовку та професійну майстерність; ідейне настановлення та внутрішня спрямованість зумовлюють дисциплінованість, чесність та правдивість [1].

Вивчаючи спрямованість особистості, можна заздалегідь передбачити, до чого буде прагнути людина, чого слід від неї чекати. Знаючи елементи, які складають спрямованість особистості, легше впливати на поведінку людини. Розглянемо їх докладніше.

Першим елементом спрямованості особистості є потреби. Вони відображають залежність людини від оточуючих її умов буття та служать джерелом її активності. Потреби можуть проявлятись не лише в стані, коли людині не вистачає чогось важливого для її життєдіяльності, але й у прагненні звільнитись від всього того, що їй заважає. Такі потреби, на відміну від позитивних, називають негативними.

Другим елементом спрямованості особистості є інтереси. Інтерес — це зосередженість людини на певному об'єкті в силу його особистісної значимості, привабливості для неї.

Останнім елементом спрямованості особистості є світогляд. Світогляд являє собою систему поглядів, переконань людини, що визначають її моральний, ідейно-етичний склад.

  1. Здібності особистості.

Здібність — це динамічна функціональна структура особистості, що визначає якість засвоєння знань та виконання людиною відповідної діяльності.

Усі здібності людини можуть бути виокремлені у чотири групи: елементарні, складні, загальні та часткові.

Елементарними загальними здібностями є здібність відчувати, сприймати, мислити, переживати, приймати та виконувати рішення, запам'ятовувати.

Складними загальними здібностями є здібності до загальнолюдських видів діяльності: праці, гри, навчання, спілкування один з одним.

Іноді про здібності юристів говорять лише тоді, коли вони виняткові, або проявляються як обдарованість чи наближаються до таланту. Обдарованість — це сукупність ряду здібностей, що зумовлює особливо успішну діяльність людини в певній сфері та виділяє її серед інших осіб, які навчаються чи виконують таку ж діяльність за тих же умов. Обдарованість зазвичай проявляється в наявності різносторонніх здібностей.

Талантом називають таку сукупність здібностей, які дозволяють одержувати продукт діяльності, що відрізняється оригінальністю та новизною, високою досконалістю та суспільною значимістю. Особливістю таланту є високий рівень творчості при виконанні діяльності.

Геніальність — це вищий ступінь розвитку таланту, що дозволяє здійснити принципово нове в тій чи іншій сфері діяльності. Творчість геніальної людини має для суспільства історичне та позитивне значення. Відмінність генія від талановитої людини не стільки в ступені обдарованості особистості, скільки в тому, що геній створює цілу епоху в галузі своєї діяльності.

Здібності формуються протягом життя та діяльності.