
- •Предмет, об’єкт та генезис юридичної психології.
- •Історія розвитку юридичної психології.
- •Завдання юридичної психології.
- •Система юридичної психології. Перспективи розвитку вітчизняної юридичної психології.
- •5. Загальна характеристика методів юридичної психології.
- •Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.
- •Методи психологічного впливу на особистість.
- •Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовній діяльності.
- •Зв’язок юридичної психології з іншими науками.
- •Структура та рівні дослідження психіки, система психічних пізнавальних процесів.
- •Відчуття: поняття та класифікація.
- •Властивості відчуттів.
- •Сприйняття: поняття, класифікація та властивості.
- •Закономірності сприйняття предметів.
- •Закономірності сприйняття простору.
- •Закономірності сприйняття часу.
- •Закономірності сприйняття руху
- •Увага: поняття, види, властивості та фактори, що визначають спрямованість уваги.
- •Уява: поняття та види. Роль реконструктивної уяви в слідчій та судовій практиці.
- •Пам'ять: поняття та види. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності.
- •Асоціації як метод запам’ятовування.
- •Процеси пам'яті.
- •Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства.
- •Мислення: поняття та класифікація. Рефлексивні судження.
- •Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.
- •Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.
- •Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.
- •Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії.
- •Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності.
- •Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Страждання: поняття, ознаки види та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Афект: поняття, ознаки, види. Відмінність фізіологічного афекту від патологічного афекту.
- •Фізіологічний афект: суть, діагностичні ознаки, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Різновиди фізіологічного афекту: класичний, кумульований (накопичувальний), аномальний та вторинний (слідовий).
- •Поняття та функції волі, етапи вольового процесу. Вольові риси юриста.
- •Людина, особистість, індивід, індивідуальність.
- •Темперамент, його типи, властивості та значення в юрисдикційній діяльності.
- •Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства.
- •Акцентуації характеру: поняття, найпоширеніші акцентуйовані риси характеру.
- •Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи.
- •Здібності особистості.
- •Мотиваційна сфера особистості.
- •Психологічна характеристика особи злочинця за результатами огляду місця події.
- •Психологічні аспекти виявлення та викриття інсценувань при огляді місця події.
- •Психологічні елементи огляду місця події.
- •Психологія освідування.
- •Психологія обшукуваного.
- •49. Психологія особи, яка проводить обшук.
- •50. Психологія пошукових дій.
- •51. Психологічна характеристика стадій допиту.
- •52. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації.
- •53. Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації.
- •54. Діагностичні ознаки повідомлення допитуваним завідомо неправдивої інформації.
- •55. Правила психологічного впливу на осіб з метою схиляння їх до давання правдивих показань.
- •56. Психологічні прийоми допиту в конфліктній ситуації.
- •57. Психологічні прийоми викриття завідомо неправдивих показань.
- •58. Психологічні особливості допиту підозрюваного (обвинуваченого).
- •59. Психологічні особливості допиту потерпілих.
- •60. Психологічні особливості допиту свідків.
- •61. Психологічні особливості допиту неповнолітніх.
- •62. Психологічні особливості допиту осіб з фізичними та психічними вадами.
- •63. Психологія очної ставки.
- •64. Психологія пред’явлення для впізнання.
- •65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.
- •66. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
- •67. Психологія відтворення обстановки і обставин події (перевірки показань на місці).
- •68. Поняття та форми використання спеціальних психологічних знань у судочинстві.
- •69. Поняття, предмет об’єкт та значення судово-психологічної експертизи.
- •70. Методи судово-психологічної експертизи.
- •71. Місце судово-психологічної експертизи у системі судових експертиз та її класифікація.
- •72. Особливості посмертної судово-психологічної експертизи.
- •73. Види та особливості комплексних судово-психологічних експертиз.
- •74. Компетенція судово-психологічної експертизи.
- •75. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза у кримінальному судочинстві.
- •I. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних процесів:
- •II. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних та емоційних станів:
- •III. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психологічних властивостей особистості:
Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи.
Спрямованість особистості — це система стійких спонукань людини, що визначає її соціальну активність, вибірковість ставлення до різних явищ, до тієї чи іншої соціально-корисної або антисуспільної діяльності.
Вчиняючи дії, люди виходять з різних спонукань. Усвідомлення свого службового обов'язку, почуття відповідальності, для прикладу, спонукають працівника правоохоронного органу виявляти взаємовиручку, надавати допомогу товаришу; потреба у пізнанні, інтерес до юридичної спеціальності викликають прагнення удосконалювати свою правову підготовку та професійну майстерність; ідейне настановлення та внутрішня спрямованість зумовлюють дисциплінованість, чесність та правдивість [1].
Вивчаючи спрямованість особистості, можна заздалегідь передбачити, до чого буде прагнути людина, чого слід від неї чекати. Знаючи елементи, які складають спрямованість особистості, легше впливати на поведінку людини. Розглянемо їх докладніше.
Першим елементом спрямованості особистості є потреби. Вони відображають залежність людини від оточуючих її умов буття та служать джерелом її активності. Потреби можуть проявлятись не лише в стані, коли людині не вистачає чогось важливого для її життєдіяльності, але й у прагненні звільнитись від всього того, що їй заважає. Такі потреби, на відміну від позитивних, називають негативними.
Другим елементом спрямованості особистості є інтереси. Інтерес — це зосередженість людини на певному об'єкті в силу його особистісної значимості, привабливості для неї.
Останнім елементом спрямованості особистості є світогляд. Світогляд являє собою систему поглядів, переконань людини, що визначають її моральний, ідейно-етичний склад.
Здібності особистості.
Здібність — це динамічна функціональна структура особистості, що визначає якість засвоєння знань та виконання людиною відповідної діяльності.
Усі здібності людини можуть бути виокремлені у чотири групи: елементарні, складні, загальні та часткові.
Елементарними загальними здібностями є здібність відчувати, сприймати, мислити, переживати, приймати та виконувати рішення, запам'ятовувати.
Складними загальними здібностями є здібності до загальнолюдських видів діяльності: праці, гри, навчання, спілкування один з одним.
Іноді про здібності юристів говорять лише тоді, коли вони виняткові, або проявляються як обдарованість чи наближаються до таланту. Обдарованість — це сукупність ряду здібностей, що зумовлює особливо успішну діяльність людини в певній сфері та виділяє її серед інших осіб, які навчаються чи виконують таку ж діяльність за тих же умов. Обдарованість зазвичай проявляється в наявності різносторонніх здібностей.
Талантом називають таку сукупність здібностей, які дозволяють одержувати продукт діяльності, що відрізняється оригінальністю та новизною, високою досконалістю та суспільною значимістю. Особливістю таланту є високий рівень творчості при виконанні діяльності.
Геніальність — це вищий ступінь розвитку таланту, що дозволяє здійснити принципово нове в тій чи іншій сфері діяльності. Творчість геніальної людини має для суспільства історичне та позитивне значення. Відмінність генія від талановитої людини не стільки в ступені обдарованості особистості, скільки в тому, що геній створює цілу епоху в галузі своєї діяльності.
Здібності формуються протягом життя та діяльності.