24. Мислення: поняття та класифікація. Рефлексивні судження.

Мислення продовжує й розвиває пізнавальну роботу відчуттів, сприйняття, уявлень, виходячи далеко за їх межі.

Мислення — це опосередковане відображення у свідомості людини істотних властивостей, зв'язків та відносин предметів і явищ навколишнього світу.

У загальній психології прийнята наступна класифікація мислення: наглядно-дієве (предметне), наглядно-образне та вербально-логічне.

Наглядно-дієве мислення найчастіше проявляється в практичній діяльності людини. Даний вид мислення лежить в основі багатьох репродуктивних дій, що вчиняє людина, яка одержала певний соціальний та професійний досвід (наприклад, досвід вчинення дій слідчим, який відшуковує за допомогою різних технічних засобів сліди на місці події).

При наглядно-образному мисленні суб'єкт пізнання найчастіше вдається до образного уявлення оточуючого світу, мислить образами (для прикладу, проводячи огляд місця події, слідчий в наглядних образах уявляє собі можливі способи проникнення злочинців у дане приміщення). Важливу роль наглядно-образне мислення відіграє і в процесі навчання.

Більш складним видом мислення, порівняно з наглядно-дієвим та наглядно-образним, є вербально-логічне мислення, за допомогою якого людина здатна виходити за межі безпосереднього чуттєвого сприйняття зовнішнього світу, відображати складні зв'язки та відносини, формувати поняття, робити висновки та вирішувати складні теоретичні завдання. Даний вид мислення завжди пов'язаний з мовою, поняттями, які мають різні смислові зв'язки, приховані за кожним нашим словом.

За змістом мисленої діяльності мислення поділяється на практичне, художнє та наукове (теоретичне).

У залежності від характеру мислених операцій, які є переважаючими в тому чи іншому виді мисленої діяльності, мислення також можна поділяти на: алгоритмічне, евристичне та дискурсивне.

У діяльності юриста важливу роль відіграє і рефлексивне мислення, що забезпечує вирішення найскладніших в інтелектуальному відношенні завдань. Використання рефлексивного мислення передбачає три основні прийоми [1].

Прийом входу в рефлексивну позицію. Даний прийом полягає у зміні точки зору на ситуацію, що викликає труднощі, мислений вихід за межі ситуації, що дозволяє розібратись у ній та знайти спосіб її вирішення.

Прийом рефлексивного відображення ситуації передбачає організацію осмислення труднощів, що виникли шляхом рефлексивних суджень. Рефлексивні судження ґрунтуються на аналізі слідчим власних думок та супроводжуються імітацією міркувань та дій учасника процесу (якщо б я був на місці злочинця, то я б).

Прийом рефлексивного обґрунтування діяльності полягає в трансформації рефлексивної картини ситуації у підставу для діяльності, що виправляє становище. Щоб картина ситуації могла бути прийнята як підстава для прийняття рішення, вона повинна стати прийнятною для особи, яка приймає рішення з урахуванням відповідних правових та етичних норм.

25. Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.

Істотну роль в процесі творчого мислення відіграє інтуїція. У повсякденному житті ми нерідко стикаємось з такими явищами, коли за незначних ознак і при дуже малому вихідному матеріалі виникають правильні здогадки, наступною перевіркою яких встановлюється їх достовірність. У такому явищі зазвичай приваблює увагу недостатність даних для точного судження.

Розумові операції в результаті багаторазового повторення набувають властивості скорочуватися, згортатися, автоматизуватися, причому така властивість іноді вислизує від самоспостереження. На цій основі і виробляється інтуїція.

умови, за яких проявляється інтуїтивне мислення:

1) якщо наявна ситуація напружених пошуків. 2) інтуїтивне рішення тим ймовірнісне, чим менш змістовна безпосередня мета дії, в якій слідчий наштовхується на неусвідомлений продукт, що об'єктивно містить ключ до вирішення завдань;3) наштовхнутися на інтуїтивне рішення є більше шансів, коли робити щось незвичне;4) попереднє спрощення проблеми.

Опис багатьох кримінальних справ рясніє прикладами блискучих слідчих здогадок. Звичайно, подібного роду здогадки не безпідставні. Вони мають під собою певні, хоча й малопомітні підстави. Здогадки, позбавлені яких-небудь підстав, можуть виявитись правильними тільки випадково і тому не заслуговують розгляду.

Утім, коли ведуть мову про слідчу інтуїцію, часто забувають про фактичні обставини справи, що стали поштовхом для вирішення потрібного питання, або не вміють їх розпізнати.

Основне призначення інтуїції в процесі розслідування полягає в тому, що вона створює версії. Інтуїція відіграє важливу роль в процесі доказування, але зовсім не береться до уваги з точки зору кінцевих результатів цього процесу для прийняття процесуального рішення.

Сотня оригінальних здогадок не підтверджених реальними фактами, залишаються не більше, ніж грою розуму і не можуть служити підставою для вирішення завдань кримінального судочинства, в основі якого завжди лежить достовірність, бездоганна обгрунтованість і мотивованість рішень. Тому в процесі доказування інтуїтивне знання має бути перетворене в логічно та фактично обгрунтоване, достовірне знання.