1. Предмет, об’єкт та генезис юридичної психології. 2

2. Історія розвитку юридичної психології. 2

3. Завдання юридичної психології. 3

4. Система юридичної психології. Перспективи розвитку вітчизняної юридичної психології. 3

5. 5. Загальна характеристика методів юридичної психології. 4

6. Методи вивчення особистості в юридичній діяльності. 4

7. Методи психологічного впливу на особистість. 4

8. Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовній діяльності. 5

9. Зв’язок юридичної психології з іншими науками. 5

10. Структура та рівні дослідження психіки, система психічних пізнавальних процесів. 6

11. Відчуття: поняття та класифікація. 6

12. Властивості відчуттів. 7

13. Сприйняття: поняття, класифікація та властивості. 7

14. Закономірності сприйняття предметів. 8

15. Закономірності сприйняття простору. 8

16. Закономірності сприйняття часу. 8

17. Закономірності сприйняття руху 8

18. Увага: поняття, види, властивості та фактори, що визначають спрямованість уваги. 9

19. Уява: поняття та види. Роль реконструктивної уяви в слідчій та судовій практиці. 9

20. Пам'ять: поняття та види. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності. 9

21. Асоціації як метод запам’ятовування. 10

22. Процеси пам'яті. 10

23. Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства. 10

24. Мислення: поняття та класифікація. Рефлексивні судження. 11

25. Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності. 11

26. Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів. 12

27. Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів. 12

28. Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності. 12

29. Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії. 13

30. Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності. 13

31. Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності. 13

32. Страждання: поняття, ознаки види та значення в юрисдикційній діяльності. 14

33. Афект: поняття, ознаки, види. Відмінність фізіологічного афекту від патологічного афекту. 14

34. Фізіологічний афект: суть, діагностичні ознаки, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності. 14

35. Різновиди фізіологічного афекту: класичний, кумульований (накопичувальний), аномальний та вторинний (слідовий). 15

36. Поняття та функції волі, етапи вольового процесу. Вольові риси юриста. 15

37. Людина, особистість, індивід, індивідуальність. 16

38. Темперамент, його типи, властивості та значення в юрисдикційній діяльності. 16

39. Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства. 16

40. Акцентуації характеру: поняття, найпоширеніші акцентуйовані риси характеру. 17

41. Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи. 17

42. Здібності особистості. 18

43. Мотиваційна сфера особистості. 18

44. Психологічна характеристика особи злочинця за результатами огляду місця події. 18

45. Психологічні аспекти виявлення та викриття інсценувань при огляді місця події. 19

46. Психологічні елементи огляду місця події. 19

47. Психологія освідування. 20

48. Психологія обшукуваного. 20

49. 49. Психологія особи, яка проводить обшук. 20

50. 50. Психологія пошукових дій. 21

51. 51. Психологічна характеристика стадій допиту. 21

52. 52. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації. 21

53. 53. Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації. 22

54. 54. Діагностичні ознаки повідомлення допитуваним завідомо неправдивої інформації. 22

55. 55. Правила психологічного впливу на осіб з метою схиляння їх до давання правдивих показань. 22

56. 56. Психологічні прийоми допиту в конфліктній ситуації. 23

57. 57. Психологічні прийоми викриття завідомо неправдивих показань. 23

58. 58. Психологічні особливості допиту підозрюваного (обвинуваченого). 24

59. 59. Психологічні особливості допиту потерпілих. 24

60. 60. Психологічні особливості допиту свідків. 25

61. 61. Психологічні особливості допиту неповнолітніх. 25

62. 62. Психологічні особливості допиту осіб з фізичними та психічними вадами. 25

63. 63. Психологія очної ставки. 26

64. 64. Психологія пред’явлення для впізнання. 26

65. 65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами. 27

66. 66. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту). 27

67. 67. Психологія відтворення обстановки і обставин події (перевірки показань на місці). 27

68. 68. Поняття та форми використання спеціальних психологічних знань у судочинстві. 28

69. 69. Поняття, предмет об’єкт та значення судово-психологічної експертизи. 28

70. 70. Методи судово-психологічної експертизи. 29

71. 71. Місце судово-психологічної експертизи у системі судових експертиз та її класифікація. 29

72. 72. Особливості посмертної судово-психологічної експертизи. 30

73. 73. Види та особливості комплексних судово-психологічних експертиз. 30

74. 74. Компетенція судово-психологічної експертизи. 31

75. 75. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза у кримінальному судочинстві. 31

1. Предмет, об’єкт та генезис юридичної психології.

психологія — це наука про закономірності розвитку та функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності людини, що проявляється у відносинах з оточуючими її людьми, з самою собою та з навколишнім світом.

Предмет - юридична психологія вивчає закономірності й механізми здорової психіки людини у сфері правових відносин, або як ще іноді говорять, в системі «людина-право».— психологія людини у взаємовідносинах з правом (у найширшому його розумінні), а також юридико-психологічні явища. Останні характеризують суб'єктивний образ правової дійсності, це світ права в людині та людина у світі права. предмет юридичної психології — це не сума предметів психології й юриспруденції, тобто не психічні явища, стани і процеси плюс державно-правові явища, не окремі фрагменти дійсності у психологічній окрасі, а психологія державно-правових явищ як цілісність, в якій неможливо механічно відділити психологічне від юридичного, а можна лише виділити психологічні та юридичні підсистеми, які перебувають у динаміці, розвитку і нерозривному взаємозв'язку [3].

Об'єктом дослідження юридичної психології є людина в розвитку держави і права, у системі правових форм організації і діяльності держави та політичної системи суспільства, в процесах правотворчості, державного управління, діяльності правоохоронних органів, застосування норм права, в стані законності і правопорядку.

генезис

У ході розвитку наук проявляються дві протилежні тенденції: одна спрямована на інтеграцію знань, тобто на їх зближення та об'єднання, інша — на диференціацію знань, тобто до їх наступного виділення і розгалуження. Таким шляхом розвивалася і юридична психологія. На певному етапі розвитку правознавства юристи усвідомили, що для глибшого розуміння суті базових правових категорій необхідні відповідні психологічні знання, тому й почали використовували дані психології для вирішення правових питань, натомість психологи включали питання юриспруденції у сферу свого дослідження. Одержані в результаті цього знання на стику обох наук, зростаючи за обсягом і набуваючи внутрішньої єдності, об'єдналися в одній системі, що стала окремою наукою [1].

У зв'язку з тим, юридична психологія за методами дослідження та науковим поясненням психічних явищ тяжіє до загальної психології як її окрема галузь, а за колом проблем, що вивчаються, і практичною спрямованістю нероздільно пов'язана з юридичними науками. Дане коло проблем і практична спрямованість настільки значні, що уся система юридичної психології, її понятійний апарат структурується в залежності від логіки правового регулювання, правових факторів. Тому прийнято говорити про подвійний, психолого-правовий характер юридичної психології. Тож виникнення і розвиток юридичної психології викликане об'єктивними причинами: з одного боку, саморозвитком базової науки (психології), яка опановує все нові сфери діяльності і від неї відростають нові гілки наукового знання з тенденцією до розвитку в окремі науки, а з іншого — соціальним замовленням, потребою практики.