Фіолетовий — з'єднує ефект червоного й синього кольорів; робить гнітючу дію на нервову систему

Колір як естетичний фактор. Психофізіологічний вплив кольору тісно пов'язаний з естетичним. Друге як би вбирає в себе перше, але далеко не обмежується їм, оскільки колір впливає як на «нижні» шари психіки, так і на «верхні». Доведено, що людина почуває себе досить комфортно лише в тім середовищі, що певною мірою повторює його власні якості, є як би його опосередкованим відображенням, або «портретом».

Тому проблема колірного клімату середовища, розглянуте в плані естетичному, зводиться головним чином до проблеми вивчення й обліку колірних переваг людей.

Про колірні переваги, як уже говорилося, можна судити по декоративно-прикладному мистецтву даного народу або соціальної групи, по улюбленим кольорам в одязі, в оздобленні житла, у національному живописі. Все це, безсумнівно, пов'язане з географічними особливостями даної країни або місцевості, з її колірним кліматом і з колористикою її флори та фауни. Архітектор повинен добре відчувати й розуміти колорит даної країни й народу.

Штучні «об'єкти» завжди включаються в природне середовище й так чи інакше контактують із ним. У наш час переважає тенденція «тяги до природи». Суспільні інтер'єри максимально розкриваються назовні, у них вводиться жива зелень, газони, фонтани (басейни), рваний камінь і т.д. Більші прорізи або суцільно засклені стіни вводять в інтер'єр навколишній пейзаж і небо. При цьому треба з особливою увагою ставитися до обробки й фарбування поверхонь у приміщенні. Насамперед потрібно чітко усвідомити свою позицію стосовно природи: вона може виражатися у всілякій підтримці й підкресленні всього натурального, природного й, навпаки, у протиставленні штучного природному.

Якщо ви стоїте на позиції «натуральності», ви введете в інтер'єр нефарбоване дерево, цеглу, вовняні або джутові гобелени, кераміку. Стелі будуть світлі, стіни — темніше, підлога — ще темніше. Загальна гама буде м'яка, малонасичена, середньохвильова. Якщо ж ви прихильник «антинатуральності», ви зволієте в тім же випадку емалеві покриття, сталеву або пластмасову плитку, глазуровану кераміку, релинові підлоги, меблі на хромованих трубах. Ви можете зробити чорну стелю й білу підлогу, увести в інтер'єр більше плям насиченого червоного або синього кольорів. Іншими словами, свій добуток ви протиставите добуткам природи. Обидва підходи однаково правомірні, якщо вони обгрунтовані. Не треба тільки їх плутати. У ситуації, де домінують кольори природних матеріалів, не рекомендується з ними суперничати. Наприклад, фарбування паркового ослона в зелений або синій колір невдалі, набагато краще колір натуральної деревини або темно-червоний, що не вступає в суперництво із зеленню рослин і синявим неба. В історії, щоправда, відомі випадки, коли у творі мистецтва «дублювався» колір природного оточення, наприклад блакитні мозаїчні куполи храмів у Середній Азії. Сполучення синього неба й блакитної мозаїки зовсім некласичне, воно несе в собі ірраціональний і містичний початок, що відповідає східній філософії й релігії. Воно правомірно в умовах того часу й місця, коли було створено. У системі європейської класичної естетики (якої ми дотримуємося) таке сполучення неприйнятно.

Якщо при проектуванні штучного середовища ставиться не тільки естетична, але й образне, художнє завдання, колір служить одним із засобів її дозволу. Можна розуміти будь-яку об'ємно-просторову структуру - місто, інтер'єр і т.д.- як якийсь живопис у просторі. І тоді принципи колірного рішення такого простору нічим не будуть відрізнятися від принципів побудови колориту картини. Різниця лише в масштабах колірних плям і в засобах їхнього нанесення.

Ф. Л. Райт мріяв про таку архітектуру, що сама стала б живописом.

Ле Корбюзье показав приклади «живопису в просторі» у своїх інтер'єрах монастиря в Ля Туретт, будинків суду в Чандигархе, капели в Роншані.

Ф. Леже мріяв про «поліхромне місто», і в наші дні ця мрія в якімсь ступені здійснилася у Франції в Ля Гранів Борн і інших містах - супутниках Парижа. Насичення простору інтер'єра кольором традиційно для народної архітектури країн Східної Європи. Широко відома майстерність волзьких, західносибірських, українських, молдавських, угорських селян у розписах і прикрасі житла. Призначення всієї цієї роботи, її зміст, чисто художній і ідеологічний.

Наївний народний художник розуміє архітектурне середовище як мікрокосм або всесвіт у мініатюрі. Тут усе організовано в строгому порядку: в «червоному куті» живе бог і святі, пічь - притулок диявола й іншої нечистої сили; ліжко й стіл представляють одночасно небо й пекло. Усіляка орнаментація й прикраси мають магічну, заклинальну силу. Вони робляться не тільки для краси, але й для безпеки й щастя. Всі прикраси селянського будинку - це свого роду візуалізація відчуття щастя. Тому вони й вселяють таку радість і бадьорість. Добре «оформлена» хата - це найвищою мірою цілісна й замкнута в собі «космічна» структура. У нашім масовому суспільному інтер'єрі не вистачає саме цієї цілісності й «космічності». У ньому не можна перебувати довго, не можна «жити», можна тільки провести кілька годин, тому що для «життя» тут багато чого бракує. Одне з важливих якостей «космічного» середовища - повнота й розмаїтість колірних вражень.

Мірилом художності колірного рішення виступає його «космічність», тобто внутрішня завершенность і замкнутість у межах системи, сполучення розмаїтості і єдності, а також відповідність канонам даного стилю.

Колір як засіб виявлення форми й організації простору.

Колір в об'ємно-просторовій структурі або у фарбуванні окремих предметів може бути використаний як засіб композиції. Так, наприклад, фарбування будівельних конструкцій або архітектурних елементів будинку виявляє характер їхньої роботи, напруженість зусиль, взаємні зв'язки.

Несучі елементи (колони, стовпи, ферми) логічно офарблювати в більш темні або насичені кольори, що заповнюють панелі - у відносно світлі й малонасичені. Тектоніка об'ємної речі також виявляється фарбуванням: наприклад, її нижня, найбільш навантажена частина офарблюється у відносно «важкий» і «міцний» колір, верхня частина - легше й світліше. Нерухливі й рухливі частини, конструктивні й робітничі деталі також можна виділяти різним фарбуванням.

За допомогою кольору вирішується завдання зорового зменшення або збільшення простору (речі), ілюзорного виправлення пропорцій і всіляких деформацій.

Так, легкі й світлі «відступаючі» кольори стін і перекриттів ілюзорно збільшують простір, а теплі й насичені кольори його зменшують; колірні плями певного малюнка зоровозбільшують або зменшують висоту, скорочують довжину простору, надають необхідні пропорції, вносять динамізм або статичність і т.д. Приклади рішення безлічі «формально-композиційних» завдань можна бачити у фарбуванні добутків природи: тварин, комах, птахів, рослин.

В об'ємно-просторовій структурі кольором також можна вирішувати безліч завдань композиційного порядку. Наприклад: виділити головний елемент структури; зв'язати всі елементи воєдино; зрівноважити структуру, або, навпаки, зруйнувати рівновагу; розділити простір на зони або ділянки; указати напрямок руху; виявити власний ритм структури або додати їй іншої; деформувати окремі фігури або ділянки простору; ілюзорно збільшити один з вимірів (наприклад, висоту) або знищити його. У практиці можуть виникнути й багато інших завдань.

Колір як засіб інформації. Колір може виступати в ролі носія- інформації, причому такої інформації, що сприймається миттєво, без усяких зусиль і на великій відстані. Колірні коди використовувалися в практиці людства з найдавніших часів. Наприклад, в античному світі колір одягу визначав приналежність до того або іншого стану.

У наш час колірне кодування широко застосовується у виробничому інтер'єрі, на транспорті, у рекламі, наочній агітації й візуальних комунікаціях. Так, наприклад, червоний колір означає заборону, небезпеку, зупинку, зелений - дозвіл, пуск, безпека, жовтий - попередження; сполучення жовтого із чорним - «відлякуюче фарбування» (таку ж функцію воно виконує у тваринному світі - у бджіл і ос); синій - це нейтральний колір для знаків, що орієнтують, і покажчиків; жовтогарячий попереджає про потенційну небезпеку.

Промислові цехові комунікації (трубопроводи, кабелі, електрошини) і ємності з різними речовинами також офарблюються в умовні кодові кольори .

Тип сполучення кольорів або тип колориту може служити інформацією про характер даної композиції. Бачачи гармонічне, класичне, «шляхетне» сполучення кольорів, ми підсвідомо почуваємо, що перед нами щось позитивне, коштовне, що заслуговує поваги. Якщо ж ми бачимо брудний, мутний, невизначений колорит, колірні дісонанси, грубі або вульгарні поєднання, ми мимоволі настроюємося стосовно цього об'єкта негативно, з недовірою. Колір раніше всіх інших факторів інформує нас про властивості об'єкта, і звичайно ми чи свідомо - довіряємо цьому «інформаторові» більше, ніж іншим.

Уживання кольору як засобу інформації регламентується спеціальними нормами для промисловості, транспорту й інших галузей народного господарства.

Проектування колірного середовища інтер'єрів різного призначення

Проектування колірного середовища розподіляється на кілька етапів. На першому відбувається збір вихідних даних з області фізіології, психології, гігієни, визначаються психофізіологічні й соціокультурні вимоги. На другому етапі виявляється залежність колірного середовища від типологічних особливостей об'єкта, містобудівних, світлокліматичних умов, колірної культури регіону.

Насамперед проводиться аналіз об'ємно-просторових характеристик проектованого інтер'єра і їхня фіксація, виявляється структура інтер'єра, визначається композиційний прийом побудови простору.

Друга дія на цьому етапі являє собою побудову маршрутної схеми й фіксацію основних крапок стояння для уточнення графіка руху, що дозволяє встановити, чи збігається вісь руху з основною віссю розвитку простору, забезпечується різка або поступова зміна видових крапок.

Третя дія - перевірка зв'язку колірного середовища з типологічними особливостями проектованого об'єкта залежно від характеру зонирування кожної типологічної групи та від характеру процесу, що протікає в ній.

Характер зонування перевіряється декількома паралельними методами.

Метод функціонального зонування дозволяє відзначити границі функціональних зон — просторів, призначених для виконання певного виду або комплексу подібних видів діяльності. Складається карта функціональних зон, фіксується їхній збіг або розбіжність зі структурним членуванням простору. Визначається, який принцип зв'язку між зонами виявляється ведучим: єднаності або роз'єднаності, відкритості або замкнутості.

На рівні соціального зонування встановлюється, якому соціальному колективу приділяється спеціалізована зона для виконання певної діяльності, тимчасово або постійно зв'язаний даний колектив у процесі її виконання.

Під вихідною одиницею психогігієнічного зонування розуміється група суміжних приміщень, у межах якої найчастіше переміщаються споживачі й вплив якої в силу цього виявляється підвищенно активним. Психогігієнічний аналіз дозволяє встановити залежність між процесами діяльності й психофізіологічним навантаженням.

Формотворні якості кольору допомагають видозмінювати внутрішній простір, коректувати його пропорції. Занадто довгий коридор здається значно коротше, якщо торцева стіна пофарбована у виступаючий колір.

Кольори, що наближають, використані для фарбування стін, зорово зменшують, а що віддаляють - розширюють простір.

Бляклі тони візуально розширюють обсяг приміщення, особливо якщо в ньому з'являється яскрава локальна колірна пляма.

У маленьких низьких приміщеннях однакове, дуже світле фарбування стін і стелі зменшує відчуття нависання його над головою.

При занадто великій висоті приміщення й необхідності зменшити її користуються двома прийомами: стеля офарблюється у виступаючий колір; стеля й частина, що примикає до неї, стіни в один колір, інша частина - у контрастні по світлоті або колірному тону.

Членування стіни по висоті за допомогою кольору різко знижує висоту приміщення, тому колір панелі, обумовлений лише економічними міркуванням може значно порушити пропорції приміщення.

Необхідно пам'ятати про те, що площини, що обгороджують внутрішньо простір, попадають у поле зору людини мінливо.

Стеля майже не залучає уваги, підлога й ще в більшій ступені стіни спостерігаються людиною майже завжди.

Тому при необхідності зберегти й підкреслити єдність внутрішнього простору в першу чергу підбираються потрібні колірні сполучення для стін і підлоги. Цілісність орнаментованої підлоги забезпечується при підборі для нього дрібного малюнка. У результаті оптичного змішання колірних стель вони починають сприйматися як однородно пофарбована площина. При необхідності зберегти великий малюнок складові його елементи робляться зближеними по светлоте й колірному тоні. Стеля в інтер'єрі відіграє роль не що тільки огороджує й колірної поверхні, але й відбивача природного й штучного світла. Тому в приміщеннях, де потрібний високий рівень освітленості, рекомендується офарблювати стелю у світлий тон (тонуючим білим кольором, що максимально відбиває світлові промені).

Колірні схеми у великому ступені залежать від призначення приміщення.

У приміщенні, призначеному для занять інтелектуальною працею рекомендується застосовувати колірну схему, побудовану на зближених - від жовто-жовтогарячих розбілених до зеленувато-блакитних. Гама холодних розділених кольорів знаходить широке застосування у виробничих приміщеннях, пов'язаних з високою придатністю робіт і високою зоровою напругою. Холодні кольори різного ступеня насиченості використовуються у виробничих приміщеннях з високим температурним режим, в «гарячих» цехах. Низькі температури виробничих процесів вимагають застосування гами теплих кольорів.

Більший або менший ступінь пихатості кольору в приміщенні залежно від часу перебування в ньому. У приміщеннях короткочасного перебування, призначених для розваг: активного відпочинку (кафе, танцювальні зали, фойє кінотеатрів і будинків культури й т.п.), можуть широко застосовуватися більше яскраві й контрастні колірні композиції із введенням кольорів, що сприяють певному нервовому порушенню (наприклад, червоні й жовтогарячі). Однак із цього не треба необхідність використання кричущих, строкатих сполучень і результаті - порушення художніх принципів колірної гармонії.

При виборі загального чи колориту того іншого приміщення немаловажним є облік орієнтації його по сторонам світла. Особливо необхідно враховувати цей фактор при виборі фарби житлових кімнат. Рекомендується для кімнат, що виходять вікнами на північ, застосовувати гаму теплих кольорів. У цьому випадку, особливо якщо у фарбуванні стін підібрані жовтуваті або жовтувато-жовтогарячі тони, кімната здається світлішою й сонячнішою. Для кімнат, що виходять на південну сторону, можна вирішувати колірну композицію в холодних тонах. Однак це аж ніяк не означає, що в приміщеннях, орієнтованих на південь, не можна застосовувати фарбування теплих тонів. Просто вони повинні бути дуже світлими й малонасиченими. Ці приміщення вдень завжди будуть здаватися пофарбованими більш яскраво.

Потрібно також ураховувати, що при зміні джерела освітлення деякі кольори змінюються. Так, при переході від сонячного освітлення до електричного теплі кольори світлішають, а холодні - темніють. Светлота теплих зелених кольорів не змінюється, а червоні стають насичені. При штучному освітленні ясно-жовті тони важко відрізнити від білих, жовтогарячі - червоніють, а сині стають менш насиченими; темно-сині кольори змішуються із чорними, блакитні - зеленіють і стають близькими по тоні холодним зеленим, фіолетові наближаються по кольорі до пурпурних, тобто теплішають.

Помітно змінюються деякі кольори на відстані: пурпурний, синій і фіолетовий темніють, всі інші - світлішають.

Завданням архітектора є створення загального колірного ансамблю, зв'язаного єдністю задуму з виявленням головної колірної теми, якій підлеглі всі другорядні колірні складові. Колірну композицію інтер'єра варто будувати по принципах нюансних сполучень, використання протиставлень і контрастів.

Існуючі типи колірних гармоній можна класифікувати в такий спосіб.

Нюансні:

монохроматична гармонія - використовується один колірний тон, міняються лише його светлота й насиченість;

гармонія півтонів - змішуються два основних колірних тони;

гармонія близькорозташованих у колірному колі кольорів.

Контрастні, побудовані на сполученні додаткових кольорів; контрастних кольорів;

трьох основних кольорів з їх проміжними, сірих півтонів з яскравим колірним акцентом.

Використання того або іншого виду гармонії для ізольованого приміщення залежить від розмірів і пропорцій, призначення приміщення, віку людей, що перебувають у ньому, характеру й роду їхньої діяльності в даному приміщенні. У невеликих приміщеннях бажано використовувати один з типів нюансної гармонії при дуже світлих розбілах кольору. Більш різкі контрасти протилежних кольорів вимагають більшого простору. Надмірний їхній контраст може бути зменшений або зниженням насиченості всіх використовуваних кольорів, або застосуванням двох близьких кольорів у сполученні з одним контрастним.

На рівні композиційного зонування визначаються характер композиційної теми, її моно - або поліцентричність, ступінь пластичної активності просторового центра, загальні принципи побудови внутрішнього простору й реалізація їх у типі композиції. Композиційне зонування дозволяє визначити ступінь цілеспрямованості й достатності використання кольору для вираження композиційної ідеї.

Останній етап припускає перевірку того, наскільки повно намічена колірна схема відповідає кольорам композиційного завдання, тобто наскільки відібрані на ранніх стадіях елементи колірного середовища в стані виявлення провідні типологічні властивості простору, закономірності архітектонічної системи, способи метроритмической організації, масштабні зв'язки інтер'єра.

Розглянемо особливості кольору середовища деяких типів інтер'єрів.

Гармонічне колірне рішення сучасного шкільного комплексу, нерозривно пов'язане з архітектонікою будинку, його об'ємно-просторовим рішенням, покликано виховувати етичний смак дитини, його художнє подання про красу та, гармонію колірних сполучень. Правильно вирішений у колірному відношенні інтер'єр шкільного будинку стає середовищем, здатним зняти зорове й загальне стомлення, створити найбільш сприятливі умови для зорової роботи, нормально зростаючого дитячого організму.

При проектуванні шкільного інтер'єра необхідно враховувати й те, що в дітей відчуття кольору трохи інше, чим у дорослих: діти більше чутливі до фарб, їхнє відношення до улюблених або неулюбленних кольорів і колірних сполучень проявляється гостріше й безпосередніше.

Колірна перевага не залишається незмінною протягом всього шкільного життя дитини - вона мінлива та імпульсивна. У міру росту діти все частіше в якості улюблених називають більш холодні й більш складні тони (табл. 2).

Таблиця 2 Колірні переваги в дітей
Вік	Колірні переваги в дітей різного віку за даними
	Циммерманна	Райха
6 — 8 років	Червоний, пурпурний, жовтий, жовтогарячий, зелений	Червоний, рожевий
9—10 років	Зелений, жовтий, жовтогарячий, червоний, пурпурний, синій	Жовтогарячий, жовтий, жовто-зелений.
до 14 років	Зелені, жовтий, відтінки синього	Відтінки синього

Наведені в табл. 2 дані про характер колірної переваги й про зміну останнього з віком мають велике значення, тому що дають архітекторам можливість правильно вибирати кольори при проектуванні шкільного інтер'єра й реконструкції шкільних будинків. Симпатії дітей до різних кольорів у різному віці підказують застосування колірних гам у приміщеннях для різних вікових груп. Цілком логічне введення в інтер'єр для дітей молодшого віку групи жовтих і жовтогарячих кольорів, середнього й старшого - більше холодних.

Колірне рішення шкільного інтер'єра, як показує практика, лише тоді гармонійно, коли в кожному окремому випадку розробляється колірна схема комплексу шкільних приміщень як єдиного цілого. Вихідною точкою є вибір гами кольорів для мінімального функціонального осередку.

Для того щоб зменшити стомлюваність, у першу чергу зорову, необхідно перемкнутися на інший колір. Така зорова розрядка може бути досягнута в класі за рахунок введення в інтер'єр невеликих по площі яскравих кольорових плям, які не повинні постійно перебувати в поле зору.

Додаток 1

Основна концепція колірного дизайну інтер'єрів школи козацького мистецтва на острові Хортиця в місті Запоріжжя.

ПЛАН ПІДЛОГИ

Додаток 2

Простір головного холу з гардеробом

Інтер'єр кафе

І нтер’єр головного холу

Інтер'єр кафе

Розгортка стін головного холу

Додаток 3

Додаток4

Концепція основного простору інтер'єра школи- студії танцю в місті Дніпропетровську.

Потрапляючи у вестибюльний простір із зовнішнього середовища, відвідувач не повинен відчути занадто помітної його зміни...

Плавно перетікаюча метаморфоза руху ззовні в середину, вільними й легкими лініями приводить у світ танцю й гармонії із природними формами...

Рух танцюючої людини, його пластичність і краса - відтворять образ природних ліній, що застигли в танці життя... Лінії можуть бути переривчастими й довгим , пластичними й рівними, замкнутими й вільними. Явне своє відбиття вони знаходять у просторі інтер'єра вестибюля, призиваючи відвідувача зануритися у світ ритму та музики...

Випливаючи за ними - створюється танець, як людина йде по їхньому напрямку, так і простору – який завдає цей напрямок-мова танцю універсальна й зрозуміла усім...

Невимушеність і прозорість колірного рішення інтер'єра - створює відчуття волі простору, його нескінченності для різного виду рухів...

Колір не повинен обмежувати середовище для творчості людини, а повинен відкривати перед ним простір для нових ідей і натхнення.

Простір - живе... Простір – відображаюче ритм життя…