8.1. Значення фактору неповноти інформації при прийняті управлінських рішень

Причини неповноти:1.невизначеність економічних процесів 2. Висока вартість повної 3.необхідно замовчувати про повну з різних причин.

Використання:поява в економіці нових понять і питання, почали використовуватись ймовірнісні моделі якими почали описувати різні процеси (Прогнози планування, страхування…).

Неповна інформація може існувати у всіх сферах діяльності – сфера послух,продажу, поставки ресурсів, сфера обслуговування.

Зі зростанням інформації зростає і її неповнота. Підприємства вирішують цю проблему залучивши додаткову інформацію за вільні кошти.

Під час планування діяльності неповну інформацію і шляхи її усунення слід враховувати у альтернативних платах.

У зв’язку з неповною інформацією для багатьох підприємств є характерне : маневреність дій, рівень гнучкості високий.

8.2. Активна, консервативна та змішана модель поведінки підприємства

8.3. Модель реагування фірми і галузі на зміну кон’юнктури ринку

Здійснюючи план виробництва, потрібно пам’ятати що план у великій мірі залежний від того наскільки точно визначені параметри економіко-виробничої системи. Проте в реальних умовах економіко виробниче планування може в тій чи іншій мірі мати вплив так звані «збої», що наступають ззовні. В силу таких збоїв підприємство розробляє механізми адаптації , які виділяють два класи параметрів:1 зовнішня адаптація – коли параметри підлаштовуються на основі реальних даних по мірі їх поступлень 2.внутрішні – підлаштовуються параметри моделі і параметри імітаційної системи, які не визначені по реальних даних.

Модель адаптації (реагування підприємства) можна зобразити наступним чином: y –блок що реалізує функції, w2 – блок що реалізується імітації зовнішнього адаптера, ID – блок форми інформації, P – блок плану і майбутніх дій, IP – блок імітації реального плану, A – блок якісного аналізу, W – блок функції внутрішнього адаптера.

8.4. Модель структурної адаптації системи управління підприємства

При побудові систем управління основна увага приділяється принципу зворотного зв'язку. Зв'язок між виходом і входом тої ж самої системи керування називається зворотнім зв'язком. Зворотний зв'язок може здійснюватися, або безпосередньо від виходу системи до її входу, або через ще якісь інші допоміжні елементи. Зв'язок між виходом і входом системи називається зворотним тому, що передача дії спрямована в сторону, протилежну до напрямку передачі основної дії. Він дозволяє зрозуміти явища, які відбуваються в керуючих системах різної природи, адже зворотній зв'язок можна виявити в живих організмах, в економічних структурах, в системах автоматичного регулювання і т.д. Структурну схему системи управління можна представити у вигляді, рис. 1., де - вектор дій, що управляє, впливає на систему; - вектори збурень, що діють відповідно на об'єкт і регулятор.

Рис. 1. Структурна схема системи управління

Знак запитання на рис. 5.3 означає, що регулятор необхідно синтезувати так, щоб в системі виконувалися задані вимоги на рух об'єкту, наприклад, щоб між виходом об'єкту і дією, що управляє підтримувалося співвідношення вигляду:

(1)

із заданим ступенем точності, не дивлячись на дію невиміряних збурень . При цьому для вирішення даного завдання потрібне знання математичної моделі (ММ) об'єкту. Математи́чна модель — система математичних співвідношень, які описують досліджуваний процес або явище. Математична модель кожного об’єкта (процесу, явища) містить у собі три групи елементів: 1) характеристику об’єкта, який потрібно визначити (невідомі величини), — вектор Y = (y_j); 2) характеристики зовнішніх (щодо модельованого об’єкта) умов, які змінюються, — вектор X = (x_j); 3) сукупність внутрішніх параметрів об’єкта — A.