6.2. Особливості прийняття інвестицій: часовий аспект

Часовий аспект полягає в необхідності оптимального поєднання стратегічного управління з оперативним. Інвестиційна діяльність пов’язана з довготерміновими цілями розвитку підприємства, отже, для успішного її проведення повинна забезпечуватись узгоджена взаємодія між стратегічним управлінням підприємством в цілому і стратегічним управлінням інвестиційною діяльністю зокрема в перерізі всіх основних функцій управління – аналізу, планування, організації, реалізації і контролю. При цьому стратегічне управління інвестиційною діяльністю є більш пріоритетним порівняно з оперативним, поточним управлінням. Це пов’язано з тим, що інвестиційний процес за своєю суттю є вкладенням капіталу і поверненням цього капіталу з чистим прибутком через деякий проміжок часу. В зв’язку з цим основна увага повинна приділятись тим умовам, які матимуть місце і в майбутньому, оскільки саме в майбутньому відбувається повернення інвестованого капіталу. На відміну від поточної виробничо-господарської діяльності інвестиційна діяльність підприємства має стратегічний характер і погано піддається коригуванню в короткому проміжку часу. Звідси й виникає потреба передбачити розвиток подій на перспективу, а також розробити прогноз, який потребує реалізації однієї з найважливіших функцій стратегічного управління – функції аналізу.

6.3. Моделювання процесу прийняття стратегічних рішень інвестиційно-інноваційної діяльності

6.4. Моделі впливу інвестиційно-інноваційної діяльності окремих економічних систем на макроекономічні процеси

Інвестиційно-інноваційна політика - це система заходів, які включають мобілізацію інвестиційних ресурсів та визначення напрямів їх найефективнішого і раціонального використання в інтересах населення й окремих інвесторів. Важливим фактором стимулювання інноваційної й інвестиційної активності є приватизація, яка вимагає від нових власників ефективно використовувати можливості своїх підприємств на основі провадження нових технологій, реформування і реконструкцій.

Інвестиційна діяльність на макроекономічному рівні, це перш за все збільшення суспільного продукту. інвестиційно-інноваційна д-сть визначає, характер розвитку економіки загалом на майбутні періоди.Розглянемо математичну модель.Для кожної галузі існує її кінцевий продукт отриманий в рік t. Він ділиться на споживчу частину і накопичувану : = + ;Модель, що описує зміну суспільного продукту має вигляд: = , де – обернена матриця матриці коефіцієнтів інвестиційних затрат. Елементи цієї матриці визначають приріст продукції (виражений в вартісних одиницях), отриманий в і- тій галузі в результаті збільшення на одиницю накопичення j-тої галузі.

Крім впливу інвестицій на суспільний продукт і ріст суспільного виробництва, інвестиції використовуються також для збільшення зайнятості.Для того щоб збільшити приріст зайнятості, необхідно або збільшити частину інвестицій, або збільшити середню трудомісткість продукції, тобто інвестувати кошти в ті галузі народного господарства, який притаманна висока трудомісткість продукції. Таким чином, інвестувати потрібно в ті галузі економіки,в якому присутній максимальний приріст суспільно продукту, або в галузі, в який інвестиції дають максимальний приріст зайнятості. Модель, що описує зміну зайнятості має вигляд: Введемо позначення: ,де - приріст зайнятості, визваний ростом інвестицій в j-тій галузі. Тому його можна назвати коефіцієнтом трудомісткості продукції виготовленій в і-тій галузі, приріст валової продукції в даній галузі складає , для виробництва цієї додаткової одиниці продукції