Лекція № 9.
Тема. Основні методи надання психологічної допомоги особам, що переживають життєву кризу.
План.
Позитивна психотерапія Н. Пезешкіана.
Трансперсональна психологія.
Метод психосинтезу Р. Асаджолі.
Системна сімейна терапія.
Позитивна психотерапія н. Пезешкіана.
Метод Позитивної психотерапії заснований у 1968 році Носсратом Пезешкіаном, німецьким вченим, вихідцем з Персії.
Позитивна психотерапія – це новітній гуманістичний напрямок сучасної психотерапії, офіційно визнаний Європейською Асоціацією Психотерапії (EAP) у 1996 році. До Світової Ради Психотерапії (WСР) входять 14 напрямків. З січня 2008 року туди прийняли Позитивну психотерапію. Отже, даний метод входить до світового стандарту.
Назва Позитивної психотерапії походить від лат. positum, що значить “даний”, “фактичний”, “дійсний”, “той, що є насправді”.
Позитивне мислення – це не є погляд у рожевих окулярах. Це здатність бачити ситуацію цілісно, такою, якою вона є, усвідомлюючи її «плюси» і «мінуси».
Це правда, що проблеми, хвороби, конфлікти, стреси, життєві негаразди є частиною життя кожної людини. І, разом з цим, проблеми – лише частина нашого життя. Кожна людина наділена здібностями, завдяки яким здатна знаходити рішення найскладніших проблем та втілювати їх у життя. Отже, в центрі уваги позитивної психотерапії знаходяться здорові сили людини, її ресурси.
«Людина щаслива й здорова не тоді, коли у неї немає проблем, а тоді, коли вона знає, як їх правильно вирішити» Х. Пезешкіан.
Основними принципами методу Позитивної психотерапії є:
принцип надії по відношенню до конструктивної природи людини, її здібностей та можливостей вирішувати власні проблеми. Завдання психотерапевта, котрий працює в позітум-підході є допомогти клієнту виявити здібності, знайти ресурси і навчитися на них опиратися.
принцип балансу - в основному він стосується збалансованості, гармонійності наших здібностей, балансу 4-х сфер життя.
принцип самодопомоги - клієнти вчаться самі допомагати собі. Іншими словами можна сказати, що все в наших руках.
Позитивна психотерапія розглядає природу людини як цілісне поєднання тілесного, душевного та духовного (східне бачення). При цьому науково розглядаються питання про взаємовплив соматичних, психічних та духовних феноменів (західне бачення).
«Неможливо додати днів до свого життя, але можна додати життя до своїх днів!» (Н. Пезешкіан)
«Якщо Ти хочеш мати те, чого ніколи не мав, почни робити те, чого ніколи не робив» (Н. Пезешкіан)
Психолог, психотерапевт, котрий працює в руслі позітум-підходу, активно використовує в роботі з клієнтом притчі, мудрі історії, афоризми, анекдоти, приказли. В них закладений досвід попередніх поколінь і народів, їхня мудрість, а також крос-культурність. Крос-культурний підхід - звертає нашу увагу на досвід інших людей, культур. Те, що є нормою в одній культури може вважатись дивацтвом або відхиленням в іншій. Чим ширше ми будемо дивитись на конфлікт, чим крос-культурніше, тим більше способів його вирішення ми побачимо.
Головне призначення позитивної психотерапії – турбота про фізичне, психічне, соціальне і духовне здоров’я особистості, сім’ї і соціальної групи. У позитивній психотерапії зазначається, що хвороби, конфлікти, стреси, життєві негаразди є даністю життя кожної людини, і це треба визнавати. Водночас потрібно враховувати, що людина наділена здібностями, завдяки яким здатна сама знаходити розв’язки найскладніших проблем та втілювати їх у життя. Це також даність життя кожної людини. «Якщо існує проблема, то існує і її розв’язання».
Позитивна психотерапія – це мета-підхід, який спрямований як на психологічну допомогу, так і на виховання, самопізнання, самовиховання, самодопомогу.
Психолог, який працює в галузі позитивної психотерапії, не прагнутиме «поставити діагноз», а буде намагатися зрозуміти людину в її життєвих ситуаціях, в яких у неї з’являються порушення, захворювання. Людині дані ресурси і здібності, за допомогою яких вона зможе перебороти труднощі і розв’язати свої проблеми, а позитивна психотерапія дає можливість психологу відкрити доступ до них. Основними складовими позитивної психотерапії є:
– рositum-підхід, що базується на принципі надії на позитивне розв’язання будь-якої проблеми;
– психодинамічний диференційний аналіз змісту конфліктів, що базується на принципі гармонізації актуальних та базових здібностей «знати» та «любити»;
– 5-крокова стратегія психотерапевтичної допомоги на основі принципу консультування, в процесі якого клієнти вчаться допомагати собі.
Звертаємо Вашу увагу на останній принцип – принципі консультування: повсякденна ідентичність, самопізнання, самодопомога.
Узагальнюючи, варто зазначити, що рух самопізнання приводить до мудрості. Це означає відрізняти істинне від хибного та знати, як себе поводити в різних ситуаціях, які потребують самостійного рішення й часу.
Самопізнання і самореалізація вимагають іншого посередника. Самореалізації досягає не кожний. Інший потрібний для її здійснення як дзеркало власної душі. Інший дає приклад, знання, майстерність. Зокрема, перехід від незнання до знання відбувається за допомогою Іншого. Так формується суб'єкт самопізнання.
Ідентифікація передбачає наявність здатності інтегрувати базові, актуальні здібності в систему цінностей та привести особисті потреби у відповідність з потребами навколишнього світу.