Лекція № 5.

Життєві кризи та методи психологічної допомоги при їх проходженні в контексті екзистенціальної психології

План.

1. Екзистенційна психологія як теоретична основа розуміння життєвої кризи.

2. Психологічні аспекти кризи.

3. Методи надання психологічної допомоги в контексті екзистенційного підходу.

4. Екзистенційний аналіз.

5. Духовне збагачення переживанням кризи.

1. Екзистенційна психологія як теоретична основа розуміння життєвої кризи.

Екзистенціалізм означає зосередження на існуванні, робить акцент на людському бутті в процесі його становлення.

Якщо традиційна психологія є психологія людини детермінованої, то екзистенціальна це – психологія людини недетермінованої або самодетермінованої.

Напевно, міркує Д. Леонтьєв, не менш 90% наших дій можна зпрогнозувати, виходячи з сукупності впливу внутрішніх та зовнішніх сил, що поділяє вся традиційна, позитивистська психологія. Проте, існує хоча б два види ситуацій, коли не спрацьовують традиційні підходи.

Перші –це саме ситуації кризи, життєвого краху, втрати і жити доводиться починаючи. З чистого листа.

Другі – це ситуації , коли людина має все для задоволення потреб, але все ж таки їй чогось бракує.

Найбільш важливі проблеми, до яких звертаються екзистенційні філософи та психологи:

• проблеми життя і смерті;

• проблеми детермінізма, свободи та відповідальності;

• проблеми спілкування та самотності;

• проблеми сенсу та його втрати;

• ( І. Ялом«Existential Psychotherapy»)

Смерть найбільш очевидна кінцева даність. Протистояння між усвідомленням смерті і бажанням жити далі – один з центральних екзистенційних конфліктів.

Свобода. Людське життя можна розглядати як поступове набуття свободи до повної свободи від життя. Людина має ілюзію, що приходить в добре організований світ. Але насправді вона несе відповідальність за свій світ і є його творцем. Свобода може розумітись як страх пустоти, безодні, відсутність підґрунтя. Отже, сутність конфлікту полягає між прагненням до свободи і страхом перед свободою, що не дає опори.

Ізоляція – це не ізольованість від людей з почуттям самотності. Це - фундаментальна ізоляція і від інших і від світу. Екзистенціальний конфлікт полягає між усвідомленою ізоляцією і потребою в контактах.

Проблема сенсу. Якщо ми смертні, якщо ми самотні, який же сенс існування? Як нам жити і навіщо? Як вибрати свій шлях? Отже, з одного боку, людина відчуває відсутність сенсу, з іншого – прагне його знайти.

Саме ці питання загострюються для людини під час проходження кризи.

Як же трактується поняття кризи в контексті екзистенційної психології?

В своїй книзі Existenzphilosophie und Padagogik (1959) німецький екзистенційний філософ і Отто Болноу стверджує, що життя і криза поєднуються в невід’ємне ціле.

Криза - розрив нормального протікання життя, настає раптово і набуває надзвичайної інтенсивності, проживається як загрозлива ситуація.

Згідно О. Болноу, кризи є «подіями, які із-за своєї критичної та небезпечної природи виривають з неперервної течії життя. При цьому, ризик є вирішальним елементом кризи: хвороба може призвести до смерті, сімейний конфлікт до розлучення, політична криза – до війни. Проте, криза може призвести до нових можливостей.

О. Болноу підтверджує древнє значення слова «криза», в походженні з грецької та санскрита. В цих мовах є два основних значення: 1) криза як очищення 2) криза як рішення (Bollnow (1966), Krise und neuer Anfang). Для О. Болноу криза є чимось екстраординарим та вирішальним для особистості.