4. Дуже важливим і остаточним кроком затвердження суверенітету та незалежності України було прийняття Конституції.

Важливим кроком дуже складного конституційного процесу став день 8 червня 1995 р., коли президент Кучма і голова Верховної Ради О. Мороз підписали Конституційну угоду про розподіл повноважень між гілками влади. Через рік 28 червня 1996 р. була прийнята нова Конституція України.

– зовнішня політика незалежної України (пригадайте документ, у якому закладені основи нейтралітету України на міжнародній арені, принципи, на яких ґрунтується зовнішня політика незалежної України, її основні напрямки);

створення Співдружності незалежних держав 7-8 грудня 1991 року в Біловезькій пущі.

– перехід від однопартійної до багатопартійної політичної системи в Україні та його причини;

Формування багатопартійної системи.

Причини встановлення багатопартійної системи: зростання політичної активності народу,послаблення політичної та ідеологічної цензури, розвиток національної самосвідомості, ліквідація економічного монополізму держави, поява нових суспільних груп на базі нових форм власності.

I етап — «зародження багатопартійності» (середина 1988 — березень 1990 р.):

— виникнення неформальних організацій, утворення легальної організованої опозиції;

— активізація діяльності Української Гельсінської спілки, вихід на політичну арену Народного руху України;

— розмежування та диференціація всередині правлячої Комуністичної партії, організаційна консолідація прихильників Демократичної платформи;

— виникнення першої формально задекларованої партії — Української національної партії.

II етап — «вихід багатопартійності на державний рівень» (травень 1990 — серпень 1991 р.):

— поява парламентської опозиції;

— ініціювання представниками демократичного блоку важливих державних рішень, серед яких найголовніше — Декларація про державний суверенітет України;

— збільшення кількості політичних партій (від 1989 р. до серпня 1991 р. утворилося понад 20 політичних партій та об'єднань).

III етап — «становлення багатопартійності» (з серпня 1991 р.):

— розширення спектра багатопартійності (нині нараховується понад 100 політичних партій);

— посилення розколів та дроблення політичних сил; — активізація процесу створення місцевих партійних відділень та осередків;

— підведення під функціонування багатопартійності юридичної бази;

— зміцнення зв'язків партій з впливовими бізнесовими та юридичними колами;

— періодичне перегрупування сил, створення політичних блоків для боротьби за владу (ця тенденція особливо була помітною в період виборчих кампаній 1994, 1999 рр.).

Характерними рисами розвитку багатопартійності на сучасному етапі є:

1. Мультипартійність, тобто значна кількість політичних партій. Так, якщо до проголошення незалежності в Україні було зареєстровано 4 партії, в грудні 1993 р. — 27, на початку 1998 р. політичний спектр республіки налічував 52 партії, а нині більше 100. Вони презентують повний спектр напрямків – від екологічних до релігійних , від демократичних до авторитарних.

2. Нечисленність партійних лав. Більшість політичних партій, за оцінкою експертів Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, є фактично партіями-карликами. Так, із 28 центристських партій 18 налічують у своїх лавах від тисячі до кількох тисяч членів.

3. Невизначеність соціальної бази. Більшість партій у своїх програмних документах, намагаючись розширити сферу ідеологічного впливу, не вказали, виразниками інтересів яких груп вони є. Їхні програми надзвичайно схожі й характеризуються загальнодекларативними гаслами та апелюванням до всього народу.

4. Створення значної частини партій не на основі консолідації навколо ідеї. Інтегративним стрижнем виступали, як правило, лідер чи група авторитетних людей.

5. Локальність партійного впливу, обмеженість партійної діяльності столицею, недостатня поширеність партійних структур у провінції.

6. Порівняно чітка географічна зорієнтованість партій. Націонал-демократи домінують у Західній Україні, партії лівої орієнтації — у Східній.

7. Поява на політичній арені незареєстрованої «партії влади» (колгоспно-радгоспна еліта, директорський корпус державних підприємств, апарат місцевих рад), що має серйозний вплив на перебіг подій у країні.

Отже, процес формування багатопартійної системи в Україні триває, активізується пошук партіями свого по­літичного обличчя та місця в суспільстві. Партії поступо­во заповнили фактично весь політичний спектр від лівих до правих, який існує в більшості сучасних демократич­них держав. Сформувалось ядро багатопартійної систе­ми — майже 10 політичних партій мають досить струнку організаційно-ідеологічну структуру, розгалужену мере­жу місцевих організацій та осередків, певну соціальну базу та важелі впливу на частину електорату. Водночас чисельність політичних партій зростала значно швидши­ми темпами, ніж їхній вплив, авторитет, дієвість, роль у суспільстві. Все більшої актуальності набуває проблема кон­солідації політичних сил, укрупнення політичних партій, що дасть змогу їм перетворитися на реальний і впливовий елемент нової політичної системи в Україні.

– основні тенденції конституційного процесу в Україні, історичне значення Конституції України.