Тема 6. Бухгалтерський облік в країнах світу {XX ст.)

завжди перевищують нормативні, оскільки норма - це мінімальні витрати для даних умов, тобто в дійсності облік складається з фіксації множинності відхилень. Якщо ж відхилень не виникло або фактичні витрати менше нормативних, то це означає, що була визначена низька норма витрат та її необхідно скоригувати, тобто збільшити. В даній системі неможливо виконати план. Будь-які затрати порівняно з нормами призводять до перевитрачання коштів, аналіз яких є джерелом інформації про невикористані ресурси підприємства, його потенційні і невиправдані витрати.

Облік за центрами відповідальності - концепція, спрямована на наукову організацію поведінки адміністраторів. Його мета не стільки контроль, скільки допомога адміністраторам в організації самоконтролю, оскільки передбачається, що жодна людина не стане порушувати вигідні для неї цілі та критерії.

Розвиваючи принципи відповідальності, Спенсер А. Тукер в 1962 р. створює так званий "метод ТЧМ (тариф-час-машина)", сутність якого зводиться до того, що за кожним центром відповідальності закріплюють машини і попередньо визначають витрати, пов'язані з однією машино-годиною. Якщо відомий час роботи кожної машини і вартість машино-години, то легко встановити прямі витрати, до яких потім додають амортизацію.

Органічним розвитком "стандарт-кост" і методів обліку за центрами відповідальності стала поява методу "SIT" - "System - in time" (вчасно), який був описаний такими авторами, як Р.Д. Мак-Ілхаттан, Р.А. Хауелл та С.Р. Соусі. На відміну від традиційних аналітичних прийомів аналізу, пов'язаних з коефіцієнтом використання робочого часу, устаткування, продуктивності праці, тут в основу покладені відсотки відхилень від графіка робіт і стандартів (норм).

Таким чином, облік витрат був остаточно зосереджений не на кінцевому продукті виробництва, а безпосередньо на виробничому процесі.

Директ-костинг. Поява системи "Директ-костинг" пов'язана з іменами Дж. Кларка та Дж. Харріса. Це система калькуляції, при якій до витрат на виробництво відносяться тільки змінні витрати, а постійні та накладні витрати не входять до собівартості. Вони, як витрати певного періоду, списуються за рахунок отриманого прибутку протягом того періоду, в якому вони були здійснені. Отже, постійно-накладні витрати охоплюють вартість товарних запасів і незавершеного виробництва на початок і кінець року.

Диференційна система. Нещодавно з'явився новий напрям в калькулюванні собівартості - диференційна система. Автори цієї системи -Р. Каплан та Р. Купер - виклали основні ідеї в ряді наукових статей та у великій праці "Втрата релевантності: злет та падіння системи управлінського обліку" (1988). Суть цієї системи полягає в ідентифікації та зборі інформації про витрати за всіма видами діяльності, які відносяться до повного технологічного процесу: проектування, виробництво, маркетинг, реалізація, експлуатаційне обслуговування. Така деталізована інформація дозволяє більш обгрунтовано розподілити накладні витрати. Реалізація системи можлива лише в комп'ютерному середовищі.

Облікова політика. Досить плідні наслідки для практичної бухгалтерії мала розробка ідей облікової політики на підприємстві. Необхідність в цьому не випадково виникла в США - саме в цій країні облік найменш регулюється державними органами. Для забезпечення можливості прогнозування в практиці бухгалтерського обліку, Конгрес США в 1934 р. доручив Комісії з цінних паперів і фондових бірж (Securities and Exchange Commission) розробити положення про облікову політику для фірм, що котирують свої цінні папери. В подальшому у всіх економічно розвинутих країнах були розроблені відповідні національні стандарти: у Великобританії - в 1971 р., в США-в 1972 р. і т.п.

Введення в теорію і практику категорії "облікова політика" означає визнання ролі бухгалтера і облікових методів у формуванні прибутку підприємства, показує відносність облікових даних, суттєво змінює статус бухгалтера і його роль в управлінській ієрархії. Подальшого розвитку дана ідея отримала у формуванні нового напряму в обліку, що отримав назву "креативний облік".

ю Бельгія оа

В Бельгії бухгалтерська справа розвивалась під впливом французького досвіду регулювання обліку, починаючи від Кодексу комерції Ж.Б. Кольбера 1673 p. і Торгового кодексу Наполеона 1807 p. Перший бельгійський закон про діяльність компаній був введений в дію в 1873 p., наступний - в 1935 р. Характерною особливістю цих законів було те, що вимоги щодо надання бухгалтерської інформації були досить обмеженими.