Тема 6. Бухгалтерський облік в країнах світу (XX ст.)

американської бухгалтерської школи є розробка нових методів оцінки виробничих запасів, зокрема, ФІФО і ЛІФО. Поява цих методів була обумовлена інфляційними процесами, що прокотилась по багатьох країнах світу в першій половині XX ст. Це призвело до появи методу ЛІФО, який отримав широке розповсюдження у США після того, як в 1938 р. Федеральний закон про оподаткування (Internal Revenue Code) дозволив його застосування з метою оподаткування. В подальшому були розроблені і інші методи оцінки. Зокрема, міжнародними обліковими стандартами (IAS № 2) рекомендовані сім методів обліку витрат запасів: за цінами останніх партій (ЛІФО), перших партій (ФІФО), відшкодування (НІФО), базового нормативного запасу, останньої партії, за фактичною собівартістю, за середньозваженими цінами.

Дуже важливим в бухгалтерському обліку є питання обліку виробничих витрат. Найбільш послідовно це питання розглядали у XX ст. науковці Англії та СІЛА, такі як Дж. Фелс, Е. Гарке, Дж.П. Нортон та О.Г. Черч.

Протягом тривалого часу витрати виявляли та обліковували так званим "котловим" методом. Таким чином, в єдиному бухгалтерському регістрі протягом всього звітного періоду обліковували всі засоби, витрачені на виробництво, незалежно від їх місця споживання та цільового призначення. В результаті, виходили на загальну суму фактичних витрат без обліку асортименту і структури випущеної продукції. "Котловий" метод не виявляв можливості зменшення витрат, його основними недоліками була знеособленість інформації, яка не давала підприємству можливості отримувати необхідні дані для контролю за витратами виробництва за напрямами здійснення витрат (основне виробництво, допоміжні виробництва, загальновиробничі, загальногосподарські витрати тощо), місцями їх виникнення (цехи, відділи, служби), видами продукції, що випускається (виконаними роботами, наданими послугами).

Теорії обліку витрат виникли в другій половині ХГХ ст. В 1887 р. було опубліковано теоретичну працю англійських економістів Джона Магнера Фелса та Еміля Гарке "Виробничі рахунки: принципи і практика їх ведення", в якій автори зробили спробу створити більш мобільну систему обліку витрат, яка збільшувала б інформативність даних про витрати і сприяла посиленню

Історія бухгалтерського обліку

контролю за їх використанням. В основі цієї системи лежало два нововведення. Перше полягало в тому, що всі записи по всіх витратах зводились в регістри за допомогою подвійного запису; друге - всі витрати поділялись на фіксовані (сьогодні це умовно-постійні витрати) і змінні (умовно-змінні).

Якщо Дж. Фелс (1858-1925) був бухгалтером, який цікавився інженерною справою, то Е. Гарке (1858-1930) був інженером, який цікавився бухгалтерією. Результатом цього незвичайного співробітництва і стала фундаментальна праця з теорії обліку витрат, яка витримала шість перевидань.

Праця Дж. Фелса і Е. Гарке дала відповіді на багато актуальних питань з бухгалтерського обліку, але по суті це були теоретичні відповіді. Разом з тим вже в 1889 р. вони знайшли своє практичне відображення в першій системі порівняння фактичних витрат з нормованими, створення якої належить присяжному бухгалтеру Джорджу Пеплеру Нортону (1858-1939).

Книга Дж.П. Нортона, вперше видана в січні 1889 р., у всій повноті висвітлювала облік витрат на виробництво, детально розглядаючи не тільки регістри фінансового обліку, але й фабричні та складські регістри. Вона розповідала про практичне застосування методу "Рахунків по відділах", на яких фактичні витрати по кожній ділянці виробництва або виробничому процесу порівнювались із витратами цього процесу, прийнятими за норму. В той час існували ціни на кожний виробничий процес по галузях промисловості, в основному відомі як "Country Prices", тобто ціни, за якими роботу виконували фірми-виробники продукції. Дж.П. Нортон прийняв ці ціни за норму. Рахунки відділів були призначені для накопичення фактичних витрат по кожній виробничій ділянці або процесу з одного боку і "Country Prices" - з іншого. На кінець звітного періоду цей рахунок сальдувався, з обчисленням кінцевого залишку на рахунку валового прибутку або збитку, при цьому виявлявся фактичний валовий доход, тобто в загальному випадку порівнювався доход по нормованих витратах і фактичний доход.

Складські, управлінські витрати та витрати загального характеру також обліковувались на окремих рахунках, а потім порівнювались з чистим прибутком або збитком таким же чином, як і на фінансових рахунках.

Облік витрат за єдиною схемою подвійного запису закріплював витрати