Тема 1. Бухгалтерський облік: періоди розвитку

припущення, які були висловлені окремими авторами про використання єгиптянами в ті часи облікових записів в різних формах. Справді, історія Єгипту свідчить про те, що ще за багато тисячоліть до н.е. єгиптяни володіли мистецтвом рахівництва, хоча і в надзвичайно недосконалій рудиментарній формі.

Облікова система Стародавнього Єгипту була частиною механізму централізованого управління економікою. Господарства виробляли продукти, а державні органи збирали їх на склади і в сховища, після чого перерозподіляли. В результаті виник локальний облік в окремих господарствах і наряду з ним загальнодержавний облік.

Поява писемності і числової символіки дозволила стародавнім єгиптянам створювати справжні бухгалтерські документи. За результатами досліджень Г. Брідж-Бея, за 3623 роки до н.е. в управлінні фараона Менаса вже існував особливий клас урядовців, які займались веденням облікових записів: "Керуючись даними своїх постачальників, - пише Г. Брідж-Бей, -писарі записували за допомогою легких стилетів на гладенькому папірусі численні операції домашнього господарства фараона, точно визначали всі доходи та витрати свого повелителя і вели в повному порядку всі його рахунки". Тобто завданням стародавньоєгипетських писарів, які вели облік, було фіксувати все, що відбувається в господарстві без обману і викривлень. Для того, щоб стати писарем, необхідно було пройти курс навчання в особливій школі під керівництвом жерців, яким на той час належала монополія цього роду знань. Про наявність таких шкіл пише проф. М.А. Кіпарісов. Програма викладання рахівництва в школах підготовки писарів була досить об'ємною; за свідченням Масперо, ті, хто закінчив школу підготовки писарів, могли обрати будь-яку професію відповідно до своїх здібностей: жерців, воєначальників, писарів, збирачів податків, інженерів, архітекторів тощо. Для отримання посади писаря або рахівника вимагалась широка підготовка, що, без сумніву, свідчить про те велике значення, яке надавали в Стародавньому Єгипті цим професіям. Саме цим і пояснювалась велика повага до класу писарів. Дж. Чербоні зазначав, що на одному із збережених давніх папірусів зображено малюнок писаря, який їде на колісниці, одягнений в льняний одяг, в руках у нього золотий жезл і батіг, він оточений слугами, готовими виконати всі його накази. На 25 працівників належало мати одного писаря, заробітна плата (ставка) якого на той час була

дуже високою. Як представники одного із наиошьш поважних класів чиновництва, писарі брали участь у всіх урочистих церемоніях.

Писарі не тільки писали, але і рахували. Так було винайдено інвентарний рахунок. На основі переписування і підрахунку предметів і продуктів господарювання виникла необхідність відображення їх руху. Таким чином інвентарний рахунок перетворився на рахунок надходження-витрачання.

У XV ст. до н.е. в Єгипті зародилось державне рахівництво, тобто облік доходів і видатків на державному рівні. Обов'язки державних бухгалтерів Стародавнього Єгипту виконували, головним чином, писарі. За вказівками Бомполіона при царюванні Сезостріса, в епоху 1383-1322 pp. до н.е., вони вели особливі книги для обліку державних доходів і витрат. Ці книги знаходились при храмах під наглядом жерців.

Крім майна єгипетських фараонів, значні кошти та майно були зосереджені в храмах язичників. Облік проводився безпосередньо жерцями язичеських храмів, які й самі були носіями облікового мистецтва. Писарі застосовували свої знання не лише в галузі державного господарства. За свідченням Е. Луккіні, вони працювали і в приватних господарствах великих землевласників, що пояснювалось існуванням особливої форми землеробства в Стародавньому Єгипті.

Облік в Стародавньому Єгипті виступав як майновий і був орієнтований на реєстрацію облікових об'єктів і їх зміни в натуральних вимірниках. Часті відносини єгиптян з сусідніми народами сприяли розповсюдженню знань рахівництва. Реєстрація фактів господарського життя здійснювалась на згортках папірусу. Записи здійснювалися на сувоях з папірусу, довжина яких сягала 4-5 м, а ширина - 20-25 см. Записи робили чорною і червоною тушшю. Робилось це для естетики, наприклад, всі цифри і записи писали чорними, а підсумки червоними чорнилами тощо. На згортках папірусу знаходили відображення елементи матеріального обліку. Так, уповноваженою особою відображались цінності, відпущені з комори і прийняті на зберігання, а також їх залишки. На сувоях складали інвентарі. По стовпцях єгипетські писарі відображали найменування різних цінностей, а по строках - дні, по яких відмічалось кількісний рух цих цінностей. Найбільша таблиця, яка дійшла до наших днів, вміщувала 87 стовпчиків.