Тема 4. Бухгалтерський облік в соціалістичному суспільстві

обліку відповідно до Інструкції про укладання і складання звітів російськими та закордонними агентствами. Було затверджено новий порядок обліку: всі зовніш­ньоторгові організації (місцеві і закордонні, держторги і змішані товариства) були зобов'язані вести Головну книгу, яка складалась з 47 синтетичних рахунків. Для окремих рахунків відкривалися книги аналітичного обліку.

Специфіка організації і техніки ведення обліку зовнішньої торгівлі в умовах НЕПу проявлялась у специфічних назвах рахунків, таких як "Дивіденди і документи за участю в змішаних товариствах і Держторгу", "Операції з купівлі і продажу коштовностей", "Капітал", "Державний фонд".

Важливою передумовою подальшої раціоналізації обліку в зовнішній торгівлі була постанова РНК СРСР від 9 листопада 1926 р. "Об обязательном ведении счетоводства торговыми и промышленными предприятиями". Згідно з цією постановою НКЗТ було видано нову всеохоплюючу інструкцію з бухгалтерського обліку зовнішньоторговельних операцій, в якій давалися конкретні вказівки про порядок ведення обліку за новою, більш прогресивною картко-копіювальною формою обліку, відомою під назвою копіроблік.

Ця форма обліку довгий час зберігалась в зовнішньоторговельних об'єднаннях із незначним обсягом облікової роботи.

Розвиток обліку у внутрішній торгівлі СРСР. 25 вересня 1935 р. постановою РІЖ СРСР і ЦК ВКП(б) було скасовано нормоване постачання населення продовольчими товарами, знижено ціни і замість подвійних встановлено єдині роздрібні ціни на продукти масового споживання.

В зв'язку з цим полегшилось і спростилось ведення торговельного обліку. Зникла потреба визначати торговельно-транспортні націнки, що додавались до оптової ціни, оскільки державою були встановлені знижки у відсотках до роздрібних цін на покриття торгових витрат. Товари на оптових складах можна було обліковувати або за купівельними, або за роздрібними цінами. Облік в роздрібній торгівлі вівся за твердими роздрібними цінами. Собівартість товарів визначалась шляхом виключення торговельних знижок, які обліковувались на рахунку "Націнки на товари", і включення транспортних витрат, які обліковувались на рахунку "Накладні витрати". Всі витрати торговельних підприємств почали відображати на рахунку "Витрати обігу", що відкривався окремо по оптових складах, роздрібній торгівлі, складах і громадському харчуванню. Окремо обліковувались і адміністративно-управлінські витрати.

Історія бухгалтерського обліку

Проте, в торговельному обліку було багато недоліків. План рахунків був дуже громіздким (у 1939-1941 pp. використовувався 231 рахунок). Номенклатура витрат обігу в 1939 р. включала 47 статей. Щорічно змінювався склад статей та їх зміст, в результаті чого не можна було проводити порівняльний аналіз витрат обігу різних років. До витрат обігу включалися транспортні витрати, витрати на сортування, упаковування, зберігання товарів і заробітну плату персоналу, який виконував ці роботи. Розподіляти заробітну плату працівникам торгівлі залежно від характеру їх діяльності було практично неможливо. Все це вимагало подальшого удосконалення обліку в торгівлі.

В серпні 1954 р. Міністерство торгівлі СРСР провело триденну нараду бухгалтерів торговельних організацій і підприємств. В результаті наради було розроблено вказівки Міністерства торгівлі СРСР, спрямовані на скорочення обсягу облікової роботи і підвищення його якості. Вказівками було рекомендовано використання на розподільчих, дрібнооптових складах і базах спрощеного порядку бухгалтерського обліку товарів, зазначених в особливому переліку: сумарно, в грошовому вираженні, за роздрібними цінами і без поділу на групи (сумовий облік).

Завдяки вказівкам значно спрощувався первинний облік в роздрібних торговельних підприємствах. Директор міг вводити замість щоденної триденну і п'ятиденну товарну звітність. Було дозволено застосовувати загальні норми природного убутку по магазину (секції), замість потоварних. Було скасовано громіздкий порядок перевірки витрат сировини на приготування страв в їдальнях і введено сумарний облік продуктів за роздрібними цінами замість обліку за кількістю і сумою.

Звітність по збереженню і реалізації овочів та фруктів раніше містила понад 2,2 тис. показників. За вказівкою Міністерства торгівлі СРСР кількість товарів, по яких встановлювались норми витрат, було зменшено, а деякі статті витрат обігу - взагалі виключені з номенклатури. Завдяки цьому, наприклад, обсяг звітності по овочах скоротився на 80-85 %, значно спростився їх первинний облік.

Вказівками було скасовано дію Додатку до балансу про розміщення окремих його статей по галузях діяльності. З 244 показників балансових даних залишились тільки 67, а з 97 показників звітності по витратах обігу - 85. Більш ніж удвічі скоротився обсяг звітності по витратах на підприємствах громадського харчування.