Тема 3. Розвиток бухгалтерського обліку в Росії до 1917 р.

Є цікаві дані про вимоги, які висувались в той час до порядку ведення обліку. Так, інженер Вільгельм де Гєннін, який з 1722 по 1734 р. був керівником гірничих заводів Уралу, писав, що організація облікової справи доручалась "управителю доброму, турботливому та працелюбному, тверезому, та який би до своєї користі не належав". Облікові книги повинні були вестись за такими формами: журнал, переліки працівників, прибуткові і видаткові книги різних запасів (вугілля, руди, сталі і т.п.). Щодо книг вважалося: "дивитися накрепко, щоб чорнення та чищення не було". При помилках слідувало покарання: "За незбереження вираховувати за будь-яке слово по три копійки, щоб надалі зберігалися". Передача у виробництво сировини (руди, вугілля, вапна і т.п.), а також і вихід продукції суворо обліковувались: "мати у кожної домни на стінах чорні табельні дошки та на них записувати завантаження та вихід продукції". Дані такого первинного обліку підлягали подальшій обробці один раз на тиждень - по суботах.

До половини XVIII ст. фабрична промисловість була переважно купецькою; починаючи з середини XVIII ст. фабрика ставала все більше і більше дворянською; в 1773 р. на 328 купецьких фабрик нараховувалося 66 дворянських, до початку ж XIX ст. до рук дворянства перейшла велика кількість фабрик. Катерина II, враховуючи настрій купецтва і дворянства, тим більше, що й сама не була великою прихильницею великої промисловості, вважаючи, що "хліборобство є перша та славна праця, до якої заохочувати потрібно" в інтересах рядового купецтва і дворянства відмінила будь-які монополії в галузі промисловості і надала право кожному вільно займатись організацією промислових підприємств. Відміна монополій викликала розвиток особистої ініціативи, що, в свою чергу, призвело до збільшення кількості промислових підприємств; кількість заводів і фабрик з 984, існуючих на момент сходження Катерини II на престол, зросло до 3161 на кінець її царювання.

Облік в державному і приватному секторі російської держави до кінця першої чверті XVIII ст. вівся за формою, яка поступово удосконалювалась протягом століть і остаточно склалась в московських Приказах XVIII ст. у вигляді хронологічних описових записів, які відображали надходження і вибуття грошових коштів та матеріальних запасів.

Форма, яка застосовувалась при поточному хронологічному описовому обліку окремих господарських операцій, не давала можливості точно визначити майновий стан господарства на певний момент і забезпечувала недостатній контроль за збереженням господарських засобів. В силу цих обставин форма обліку, яка склалась, виявилась цілковито незадовільною в умовах економіки XVIII ст., і виникла необхідність замінити цю форму обліку іншою - більш досконалою.

Практичне застосування нових форм обліку здійснювалось поступово. Спочатку нові форми обліку були використані в казенному гірничозаводському господарстві. Потім облік за подвійною системою почав поширюватись в портових закладах, далі - у великих торговельних підприємствах, і, врешті-решт, - на дрібних торговельних підприємствах.

В дворянських маєтках і у великих домашніх господарствах для обліку як сільськогосподарських операцій, так і витрат по дому, почали застосовувати спеціальні облікові таблиці, які помітно покращили організацію обліку порівняно з формами обліку, які були успадковані ще з XVII ст.

Політика російського уряду в кінці XVIII ст. в галузі торгівлі, особливо зовнішньої, була дуже нестійкою: договором від 2 грудня 1734 p., підтвердженим у 1776 р., англійцям було надано право найбільшого сприяння при виконанні торговельних операцій і право торгувати з Персією, транзитом через Росію; перемога французької дипломатії в Росії призвела до того, що наказом Павла І в 1800 році, всупереч існуючим договорам, наказано було секвеструвати всі англійські товари, що знаходяться в лавках російських купців, наказом же від 10-го березня 1801 р. з'явилась остаточна заборона торгівлі з Англією. Всі заборони, направлені проти Англії, мали на увазі інтереси Франції. Політичні події кінця XVIII ст. у Франції суттєво змінили ставлення російського уряду до Франції; злякавшись революційних подій, що мали місце у Франції в кінці XVIII ст., російський уряд видав ряд наказів, направлених на повне припинення будь-яких торговельних відносин з Францією. В 1793 р. Катерина II видала наказ, що забороняв французьким суднам входити до російських гаваней, наказ же Павла І від 13 вересня 1798 р. забороняв в'їзд французьких підданих до Росії.