Тема 2. Формування бухгалтерського обліку як науки (кін. XIX - поч. XX ст

бухгалтерів, а на початку XIX ст. у всіх довідниках Англії і Шотландії їх налічувалось вже близько п'ятдесяти.

Важливими подіями того часу були створення Лондонської фондової біржі в 1773 р. і прийняття Закону про реєстрацію акціонерних компаній в 1844 р., який передбачав набуття акціонерами необмеженої відповідальності і зобов'язань щодо аудиторської перевірки фірм-банкрутів. Цей Закон одержав неофіційну назву - "товариш бухгалтера", оскільки розширював межі цієї професії.

В середині XIX ст. були прийняті Закони про компанії (1855, 1862), які вимагали реєстрації корпорацій з обмеженою відповідальністю та періодичного надання акціонерам повного і достовірного балансу, підтвердженого аудиторами. Закон про компанії, прийнятий у 1929 p., розширював зміст звітності, зокрема зобов'язував компанії складати Звіт про прибутки та збитки.

Майже все, що турбувало бухгалтерів континенту, залишало байдужими їх англійських колег: думки про науку рахунковедення в кращому випадку викликали в них посмішку. Науковці, які створювали праці з бухгалтерії, не стільки прагнули розробити нову концепцію або запропонувати новий ефективний прийом, скільки були зайняті описом доцільних, з їх точки зору, досягнень практики. Теорія ж обліку того часу не відрізнялась глибиною і її не можна було порівняти з європейськими дослідженнями.

В зв'язку з висуненням вперше в світі вимог підтвердження звітів аудиторами бухгалтерський облік у Великобританії набув швидших темпів розвитку, а досвід британських бухгалтерів суттєво вплинув на становлення обліку в СІЛА. Важливим фактором є і те, що британське коріння мають такі відомі аудиторські фірми "Великої п'ятірки" як Price Waterhouse-Coopers та KPMG. В англо-американській літературі кінця XIX ст. виділялись шість організаційних бухгалтерських принципів (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Організаційні бухгалтерські принципи у Великобританії та США кінця XIX ст.

Принцип	Зміст
І	2
Поділ праці	Праця бухгалтера зводиться до виконання простих маніпуляцій. Вся діяльність рядового виконавця - простий збір і групування звітних даних

з**

Історія бухгалтерського обліку

1	2
Локалізація інформації	Вся трудомісткість первинного обліку перекладається на оперативних працівників. їм вручалась серія регістрів і вони повинні були фіксувати всі факти господарського життя
Конкуренція в контролі	М. Кіркман писав, що "це принцип, який лежить в основі рахівництва. Вміння ним користуватись визначає рівень ділової здатності рахівника: будь-яка відомість повинна бути порівняна з відповідними відомостями з іншого, зовсім самостійного джерела" (цей принцип ще називають коллацією, що означає порівняння рахунків, виявлення адекватності інформації")
Дієвість бухгалтерії	Бухгалтер по регістрах, які ведуть на місцях оперативні працівники, заповнював журнал, вносячи до нього проводки. Всі вони відображали місячні підсумки облікових регістрів
Методологічна незалежність	Кожне підприємство самостійно встановлювало свої правила в організації, методології і веденні бухгалтерського обліку
Психологічний клімат	Адміністратор виходив зі споконвічної порочності людей і, відповідно, основне завдання обліку полягало в недопущенні зловживань з боку працівників підприємства

На цих принципах практично і будувалась організація бухгалтерського обліку. Відповідальність за його постановку, за оперативність ведення покладалась не на бухгалтера, а на самого управлінця.

У Великобританії спочатку була поширена персоніфікація. В історії англійського обліку вона пройшла три етапи: І - уособлення рахунку (рахунки Товарів, Каси, Основних засобів тощо ототожнювались з певними особами); II- передбачення (кожний рахунок - це розшифрування капіталу власника); III - рахунок вважався екраном, за допомогою якого можна було спостерігати за поведінкою службовців - агентів підприємства (персоніфікація рахунків).

Найбільшою оригінальністю поглядів відрізнялися два автори: Дж.В. Фультон, Е.Г. Фолсом.

Джеймс Вільям Фультон (1800) був, мабуть, першим, хто не тільки оцінив значення рахунку Капіталу як центрального в системі рахунків, але й поділив всі рахунки на дві групи: рахунок Капіталу, до якого вчений відніс всі рахунки власника (результативні, рахунки фондів та резервів) і всі інші рахунки. Рахунок Капіталу, на його думку, втілював мету бухгалтерського обліку, а всі інші - лише засоби для досягнення поставленої мети.

Глибші дослідження були проведені Е.Г. Фолсомом (1875), який стверджував, що в основі обліку лежить рух вартостей. Йому належить класифікація вартостей, з яких він виводив класифікацію рахунків. Вартість,