Тема 8. Комерційна освіта та підготовка облікових працівників

розуміння принципів ведення книг. На лекціях, перед тим, як записати в книги ту чи іншу операцію, скласти будь-який документ, давався цілий ряд відомостей по торгівлеведенню і наводиться цілий ряд способів розрахунку. Звідси студенти отримували практичну підготовку в тих межах, в яких можна поставити цю сторону викладання в школах. Всі операції в їх сукупності представляють хід справи торговельного підприємства.

Програма викладання в комерційному бюро була наступною.

й» Теоретична частина. Бухгалтерія. Повторення принципів подвійного рахівництва. Баланс, рахунок прибутків і збитків. Спеціальні випадки складання балансу і рахунку прибутків і збитків.

<ь* Практична частина. Ведення книги торговельного підприємства з записами будь-яких фіктивних операцій; купівля і продаж товарів місцева і немісцева; угоди з імпортом, з експортом, з транспортом; угоди комісійні і дольові. Угоди з товарами готовими і на строк. Угоди з цінними паперами, вексельні операції. Арбітраж. Розрахунки і обчислення в застосуванні до пройдених операцій. Складання документів, фактур, рахунків з продажу і купівлі товарів, рахунків з дисконту векселів, поточних рахунків, наклад­них, фрахтових нот, рахунків, калькуляцій, експедиційних рахунків, митних декларацій, коносаментів, страхових полісів, закладних свідоцтв тощо.

Таким чином, вивчення бухгалтерії було тісно пов'язане з торгівлеведенням, яке в інших навчальних закладах вивчалося окремо і, крім, того, деякі частини цього курсу дуже часто виділялися в окремі предмети. Рахівництво, як таке, повинно було вивчатися як самостійна дисципліна, з боку наукового обґрунтування його принципів і застосування їх на практиці. Курс же торгівлеведення повинен був бути виділений в особливу дисципліну і вивчатися зовсім окремо, з тим, щоб ці два предмети вивчались систематично, планомірно, відповідно до їх цілей і завдань.

ю Італія са

Реформа комерційної освіти в Італії проявилась на початку XX ст. в реорганізації "Regio Instituto Superiore di Studi commerciali ed amministrativi". Відповідно до Королівського Декрету від 28 вересня 1911 p. цей Комерційний інститут був вищим навчальним закладом, що мав за мету підготовку персоналу для відповідальних посад в адміністративних

ІЗ⁴

установах і економічних підприємствах (торговельних, промислових, кредитних і ощадних). Інститут мав три відділення, серед яких були трьохрічні курси торгової, банківської і страхової справи. Вони поділялись на три підвідділи: 1) комерційний; 2) банківський; 3) страховий.

Загальнообов'язковими для всіх підвідділів предметами були наступні.

я>* Вступ до політекономії. Прикладна політична економія. Бухгалтерія. Комерційні розрахунки. Державна звітність. Фінансове законодавство. Історія народного господарства. Математика. Політична арифметика. Приватне право. Торговельне право. Порівняльне торговельне законодавство. З іноземних мов обов'язкова французька і на вибір німецька або англійська. Необов'язкова мова - іспанська.

На І відділення приймалися особи, що мали закінчену середню або вищу освіту.

Бухгалтерія вважалася обов'язковою дисципліною для вивчення не лише для рахівників, а й для страхових агентів тощо. Закінчивши І відділення, випускник мав право поступити на службу в міністерство землеробства, торгівлі і промисловості, бути викладачем в середніх комерційних навчальних закладах.

ю Німеччина ся

14 серпня 1884 р. в Німеччині виник інститут бухгалтерів-ревізорів (подібні інститути не без впливу німецької традиції були організовані в Христианії (Осло), Відні, Будапешті, Цюриху, Ризі, Гельсінгфорсі). Інститут існував на кошти банків і відображав інтереси крупного фінансового капіталу.

В Німеччині з 1908 р. при Лейпцігській Вищій Комерційній школі було започатковано спеціальну підготовку бухгалтерів-ревізорів. На відділення приймалися тільки особи, які мали вищу економічну освіту і досвід бухгалтерської роботи. Термін навчання дорівнював 1 року.

27 жовтня 1906 р. в Берліні було відкрито вищу комерційну школу. Вона була заснована корпорацією берлінського купецького товариства з метою надання необхідних теоретичних і практичних знань в сфері торговельно-промислової діяльності. Вона задовольняла запити:

а» молодих купців, які могли виступити на ниві комерційної діяльності з ґрунтовною і солідною відповідною освітою;

«ъ» осіб, що готувалися до викладацької діяльності в комерційних училищах;

&> практиків-купців і працівників - прослухати окремі курси з їх спеціальності;

й* юристів і різних чиновників.

Умови прийому полягали в тому, що всі учні поділялися на 3 групи:

1. студенти;

2. вільні слухачі (гості);

3. слухачі (здібні).

До студентів зараховували:

<£* здібних купців;

*&• осіб, що закінчили курси 9-класних німецьких навчальних закладів та інших закладів, програма яких відповідала програмі вищеназваного закладу;

«S* вчителів і вчительок з семінарською освітою, якщо вони успішно витримали друге викладацьке випробування;

<$» осіб, які хоч і не задовольняли цим умовам, але, на думку приймального комітету, мали достатню освіту.

В якості вільних слухачів - "гостей" приймали тих осіб, котрі хоч і задовольняли вказаним умовам, але в силу власних мотивів і обставин самі не бажали бути зарахованими в якості студентів.

В якості слухачів приймали осіб без певного освітнього цензу, уповноважених слухати лише одногодинну лекцію на тиждень протягом семестру. У випадку, якщо слухач отримав дозвіл слухати більше одногодинної лекції, плата за слухання стягувалася за тарифом, встановленим для "гостей". Однак такий дозвіл слухати декілька лекцій надавався лише у виключних випадках, наприклад, тоді, коли особа бажала слухати лекції в якості вільного слухача, але при вступі не могла з будь-яких причин негайно пред'явити свідоцтво про достатню освіту. З огляду на те, що від слухачів не вимагалося пред'явлення свідоцтва про освіту, слухати лекції допускалися всі особи будь-якого віку, навіть особи молодші 17 років, лише б тільки вони мали вигляд дорослих, тоді як мінімальний вік для того, щоб бути студентом і вільним слухачем, -17 років.

Дані про загальну чисельність учнів в Берлінській школі відповідно до звітності протягом 1906-1912 років наведено в таблиці 8.5.

із****

Історія бухгалтерського обліку

Таблиця. 8.5. Чисельність учнів Берлінської школи за 1906-1912 роки

Зимній семестр	Число студентів	Число студентів, вільних слухачів і слухачів	Літній семестр	Число студентів	Число студентів, вільних слухачів і слухачів
1906-1907	213	1393	1907	253	920
1907-1908	369	1667	1908	339	968
1908-1909	402	2026	1909	400	863
1909-1910	419	1908	1910	388	902
1910-1911	448	1946	1911	419	822
1911-1912	478	1598	1912	486	1036

В програму навчального плану входили наступні предмети. fy- Вчення про народне господарство. Вчення про банки, біржі. Грошовий обіг і кредит. Вчення про довірчі товариства. Вчення про транспорт. Політика (торговельна, промислова, аграрна, колоніальна, соціальна). Наука про фінанси. Вчення про страхування. Історія торгівлі. Економічна географія.

<&» Право. Товарознавство. Фізика. Хімія. Механічна і Хімічна технологія. Фабрична гігієна.

а» Комерційна техніка. Бухгалтерія. Комерційна арифметика. Кореспонденція.

а» Методика викладання комерційних наук (учням, що готувалися до викладацької діяльності надавалася можливість відвідувати заняття в навчальних закладах купецького товариства).

й>» Мови: англійська, французька, іспанська, італійська, російська, німецька (для іноземців) та інші.

<&» Гуманітарні науки (Історія. Історія мистецтва. Історія літератури і Філософія).

Лекційний курс з введенням курсу бухгалтерії складався з наступних тем. а- Значення бухгалтерії і її відношення до права і господарства. Інвентар. Облік каси, власні і товарні рахунки. Торговельні книги. Операції, що не впливають на величину капіталу і змінюють його, запис цих операцій. Рішення прикладів і ведення справи з укладанням книг. Техніка складання балансів.

Після цих лекцій по вступу в курс бухгалтерії передбачалося, що наступні лекції з рахівництва можуть вестися виключно шляхом викладення теорії і її застосування в практиці без ведення книг, але з розв'язанням задач для пояснення і кращого вирішення того чи іншого питання з теорії рахівництва.