7.2.3. Німецька бухгалтерська школа

Jlh

. імецька школа - напрям в європейській бухгалтерській науці другої половини ХГХ - початку XX ст., - дещо відставала від передових італійської та французької шкіл. Для неї було характерне чітке розмежування обліку на два самостійних цикли: торгову та виробничу бухгалтерію.

В середині XX ст. утворився новий напрям бухгалтерського обліку -нова німецька школа. її видатними представниками були Ф. Гюглі, Е. Шмаленбах, І.Ф. Шер, Г. Нікліш, А. Кальмес, Г. Хольцер, В. Ле-Кутр тощо.

В працях вчених велике значення надавалось процедурним питанням, конструюванню форм рахівництва, послідовності записів. Значна увага

Тема 7. Облікові теорії та світові бухгалтерські школи

приділялась теорії балансу. Для німецької школи є характерним перехід в обліку від балансу до рахунку, на відміну від італійської і французької шкіл. Якщо дві останні школи трактували дебет і кредит будь-якого рахунку як якісно однорідні поля (теорія одного ряду рахунків), то німецькі автори вважали, що значення дебету і кредиту змінюється залежно від того, про активний чи про пасивний рахунок йде мова (теорія двох рядів рахунків).

Представники цієї школи при формулюванні принципів бухгалтерії не відходили від неї в пошуках облікової сутності. На відміну від італійської школи, яка пояснювала бухгалтерський облік, виходячи з юриспруденції, і від французької, що виводила облік з політичної економії, цю сутність вони бачили в тих документах та регістрах, що надходять до бухгалтерії. Облікова процедура - це і мета, і предмет, і метод бухгалтерії. Поза бухгалтерією немає обліку. її наукова сторона зводилась до максимально можливої формалізації облікових процедур, що перетворювало її на своєрідну математичну мову господарського процесу.

Німецька школа дотримувалася принципу необмеженості в праві оцінки, допускала та визнавала різні методи оцінки, подібно до італійської школи. Поряд з книжковим інвентарем (що підлягає обліку) німецька школа ставила завжди некнижковий (позаобліковий, натуральний) інвентар, який міг вимагати будь-якого відступу від книжкового за даними суб'єктивної натуральної оцінки.

Значним був внесок німецької школи в розвиток обчислювальної техніки, створення карткових форм рахівництва, виключення з обліку хронологічного запису (журналу), розповсюдження математичних і статистичних методів, уніфікації планів рахунків.

Розглядаючи кореспонденцію рахунків (проводки) тільки як розвиток взаємозв'язків між частинами балансу, представники німецької школи створили і широко практикували змішані проводки (декілька рахунків, що кредитуються, і декілька рахунків, що дебетуються).

Формалізована процедура відкриває шлях до синтезу різних, але на перший погляд однакових рішень, оскільки кожне з цих рішень є окремим випадком загальної універсальної процедури. По суті, з німецької школи бере свій початок облікове моделювання, творцем якого був швейцарець І.Ф. Шер.

Історія бухгалтерського обліку

Як позитивіст, І.Ф. Шер протиставив метафізичним, як він вважав, поясненням подвійного запису в італійській та французькій бухгалтерії пояснення наукове, тобто чисто формальне. Всі рахунки по відношенню до балансу були поділені на активні і пасивні. Зміст сторін рахунку розглядався як протилежний: дебет активного рахунку - збільшення, кредит - зменшення, в па­сивних рахунках - навпаки, хоча це не пояснювало запис по рахунках розрахунків.

Розвитком формальних вимог до балансу було правило Ле Кутре про сувору відповідність кожному рахунку певної статті балансу (тотальний баланс).

Для німецької школи бухгалтерського обліку був характерний і інший методологічний підхід - гештальтбуххалтунг (Gestaltbuchhaltung). За цим підходом явище, що вивчається, розглядається як цілісна структура. Якщо італійська та французька школи йшли від часткового до загального, тобто шляхом індукції, то за допомогою гештальтбуххалтунга факти господарського життя вивчались шляхом дедукції, рухаючись від загального до часткового, не від рахунку до балансу, а від балансу до рахунку.

7.2 А. Англо-американська бухгалтерська шкода

д?урхливий розквіт англо-американської школи почався у 20-40-х роках XX ст., в період між двома війнами. Англія і весь англомовний світ стояли на позиціях позитивізму, на відміну від Франції і Німеччини: англійська бухгалтерська школа не вважала рахунковедення наукою. Як відомо, позитивізм - це такий напрям філософії, який заперечує будь-який філософський, а звідси і методологічний підхід науки. Головною рисою позитивізму є феноменалізм (зведення завдань науки до опису явищ). Тому такі відомі англійські бухгалтери-позитивісти як Д.С. Мілль (1806-1873), Г. Спенсер (1820-1903) у своїх працях не винаходили, а описували, не пропонували, а викладали. Теорія бухгалтерського обліку була фактично технікою, а не наукою, та її неможливо було порівняти з європейськими досліджещими.

Англо-американська школа бухгалтерський облік розглядала як інструмент управління людьми і через людей - підприємством. Враховуючи чисто прагматичні завдання, англійські бухгалтери розуміли бухгалтерію не як складну метафізичну систему, а як систему стосунків між працівниками бухгалтерії і працівниками підприємства. Тобто істинна бухгалтерія