Тема 6. Бухгалтерський облік в країнах світу (XX ст.)

В Плані рахунків чітко розмежовані балансові рахунки, об'єднані в класи з розділами активу і пасиву балансу, та номінальні рахунки, які застосовуються для обліку витрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства.

ІВисновки■ ■ ■■

В основу групування рахунків в планах рахунків ряду країн з розвинутою ринковою економікою закладено такі принципи побудови: відобразити в обліку процес збереження і примноження капіталу, отримати прибуток, виявити доходи і витрати за методом нарахування. На побудову планів рахунків західних країн вплинув поділ бухгалтерського обліку на фінансовий облік і виробничий (управлінський) облік. Плани рахунків відображають інтереси загального бухгалтерського (фінансового) обліку. Питання обліку витрат виробництва і обігу, проблеми нарахування собівартості продукції (робіт, послуг) передані на власний розсуд самих підприємств. Плани рахунків зарубіжних країн ґрунтуються на дворядній теорії рахунків і організовані як сукупність бухгалтерських модулів, які можуть бути інтегровані або функціонувати самостійно.

В більшості регіональних і національних планів рахунків виділяються основні рахунки, субрахунки 1-го і 2-го порядку, при цьому кодування рахунків проводиться за десятковою системою, що особливо важливо при автоматизації облікових процесів і вирішенні управлінських проблем-

(^ тандарт - з англійської мови - норма, зразок. Стосовно нормативної документації з бухгалтерського обліку "стандарт" означає комплекс документально оформлених правил ведення обліку. Кожне з таких "правил" визначає термінологію, методи, засоби, сутність обліку при відображенні того чи іншого явища. В контексті бухгалтерського обліку стандарти поділяються на національні стандарти бухгалтерського обліку та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Між національними та міжнародними стандартами обліку існує тісний зв'язок. Національні стандарти є первинними. При розробці міжнародних стандартів аналізуються національні, вивчається

Історія бухгалтерського обліку

практика ведення того чи іншого об'єму обліку, що склалася в окремій країні, і лише потім формуються рекомендації з обліку, які носять міжнародний характер. Хоча в окремих країнах ашстерїгається протилежна ситуація, коли національні стандарти формуються па підставі міжнародних.

Поштовхом для розробки бухгалтерських стандартів став виступ на початку 20-х років американського вченого Вільяма Ріплі. Своїми заявами він схвилював бухгалтерський світ про загадковість бухгалтерського обліку і майже повну практичну непридатність бухгалтерських звітів, оскільки незрозуміло, яка методика покладена в основу обчислення відображених у звіті чисел. Відповісти йому взявся один з найвидатніших американських бухгалтерів Джордж Олівер Мей (1S7/5-1961), англієць за походженням, який з 1901 р. працював в Америці і саме там став головою інституалістської школи. Зміст його відповіді зводився до необхідності: 1) розробки і пропаганди стандартних процедур і 2) доповнення звітів пояснювальними записками, які містять опис принципів оцінки. Останнє було прийнято законодавчо в 1972 р.

Давид Форрестер, сучасний автор з США, вважає, що ідея облікового стандарту зародилася серед німецьких юристів у 1878 p., a В.Е. Патон і А.Ч. Літтлтон писали про можливості уніфікації у 1940 p., хоча В.Е. Патон вважав, що: 1) немає жодного стандарту, який би не викликав заперечень і 2) будь-який стандарт може мати лише рекомендаційний характер. Але, справжніми ініціаторами введення типових облікових і аудиторських процедур слід вважати Самуеля Джона Броада (1893-1972) і Вільяма Велінга Вернтца (1908-1964).

До цього часу всі розвинені крями мали свої підходи до розуміння ролі та організації системи обліку. Американська асоціація бухгалтерів в 1936 р. видала перші стандарти, автором яких був В.Е. Патон. Але ця перша спроба не мала наукового характеру. Стандарти не об'єднали ідеї теоретиків і повсякденні проблеми практиків. Потрібен був міст між двома таборами, розділеними безоднею нерозуміння. Намагався його покласти ще в 1958 р. А. Дженнінгс, прихильник формування бухгалтерської науки, яка, досліджуючи факти господарського життя, уміє виділити загальні принципи, що дозволяють пов'язати теорію і практику бухгалтерського обліку і назавжди встановити безсуперечні положення, які покладені в основу