Тема 6. Бухгалтерський облік в країнах світу (XX ст.)

Розрахунки і Результати; Грошові кошти - Розрахунки і Результати; Фонди -Розрахунки і Результати.

В усіх соціалістичних країнах було розроблено свої єдині плани рахунків, однак в багатьох вони диференціювались по галузях народного господарства: УНР - 11, НДР - 10, ПНР - 12, ЧРСР - 4.

ю Росія са

У Росії прийнятий ієрархічний підхід до побудови плану. При цьому особлива увага приділяється використанню інформаційних можливостей субрахунків.

Дворядну структуру складають балансові (реальні) і результативні (номінальні) рахунки. Дворядна побудова плану рахунків є основою модульного принципу його формування і використання. При розробці плану рахунків 1991 р. не був використаний модульний принцип організації плану рахунків і функціонування облікових систем.

План рахунків Російської Федерації 1992 р. ґрунтується на принципах ринкової економіки і відображає основні категорії ринку. Він став більш гнучким, передбачає можливість впровадження управлінської бухгалтерії, використання в системі рахунків елементів методу директ-костинг і механізму регулювання випуску, цін змінних і постійних затрат.

Але План рахунків 1992 р. з врахуванням змін, внесених в 1994-1997 pp., не вирішує ряд актуальних ринкових проблем: організації самостійного фінансового, податкового і управлінського обліку, використання методу "витрати-випуск", функціонування системи національних рахунків ООН.

Побудова облікової системи значною мірою обумовлено структурою балансу. При цьому всі рахунки в принципі застосовуються при складанні балансу і утворюють один однорідний рахунковий ряд. Російський план рахунків заснований на концепції кругообігу засобів. Така концепція побудови плану рахунків відповідала вимогам централізованої планової економіки, коли власником підприємств і їх майна була держава. Основною метою обліку було відображення процесів виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг відповідно до встановлених плановим завданнями.

Історія бухгалтерського обліку

ю СІНАса

Єдиного, законодавчо регламентованого плану рахунків в США не існує. Американські фірми вправі використовувати власні плани, розроблені ними відповідно до своїх потреб. Але рахунки повинні приблизно співпадати з назвами статей балансу або звіту про прибутки та збитки компаній. Такі плани рахунків представляють собою сукупність всіх рахунків фірми з відповідними ідентифікаційними номерами.

Але відсутність єдиного плану рахунків не означає, що в США, а також в країнах англо-американської системи обліку в цій сфері панує анархія. Всі професійні плани рахунків будуються на певних принципах, на підставі яких кожна компанія самостійно формує план рахунків. Так, в США всі рахунки поділено на шість основних груп: 1) Активи, 2) Пасиви, 3) Власний капітал (капітал власників компанії), 4) Прибутки, 5) Витрати, 6) Податки.

При складанні плану рахунків застосовуються різні кодові системи. Найпростіша з них передбачає двозначне кодування. Для більш крупних підприємств може застосовуватись трьохзначна система кодування, коли поряд з синтетичними рахунками використовуються і аналітичні рахунки.

Перша цифра номеру рахунку означає віднесення рахунку до одного з основних розділів фінансового звіту. Рахунок, номер якого починається з цифри 1, використовується для обліку активів, з цифри 2 - для обліку пасивів і т.д. Наприклад, рахунки активів можуть мати нумерацію від 100 до 199, рахунки пасивів - 200-299, рахунки власного капіталу і вилучень - 300-399, рахунки доходів - 400-499, рахунки витрат - 500-599.

во Франція о&

Національний план рахунків Франції був втілений у життя в 1947 p., його перша ревізія була проведена у 1957 р. У 1971р. Міністерство економіки та фінансів Франції прийняло рішення переглянути план рахунків 1957 р. Проект чинного загальнонаціонального плану рахунків Франції був опублікований 15 червня 1979 р. та втілений у практику в період з 1982 по 1984 pp.