Тема 6. Бухгалтерський облік в країнах світу (XX ст.)

інвесторів та кредиторів інформацією, яка є необхідною для прийняття управлінських рішень. Розрахунок показників рентабельності, які характеризують ефективність роботи управлінського персоналу, є однією з основних завдань обліку. Облік у Німеччині, Люксембурзі та Бельгії значно більше консервативний та призначений передусім для захисту інтересів банків. У Франції використовується єдина уніфікована система обліку, орієнтована на інформаційне забезпечення державних органів.

При розгляді питання організації бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах виділяють дві домінуючі моделі обліку:

1. англо-американську модель, що практикується більшістю американських, англійських, японських, канадських та голландських підприємств і є, безумовно, домінуючою в світі;

2. французьку модель (вчені називають її франко-німецькою), що широко розповсюджена в Європі.

Деякі іноземні експерти виділяють "змішану" модель, яка з'єднує в собі дві домінуючі моделі.

Різноманітність класифікації систем бухгалтерського обліку породжує актуальне на сьогодні питання - проблему гармонізації обліку. Однак, слід відмітити, що якими б суттєвими не були відмінності обліку в різних країнах, той факт, що всі вони застосовують диграфічний (подвійний) варіант патримоніального рахівництва, не піддається сумніву.

Насамперед це пов'язано з активним розвитком міжнародних господарських та фінансових зв'язків, кредитуванням та інвестуванням діяльності. Не є винятком і Україна, яка стоїть на шляху реформування економіки, в т.ч. і бухгалтерського обліку. Колишня система обліку була призначена для обслуговування потреб командної економіки, єдиного користувача - держави. Сьогодні ситуація змінилася, і, не дивлячись на те, що самостійним шляхом ми йдемо вже десять років, відбувається це досить болісно і буде темою обговорення науковців та практиків ще не один рік.

Однак, на шляху перебудови системи обліку ми не повинні хибно вважати, що для вирішення всіх наших проблем потрібно відкинути все минуле і скопіювати систему обліку, яка склалася в Західних країнах. Як зазначив Чой (1979): "...в сучасному світі, побудованому на взаємозв'язку та взаємозалежності, жодна країна не може розвиватися в повній ізоляції. Водночас одна з них не готова прийняти концепцію економічної глобальної єдності..." .

* Choi, F. D. S. (1979) 'ASEAN Federatioon of Accountants: a new international accounting forse' International Journal of Accounting, Fall, pp. 53-75

9**

Історія бухгалтерського обліку

6.3.1. Європейські плани рахунків: історичний аспект

Виникнення та розвитку

(ГҐ

J їй

. итанням створення, удосконалення та втілення планів рахунків бух­галтерського обліку у світі уже протягом століття приділяється велика увага вчених та спеціалістів з метою забезпечення достовірності та створення довіри до бухгалтерського обліку, підвищення його управлінських функцій, втілення на його основі чинної системи оподаткування.

Під планом рахунків бухгалтерського обліку розуміють систему бухгалтерських рахунків, що передбачає їх кількість, групування і цифрове позначення залежно від об'єктів і мети обліку. План рахунків є важливою передумовою правильної організації обліку в народному господарстві. До нього включають як синтетичні (рахунки першого порядку), так і пов'язані з ними аналітичні рахунки (субрахунки або рахунки другого порядку). Побудова плану рахунків забезпечує узгодженість облікових показників з показниками діючої звітності.

План рахунків повинен виконувати наступні функції:

«%» надавати інформацію для внутрішніх і зовнішніх користувачів;

А»» задовольняти інформаційні потреби різних рівнів управління;

<ь- забезпечувати складання форм фінансової звітності безпосередньо за даними бухгалтерських рахунків і субрахунків, а також можливість розрахунків за системою національних рахунків макроекономічних показників;

а* агрегувати інформацію окремих рахунків і субрахунків з метою одер­жання -узагальнюючих та консолідованих даних, можливості гнучкого транс­формування рахунків і субрахунків без порушення загальної структури плану;

«&• ідентифікувати рахунки з показниками та статтями фінансової звітності підприємства і приміток (пояснень) до звітів, що забезпечує логічність побудови звітності та зручність при її складанні.