Тема 1. Бухгалтерський облік: періоди розвитку

Nomen solvere

Nomen expugere

Nomen factum

Referre in tabulm чи in codices

Nomina translata in tabulas

Nomina arcana

Nomina transcriptita

Ratiomen dusere

погасити борг

погасити запис

книжний запис

заносити в кодекс

занесені в реєстр статті

касові записи

записи, здійснені на підставі договору

визначити сальдо

ю Китай оа

Бухгалтерський облік в Китаї має свою історію, яка нараховує більше 8 тис. років. Досвід цієї країни завжди мав велике значення. Державне регулювання бухгалтерського обліку в Китаї паїгувало протягом всієї його історії.

Понад тисячоліття до нашої ери в епоху "Західної Чжоу" з'явились китайські ієрогліфи "Куай Цзи" (рахівництво).

Куайцзифа (кит. - законодавство з бухгалтерського обліку) - це загальна назва правових норм, які регулюють економічні відносини, що складаються при здійсненні державними органами та підприємствами бухгалтерського обліку. При цьому останній є видом управлінських дій по проведенню розрахунків та контролю господарської діяльності та складає важливу частину економічного управління.

Перша згадка про правову регламентацію бухгалтерського обліку в Китаї належить ще до XI ст. - 771 р. до н.е. В регламенті "Чжоулі - Тянь-гуань" говориться про щоденне та щомісячне зведення даних, річний звіт, а також про чиновника, який відповідає за розрахунок надходжень та видатків податків та зборів.

Починаючи з Цинь (221 - 207 pp. до н.е.) та Хань (206 р. до н.е. -8 р. н.е.), всі династії створювали бухгалтерські структури та призначали осіб, які відповідали за складання звітності, а також розроблювали правові постанови. В період династії Цинь в законі "Сяолюй" було зазначено, що при складанні звітності необхідно вказувати фактичні дані, уникати помилок; також детально розписувалася процедура складання звітності та наводились методи обліку втрат майна. В ханському законодавстві "Шанцзй-люй" було визначено систему надання звітності на перевірку до столиці, за якою передбачалось щорічне надання звітності кожною інстанцією знизу до верху; за порушення термінів та недостовірність визначилася міра поккпння. Династія

Історія бухгалтерського обліку

Суй (581 - 618 pp.) та Тан (618 - 907 pp.) також мали спеціальні системи здійснення записів та рахунків, покарань за недостовірність звітних доповідей.

Приклад широкого застосування державою облікової системи Китаю описаний Фу в перекладі праць з рахівництва епохи династії Чжоу (1256-1122 pp. до н.е.). Феодальний та експансіоністський характер правління Чжоу обумовив особливий тип системи бухгалтерського обліку. При її розробці необхідно було брати до уваги великі географічні відстані, багаторівневу ієрархію чиновників та необхідність збору податків в натуральній формі на потреби імперського правління.

В Китаї існувала система резервних фондів (загальний, спеціальний та власне резервний фонди), яка детально описана у Фу. Визначався не тільки склад фондів, описувались такожджерела їх формування, цілі використання, а також періодичність стягнення та максимальний розмір кожного з податків.

До VII-X1II ст. н.е. в Китаї склалась досить розвинена система обліку

матеріальних цінностей. Облікові працівники були зосереджені в трьох

відділах, де фіксувалось надходження, витрачання і залишок цінностей.

Перший і другий відділ відображали рух цінностей, а третій здійснював

інвентаризацію і виводив натуральний залишок, але не відображав облікового

залишку. Це призводило до того, що тільки вища адміністрація володіла

інформацією про справжній стан справ. При обліку матеріальних цінностей тут

отримала розповсюдження так звана чотирьохколонна система:

Н-В ~З_к-3_Пі де: Н - надходження, В - витрачання, З_к - залишок кінцевий і З_п -

залишок початковий. Таким чином, в Китаї балансували рахунок "на

сальдо". Сучасні китайські автори вбачають в цій формулі подвійний запис,

проте це тільки інакше сформульоване рівняння матеріального балансу. Його

заповнення вимагало, щоб кожне надходження і відпуск цінностей

оформлювались "актом". Облік вівся в червоних списках, в які записували

дані "актів". Для перевірки один з примірників списку відсилався до

центрального управління. Службовці складів могли займати місце лише

протягом трьох років, а потім, після інвентаризації, передавали цінності, для

чого відводилось 15 діб. Відпуск цінностей проводився за принципом:

"перша партія отримана - перша відпущена". Наведений приклад свідчить

про наявність особливостей організації складського господарства.