Тема 1. Бухгалтерський облік: періоди розвитку

порівняно складні торговельні операції, не могли обійтись без ведення рахунків. Знання ведення рахунків було особливо необхідним для них ще й тому, що фінікійські купці були в той час і великими землевласниками. Організація земельної власності була такою, що майже вся земельна площа належала землевласникам, зайнятим торговельними операціями. Купці, що займались переважно торговельними справами і часто відбували в довготривалі торговельні подорожі, залишали в своїх маєтках спеціальних управляючих, які слідкували за надходженням орендної плати за землю і взагалі за всіма доходами та витратами власника маєтку. Щорічно управляючий маєтком складав звіт по управлінню і надавав його власнику. Коли купець від'їжджав в торговельну подорож, звіт надавався одразу ж після повернення його з подорожі. Зрозуміло, що управляючі маєтком не могли обходитись без правильно організованого рахівництва, особливо, якщо це відносилось до розрахунків з орендарями: тут вже необхідно було слідкувати за правильним надходженням орендних платежів і застосовувати ті чи інші заходи щодо примусової своєчасної сплати, для чого необхідно було вести особові рахунки орендарів.

Фінікійцям також було відомо ведення рахунків і звітності по державних прибутках та збитках. Це підтверджується тим фактом, що кожен чиновник, який залишав службу, повинен був надати звіт по всіх виконаних ним операціях.

Значний розвиток рахункового мистецтва у фінікійців дав підстави деяким авторам зробити припущення, що фінікійці і були винахідниками рахівництва. На думку італійця Кампі, фінікійці винайшли рахівництво приблизно в 1100-1025 pp. до н.е. Проте, за багатьма фактами, це не так, адже в Єгипті задовго до дати, вказаної Кампі, вже існувало облікове мистецтво. Фінікія мала жваві торговельні відносини з Єгиптом, тому можна припустити, що фінікійці ознайомились з обліковим мистецтвом в Єгипті і, оцінивши його зручність і необхідність, ввели рахівництво в своїй країні, застосувавши його для обліку як торговельних, так і сільськогосподарських операцій.

ю Іудея са

Зародки облікового мистецтва можна знайти і в Іудеї. За законом Мойсея збір і зберігання податків, облік військової здобичі були покладені

_І

на левітів (священнослужителів). За дослідженнями Мунка євреї мали особливий клас писарів, що входили до складу левітів. Писарі існували при дворах окремих іудейських царів; так, наприклад, при дворі царя Давида і, згодом, царя Соломона був вельми відомий писар на ім'я Іосафат, в обов'язки якого входило ведення облікових книг царського двору.

В приватних господарствах багатіїв також були особи, що обіймали посаду управляючих господарствами: так, відомо, що в Авраама був особливий керівник його майна, який був зобов'язаний періодично надавати звіт про всі операції господарства та вести рахунки по них.

За часів правління царя Соломона Іудея була відомою державою з розвиненою системою обліку. Багато економічних і бухгалтерських спостережень дає нам Біблія. У ній можна знайти опис економічного життя євреїв та інших народів, що населяли Палестину в другому та першому тисячоліттях до нашої ери. Такі описи подані у вигляді заповідей і вказівок про поведінку людей. В Іудеї вперше знаходимо поняття контокоренту. Жерці Єрусалимського храму на Пасху не розпочинали службу до того часу, поки "головний рахівник" Іудеї не закриє всі контокорентні рахунки (тобто визначить певні види заборгованості різних осіб у вигляді пожертвувань до храму), не складе відповідного звіту і доки цей звіт не затвердять контрольні органи. У Біблії знаходимо вислів царя: "З ким постійно знаходишся в торговельних відносинах, рахуй і оцінюй: що даєш і що одержуєш -запиши". Саме на підставі цього почав формуватися контокорент як напрям відображення в обліку.

ю Індія оа

Землеробство було головним заняттям індійців, у них, як і в єгиптян, існував суворий поділ людей на касти. В епічних поемах і книгах законів (1500-500 pp. до н.е.) згадується про митниці, мито, наглядачів за торгівлею, копальнями і фабриками. Податки складали одну шосту продуктів землі: хто не сплачував податків, той позбавлявся права на землю. Податки з купців складали одну двадцяту частину їх виручки.

Індійці добре знали алгебру: їм належить винахід десяткової системи чисел, що поширилась в Європі через арабів в епоху Середньовіччя. Срібло і золото в Індії рано почало використовуватись як гроші.