Тема 6. Бухгалтерський облік в країнах світу (XX ст.)
План рахунків визначає єдність інформаційної системи кожного підприємства. Як і будь-яка інша бухгалтерська категорія, план рахунків має тривалу історію розвитку.
Спочатку кожний бухгалтер на своєму підприємстві самостійно, на свій розсуд, формував план рахунків. Не випадково Л. Пачолі-свого часу писав: "Рахунок - не більш як належний порядок, встановлений самим купцем, при вдалому застосуванні якого він отримує відомості про всі свої справи і про те, чи йдуть вони успішно".
Побудувати єдиний план рахунків намагалися протягом тривалого періоду часу декілька видатних вчених (табл. 6.4).
Таблиця 6.4. Підходи різних вчених щодо побудови планів рахунків
№ з/п |
Автор |
Дата |
Підхід |
1 |
2 |
3 |
4 |
1. |
А. де Грааф |
1693 р. |
Перша спроба побудувати єдиний план рахунків. А. де Грааф виділяв дві групи рахунків: "живі", які включали особові рахунки власника (капіталу, резервів, прибутків та збитків тощо) і рахунки третіх осіб (дебіторів і кредиторів), та "мертві": Товари, Кораблі, Нерухомість, Каса тощо |
2. |
Е. Дегранж |
1775 р. |
Був засновником плану рахунків в сучасному розумінні. Запропонував єдиний план рахунків, звівши всю множину синтетичних рахунків до п'яти: Товари, Каса, Рахунки до отримання, Рахунки до сплати та Прибуток. Ці рахунки були невід'ємною частиною розробленої Е. Дегранжем форми рахівництва, відомої під назвою "Журнал-Головна" |
3. |
А. Годе-фруа |
1894 р. |
А. Годефруа виклав ідеї, які представляли план рахунків для великих підприємств - промислових або торговельних. Він звів всі рахунки в шість великих груп: 1) позаоборотні активи; 2) витрати; 3) запаси (матеріали, готова продукція, товари); 4) розрахунки; 5) рахунки власника (капітали, резерви, збитки тощо); 6) грошові кошти (каса, рахунки в банку і цінні папери). Саме А. Годефруа поклав початок традиції побудови плану рахунків, заснованого на розкритті розділів бухгалтерського балансу |
4. |
Е.П. Леоте і А. Пльбо |
кін. XIX ст. |
Розробили перші плани, які претендували на гармонізацію обліку. Вони виходили з того, що в основі плану повинна лежати ідея персоніфікації. Вчені бачили чотири серії рахунків: А - власника, який вніс капітал; В - цінностей, що приводились в рух власником (визнавалась тільки оцінка за собівартістю); С - третіх осіб по відношенню до підприємства власника і D - результатів. Особливістю цього плану було те, що він йшов від осіб, зайнятих в господарських процесах, причому вирішальний імпульс виходив від власника, який своєю енергією і капіталом |
Історія бухгалтерського обліку
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
|
приводив в рух цінності, примушуючи працювати найманих ним робітників і службовців, вів розрахунки з третіми особами і оцінював свої зусилля по отриманих результатах. Такий план рахунків не залишив помітного сліду в теорії обліку і тим більше не мав глибоких наслідків в практичній роботі бухгалтерів |
5. |
1.Ф. Шер |
кін. XIX- поч.ХХ |
План був заснованим на ідеї балансового групування |
План, виконаний швейцарським автором І.Ф. Шером, був найповнішим. І.Ф. Шер виділяв три групи рахунків: А - рахунки майна, які розташовуються за спадною ліквідністю, - від каси через рахунки розрахунків (розглядаються як активно-пасивні) до рахунків основних засобів; закінчується серія рахунками виробництва; В - рахунки капіталу, до яких належать рахунки власних коштів і результатів; С - чисто процедурні рахунки (рахунки вступного і заключного балансів).
І.Ф. Шер сформулював шість концептуальних вимог до плану рахунків (рис. 6.12).
Рис. 6.12. Концептуальні вимоги до плану рахунків за І.Ф. Шером
І.Ф. Шер використовував і позабалансові рахунки, називаючи їх
"вставними", і відносив до них рахунки, які служать не для відображення
величини майна, але мають за мету яскраво показати юридичну структуру
майна у всіх тих випадках, коли права і обов'язки даного підприємства