Тема 6. Бухгалтерський облік в країнах світу (XX ст.)

в основі розвитку обліку весь час лежала ідея подвійного запису, проте праця Л. Пачолі, який вперше описав цей метод в літературі, досить довго не привертала увагу французьких дослідників. Становище змінилося, коли в 1925 р. А. Дюпон видав монографію, присвячену' життю та працям засновника сучасної бухгалтерії, але сам переклад "Трактату про рахунки і записи" французькою мовою був виданий лише в 1962 р. - тоді, коли німецькою мовою Трактат був перекладений в 1876 p., новою італійською - в 1878 p., російською - в 1893 p., англійською - в 1914 р. Але, незважаючи на відсутність першоджерела, подвійна бухгалтерія у Франції протягом декількох століть успішно розвивалась.

В практиці французького обліку в XX ст. широкого розповсюдження отримало утворення різних резервів, які дають можливість зробити економіку більш захищеною від будь-яких негативних явищ, що доволі часто зустрічаються в умовах ринку. З цією метою на французьких підприємствах створюються три групи резервів: на випадок уцінки елементів активів, на ризик і на регламентовані витрати. В плані рахунків для них відкриваються відповідні рахунки та субрахунки. При цьому рахунки резервів включені не в один клас, а розміщені в різних розділах в залежності від призначення та групи засобів, для яких вони створюються.

Загальним для всіх резервів є те, що їх створення здійснюється шляхом включення до витрат з відображенням по дебету рахунку "Амортюаційні відрахування і резерви". За своїм призначенням цей рахунок показує виникнення витрат, а не створення резерву. Залежно від виду резерви можуть бути віднесені до експлуатаційних, фінансових або надзвичайних витрат, для чого до зазначеного рахунку відкриваються відповідні субрахунки. Суми створених резервів відображаються по кредиту рахунку резервів.

З наведеної схеми (рис. 6.5) видно, що діюча у Франції система обліку дозволяє, з одного боку, групувати резерви за окремими видами витрат, а з іншого -регулювати за їх допомогою різні види засобів і покривати втрати.

Рис. 6.5. Загальні принципи створення резервів

Контроль за діяльністю державних підприємств у Франції, частка яких

становить близько 20 відсотків від загального числа, умовно поділяють на

два основні різновиди: внутрішній - його забезпечують фінансові

контролери підприємств, адміністрацій (підприємства, що не продають своєї

продукції, і бюджетні установи), державні бухгалтери та Генеральна

інспекція фінансів, і зовнішній - його здійснює Облікова палата та її

регіональні підрозділи. Облікова палата існує у Франції з 1303 p., a

Генеральна інспекція фінансів (аналог ГоловКРУ України) - з 1816р.

Внутрішній контроль спрямований в основному на те, щоб перевіряти

законність здійснених операцій та стан збереження державного майна з метою

недопущення його розкрадання.

Французькими вченими у XX ст. також дуже багато уваги приділялося

питанням організації бухгалтерського обліку. Ними було розроблено ряд

ключових принципів, на яких ґрунтується організація обліку у Франції (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Організація бухгалтерського обліку з позиції французьких вчених

Положення (принципи) організації обліку	Коротка характеристика
1	2
Механізація обліку	Це положення є наслідком налагодженої організації, тому що в іншому разі застосування машин лише примножує загальний хаос. Реорганізація обліку, викликаючи застосування машин, приносить більший дохід, ніж самі машини