Тема 1. Бухгалтерський облік: періоди розвитку

відмінностях в сортах застосовували коефіцієнти переведення. У Вавилоні, наприклад, виготовлену цеглу обчислювали за штабелем певного об'єму. Всю виготовлену кількість ділили на норму цегли в одному штабелі.

Також ретельно була розроблена нормативна база використання і утримання робочої сили. Норми утримання будувались залежно від категорій працівників та їх посад. В Єгипті норми визначались із розрахунку одноденної потреби. У Вавилоні встановлювали середньодобові і середньомісячні норми виробітку за один людино-день. Норми оплати були встановлені залежно від багатьох факторів: кваліфікації, посади, строку найму працівників, оцінки робочої сили тощо.

Але нормативні дані не були безпосередньо пов'язані з обліковими даними і більшою частиною не відображались в документах. В цілому нормування було спрощеним: норми носили опосередкований характер. Однак, це був значний прогрес, якщо враховувати економічні знання того часу.

Рівень обліку в обох країнах відображав закономірнрсті стародавньої економіки. її розвиток відбувався в різних господарствах по-різному. Тому локальний принцип обліку сформувався раніше, ніж централізований. Для обліку в господарствах характерне широке використання інвентарних описів з переліком об'єктів обліку. Описи можна вважати першою ознакою прояву системності в обліку. Дані почали групувати, що стало відправним моментом в еволюції форм обліку. Спочатку це були переліки з підсумками, поіменні списки видачі продуктів. Практика складання описів стала носити регулярний характер. Згодом вони почали доповнюватись новими показниками, ускладнюватись за змістом.

Інвентарна форма обліку стала переважаючою і в державному обліку господарських ресурсів. Щорічно складались кадастри-описи полів із зазначенням розмірів, категорій і норм врожайності. Регулярно здійснювався перепис населення, державного майна, худоби.

Таким чином, державний облік будувався на основі різних описів та списків, все більше набуваючи статистичного характеру. Дані масового, узагальнюючого обліку в країні в цілому були вкрай необхідними. Статистичний облік виник і розвивався на базі інвентарного, але потім відокремився в самостійний вид обліку.

Специфіка діяльності окремих господарств, операції з перерозподілу доходів бюджету визначили подальше удосконалення обліку. Воно відбулось

в напряму становлення локального принципу і поточного обліку засобів та господарських операцій, причому спостерігалось розмежування обліку на окремі розділи.

Найцікавішим був процес розвитку поточного обліку. Головна увага надавалась обліку сільськогосподарських робіт. Врожай обчислювали за категоріями землі.

Великим кроком вперед стала детальна розробка обліку робочої сили та витрат на її утримання. Він складався з трьох розділів: обліку персоналу, робочого часу і використання робочої сили, витрат на утримання. В поіменних списках обліку персоналу за місцями його використання застосовували класифікацію за категоріями, складом, робочими партіями. Дані по них узагальнювались для визначення наявності складу працівників в країні. Для обліку використання робочого часу і робочої сили були призначені поіменні списки із зазначенням в них неявок за причинами. Але такі своєрідні табелі не могли забезпечити повного контролю за процесом праці. Виник новий тип документу, який за характером запису був аналогічний наряду. Існували індивідуальні та групові наряди з показниками видів і сортів виробів, норм виробітку та їх виконання, відпрацьованих людино-днів, іноді - маса продукції.

Залежно від виробничих функцій працівники поділялись на основних і допоміжних, власних і залучених зі сторони. Використання працівників фіксувалось за результатами здійснених ними операцій, але характер основних і допоміжних робіт при цьому був не завжди зрозумілим.

Звітність з використанням робочої сили була тісно пов'язана з нарядами. В поточному обліку для відображення утримання робочої сили основним був документ, в якому оплату праці нараховували і обліковували за партіями та категоріями працівників, виходячи з норм оплати. Зведені документи порівнювали зі звітами складів про видачу продуктів.

В період централізації управління господарські ресурси зосереджувались на державних складах. Облік складських операцій, надходження і видачі коштів набував важливого значення. Він вимагав застосування різних прийомів. Поточний облік в Єгипті і Вавилоні здійснювали з використанням описів, списків, основне призначення яких полягало у відображенні стану майна. Але при такій формі реєструвалось лише утримання об'єктів, що обліковувались, а