2. Правова база цивільного захисту

Правовою базою цивільного захисту в Україні є:

• Конституція України (статті 3,23,27,28,29,30,50,65). (Зокрема в ст. 27 сказано: Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини»);

• ЗУ «Про правові засади цивільного захисту»;

• ЗУ "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру",

• ЗУ "Про Цивільну оборону України",

• ЗУ "Про правовий режим надзвичайного стану",

• ЗУ "Про правовий режим воєнного стану",

• ЗУ "Про аварійно-рятувальні служби",

• ЗУ "Про пожежну безпеку",

• ЗУ "Про об'єкти підвищеної небезпеки",

• ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку",

• ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення",

• ЗУ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи",

• а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

3. Завдання цивільного захисту

Основними завданнями цивільного захисту є:

1. Збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

2. Прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій (існує Постанова КМУ № 175 від 15.02.02 «Про затвердження методики оцінки збитків від наслідків НС природного і техногенного характеру». За цією методикою, приміром, життя дорослої людини коштує 47 тис. грн., а дитини до 16 років – 22 тис. грн.);

3. Здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

4. Розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

5. Оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

6. Організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

7. Проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

8. Надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

9. Навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань.

4. Структура і керівництво єдиної системи цивільного захисту

(ЄС ЦЗ)

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (ЄС ЦЗ) – це сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту. ЄСЦЗ базується на підсистемах ЦЗ.

Підсистеми єдиної системи цивільного захисту – це сукупність підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади (МНС) функціональних та територіальних органів управління, на які покладаються визначені законом завдання у конкретних сферах цивільного захисту.

ЄСЦЗ в Україні організована за територіально-функціональним принципом. Це означає, що цивільний захист організується на кожній територіальній одиниці відповідно до адміністративного поділу (область, район, місто, селище) і паралельно - на кожному підприємстві, установі і організації (за функціональною ознакою і підпорядковується своєму відомству чи міністерству).

Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України.

Начальником цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України.

Безпосереднє керівництво діяльністю ЄСЦЗ покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту (Міністерство з надзвичайних ситуацій).

Керівник цього органу (Міністр з НС) є заступником начальника цивільного захисту України.

Керівництво територіальними підсистемами здійснюють обласні, районні, міські, селищні державні адміністрації. Начальниками територіальних підсистем ЄСЦЗ за посадою є відповідно голови відповідних державних адміністрацій. Але в штаті будь-якої держадміністрації (обласної, районної, міської тощо) є посада керівника обласного, районного, міського штабу з НС. Ці керівники є заступниками відповідних начальників територіальних підсистем (Асадчева, Матковського).

Керівництво функціональними підсистемами здійснюють перші керівники підприємств, установ, організацій, Міністерств і відомств. В структурі підприємств передбачений штаб з НС. Начальник штабу є заступником керівника з НС.

Кожна підсистема повинна мати координуючі органи, постійні органи управління, сили та засоби, матеріальні ресурси, системи оповіщення тощо.