2.2. Інтегральні показники безпеки регіонів

Середній інтегральний показник, який враховує потенційні загрози, реальні матеріальні збитки та ризики смертності населення від надзвичайних ситуацій, за даними 2003 року зріс на 12% порівняно з 2002 роком і становить 0,227.

До регіонів підвищеної небезпеки (що значно перевищують середній показник по державі 0,227) належать Миколаївська (0,478), Херсонська (0,447), Запорізька (0,379), Хмельницька (0,356), Харківська (0,256), Одеська (0,257) області та АР Крим (0,286).

До регіонів помірної небезпеки (що близькі до середнього показника по державі 0,227) належать Київська (0,248), Чернівецька (0,247), Чернігівська (0,246), Дніпропетровська (0,245), Донецька (0,238), Львівська (0,235), Житомирська (0,206), Івано-Франківська (0,204), Сумська (0,191), Луганська (0,188) області.

До регіонів відносної безпеки (менше за середньоукраїнський показник 0,227) можна віднести: Полтавську (0,168), Черкаську (0,149), Вінницьку (0,141), Волинську (0,135), Рівненську (0,125), Закарпатську (0,098), Тернопільську (0,087), Кіровоградську (0,0492) області.

Як відомо, розвинена промисловість, надвисока її концентрація в окремих регіонах, великі промислові комплекси, на яких зосереджено потенційно небезпечні об'єкти різної категорії та потужності, обумовлюють і велику вірогідність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій.

2.3. Техногенні небезпеки в Україні

Радіаційна небезпека

На сьогодні найбільшу техногенну загрозу несуть у собі об'єкти атомної енергетики, урановидобувної та переробної промисловості, джерела іонізуючого випромінювання, що використовуються у виробництві, науково-дослідній роботі і в медицині, радіоактивні відходи та радіаційне небезпечні об'єкти на території сусідніх країн.

В Україні наразі функціонує 4 атомні електростанції з 14 енергоблоками. Найбільшу небезпеку становить об'єкт "Укриття" над 4-м зруйнованим блоком Чорнобильської АЕС. Ще на 3 тис. об'єктів використовуються джерела іонізуючого випромінювання, в тому числі майже 2,5 тис. -- у медичних закладах. Значну небезпеку становлять хвостосховища підприємств із переробки урану, які займають площу 542 га і містять близько 66 млн. тонн радіоактивних речовин.

Для України транскордонну потенційну небезпеку можуть становити за відповідних умов АЕС, розташовані на територіях суміжних держав: Курська, Смоленська АЕС (Росія), Інгалінська АЕС (Литва). При аваріях із високим рівнем радіоактивності до них можна додати АЕС у Болгарії, Угорщині та Словаччині.

Хімічна небезпека

На 1,5 тис. промислових об'єктів зберігається або використовується понад 300 тис. тонн небезпечних хімічних речовин, зокрема понад 9 тис. тонн хлору, 200 тис. тонн аміаку.

При виникненні надзвичайних ситуацій на хімічно небезпечних об'єктах у зони можливого хімічного зараження можуть потрапити понад 250 адміністративно-територіальних одиниць, на яких мешкає понад 17 млн. людей.

Вибухо- пожежонебезпека

В Україні діє понад 1,5 тис. пожежо- й вибухонебезпечних об'єктів, на яких зосереджено близько 13 млн. тонн твердих та рідких небезпечних речовин. Переважна більшість пожежо- вибухонебезпечних об'єктів розташована в центральних, східних та південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні та металургійні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо- аміакопроводів.

Гідродинамічна небезпека

Значну гідродинамічну небезпеку становлять водосховища, греблі, дамби, шлюзи, зокрема, захисні споруди Дніпровського каскаду. З метою захисту від підтоплення і затоплення територій побудовано комплекс захисних споруд, до якого входить 31 насосна станція, які перекачують щорічно близько 3,0 км³ води, 3 компресорні станції, 308,4 км захисних дамб, 118 інших гідротехнічних споруд та 325 км берегоукріплень. Тривалий період експлуатації цих споруд значною мірою призвів до їх технічного зношення. Чимала частина захисних гідротехнічних споруд на дніпровських водосховищах вже стали потенційно небезпечними об'єктами.

Дорожньо-транспортні об’єкти

В Україні розвинута мережа дорожньо-транспортних комунікацій, їх стан, перевезення ними великої кількості небезпечних вантажів та функціонування всіх видів транспортних засобів несуть значну загрозу для людей, економіки та природного середовища. Адже щорічно в нашій державі перевозиться транспортом загального користування понад 3,0 млрд. пасажирів, та понад 900 млн. тонн вантажів, у тому числі значна частка їх небезпечні. Попри позитивні зрушення, на залізничному транспорті ще низьким залишається рівень технічного стану колій, стрілочних переводів, земляного полотна та штучних споруд, що обумовлює необхідність обмеження швидкості (до 40- 60 км/год) на 3 тис. км головних колій, а на 357 км швидкість обмежена до 20-25 км/год.

Невід'ємною і найбільш відповідальною складовою частиною дорожньо-транспортної мережі є мости. Всього на автомобільних дорогах України побудовано понад 16 тис. мостів і шляхопроводів, із них понад 45% мостів за своїми параметрами не відповідають нинішнім потребам та вимогам безпеки дорожнього руху. А протяжність магістральних трубопроводів по території України становить понад 43 тис. км, із них: магістральних газопроводів - 35 тис. км, магістральних нафтопроводів - 4 тис. км, продуктопроводів -3,3 тис. км. Близько 14% лінійної частини магістральних газопроводів побудовано у 60-70-ті роки і нині вони відпрацювали свій амортизаційний термін. Потреба в їх оновленні становить 500 км на рік. Фактичне ж виконання робіт із капітального ремонту та реконструкції газотранспортної мережі майже у 10 разів нижче від необхідного. До того ж аварії та навмисні пошкодження на магістральних продуктопроводах спричиняють забруднення довкілля, а отже, стають джерелами підвищеної екологічної небезпеки.

Житлово-комунальне господарство

Житлово-комунальне господарство у містах і селищах міського типу в Україні характеризується теж незадовільним станом споруд, обладнання, недосконалістю системи управління галуззю. Аналіз технічного стану централізованих систем водопостачання свідчить, що четверта частина водопровідних споруд і мереж відпрацювала нормативний термін амортизації. Половина насосних агрегатів фактично зношена, а 40% потребує заміни. Понад 29% загальної кількості мереж перебуває в аварійному стані. Через дефіцит потужностей більше половини міст із населенням понад 100 тис. чол. забезпечуються питною водою лише за графіком. Особливе занепокоєння викликає проблема якості питної води. Адже переважна більшість діючих споруд водопостачання та водовідведення теж побудована в 60-70-х роках і вже не може забезпечити належну якість води. В критичному стані перебуває каналізаційне господарство. На комунальних спорудах із 10,6 млн. м³ стічних вод за добу проходять очищення лише 9,6 млн. м³, тобто щодоби у водні об'єкти скидається 1 млн. м³ стоків.

ПНО

Ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру значною мірою визначається станом потенційно небезпечних об'єктів. До Державного реєстру ПНО внесено 8482 об'єкти, до числа яких входять промислові підприємства, шахти, кар'єри, магістральні газо-, нафто- і продуктопроводи, гідротехнічні споруди, вузлові залізничні станції, мости, тунелі, накопичувачі та полігони промислових відходів, місця збереження небезпечних речовин та ін. До Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки внесено 2108 об'єктів, які належать 877 суб'єктам господарської діяльності.

Пожежі

Великих втрат - людських і матеріальних - завдають пожежі. Лише протягом 2003 року виникло 61280 пожеж, в яких загинуло 3915 осіб (у тому числі 130 дітей) та отримали травми 1850. Внаслідок пожеж у 2003 році завдано збитків на суму 441,7 млн. грн., із них - прямих близько 89,1 млн. гривень.

Значної шкоди завдають пожежі не тільки в людських оселях, а й у природних екосистемах. Серед них найбільш поширені лісові пожежі, пожежі степових масивів та на торфовищах. Так, у 2001 році загальна площа уражених пожежами лісів склала 2960 га. У 2002 році ця площа вже склала 3387 га, із них верховими пожежами було охоплено 390 га, а протягом липня-вересня 2002 року лише на торфовищах було зафіксовано 38 осередків пожеж на площі понад 350 га. У 2003 році в лісовому фонді України виникло 4527 пожеж, якими охоплено територію 2833 га та 123 га нелісових земель.