4. Вимоги норм до планування і будівництва міст

1. Планування і забудову нових міст і реконструкцію й розвиток існуючих необхідно вести окремими житловими масивами, мікрорайонами. Границями мікрорайонів мають слугувати парки, сквери, смуги зелених насаджень, широкі магістралі, природні водоймища, які забезпечують протипожежні розриви між житловими (селітебними) зонами не менше ніж 100 м.

2. В парках, садах, скверах та інших вільних від забудови територіях міста слід передбачати влаштування штучних водоймищ для пожежогасіння з розрахунку 3000 м³ води на 1 км² території міста, з можливістю під’їзду до водоймищ пожежних машин.

3. Магістральні вулиці міст повинні прокладатися з урахуванням можливості виходу по них транспорту з житлових і промислових районів на заміські шляхи не менше, ніж у двох напрямках. При цьому ширина магістральної вулиці повинна бути: L = H_max+15 м; де H_max – висота найвищої будівлі вздовж магістралі. Зазначені магістралі повинні перетинатися з іншими магістральними автомобільними і залізничними шляхами в різних рівнях.

4. Нові сортувальні залізничні станції і вузли слід розміщувати за межами зон можливих сильних руйнувань і катастрофічного затоплення. На території міста дозволяється розміщувати тільки пасажирські та вантажні станції.

5. Гаражі для автобусів, вантажних і легкових автомобілів міського транспорту, виробничо-ремонтні бази прибиральних машин, тролейбусні депо і трамвайні парки повинні розміщуватися розосереджено і переважно на околицях міст або в підземній частині міста.

6. В заміській зоні слід розвивати мережу оздоровчих закладів (санаторіїв, будинків відпочинку, туристичних і спортивних баз, дитячих таборів) з урахуванням використання їх при НС для розміщення населення, евакуйованого з районів стихійних лих і техногенних аварій.

5. Вимоги норм до проектування і будівництва виробничих об’єктів

1. При виборі місця для будівництва об’єкта необхідно враховувати геофізичне положення (сейсмічний вплив, селі, зсуви, тип грунту, рельєф), метеорологічні умови (кількість опадів, напрям переважаючих вітрів), специфічні властивості місцевості (лісові масиви можуть бути джерелами пожеж, річки і озера – можливими транспортними комунікаціями, вогнезахисними зонами, і в той же час джерелами повеней тощо).

2. Будівлі і споруди на об’єкті необхідно розміщувати розосереджено. Поміж будинками повинні бути протипожежні розриви шириною

L = Н₁ + Н₂ +(15...20) м; де Н₁, Н₂ – висоти суміжних будівель.

Будинки адміністративного, господарчого і обслуговуючого призначення розміщують на території об’єкта окремо від основних виробничих цехів.

3. Складські приміщення для зберігання легкозаймистих матеріалів (бензин, керосин, нафта, мазут тощо) необхідно розміщувати в окремих блоках заглибленого чи напівзаглибленого типу на найвіддаленіших територіях об'єкта або за його межами. Звичайні складські приміщення повинні розділятися протипожежними стінками (брандмауерами) на відсіки. Кількість віконних та дверних прорізів у складських приміщеннях має бути мінімальною.

4. Виробничі будівля слід проектувати прямокутними, з залізобетонним або металевим каркасом, без перепаду висоти, з вогнетривких матеріалів, що мають підвищену стійкість до повітряної ударної хвилі. Забороняється проектувати промислові будівлі П- і Ш –образної форми і форми замкнутих прямокутників (оскільки вони мають велику парусність і через це більш вразливі до дії ударної хвилі). Виробничі будівлі повинні мати не менше двох евакуаційних виходів.

5. При виборі типу огороджуючих конструкцій виробничих будівель має враховуватися технологічне обладнання в них. Цінне, унікальне обладнання необхідно розміщувати у найміцніших спорудах, підвальних приміщеннях, або навпаки, у будинках павільйонного типу з легкими огороджуючих конструкціях. Іноді, якщо це допускається умовами експлуатації, технологічне обладнання слід розміщувати на відкритих площадках, або під навісом. (Це зумовлено тим, що обладнання, як правило, витримує більший надлишковий тиск, ніж будівля, і пошкоджується в основному падаючими конструкціями будівлі).

6.Для деяких виробництв повинна передбачатися можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пилу. Це особливо стосується підприємств харчової промисловості і продовольчих складів.

7. В побутових приміщеннях душеві слід проектувати з урахуванням можливого використання їх під час НС для санітарної обробки населення (дезактивації), а місця для миття машин на автостоянках і в автогосподарствах – для можливого використання їх як пункту обеззаражування транспорту.

8. Дороги на території об’єкта повинні бути з твердим покриттям і забезпечувати зручне і найкоротше сполучення між виробничими, складськими і адміністративно-господарчими будівлями. В’їздів на територію об’єкта має бути не менше двох з різних сторін.

9. Системи побутової і промислової каналізації повинні мати не менше двох випусків у магістральні мережі, а також пристрої для аварійного відведення стоків на рельєф (рівчак, котлован, траншею).

Вимоги до систем водозабезпечення

1_. Система водопостачання повинна базуватися не менше ніж на двох незалежних джерела, один з яких має бути підземним. В окремих випадках допускається забезпечення водою з одного джерела (відкриті водоймища), але з улаштуванням двох груп головних споруд (насосних станцій), одна з яких повинна розміщуватися за межею зони можливих сильних руйнувань.

У випадку виходу з ладу однієї з груп головних споруд друга повинна забезпечити подачу води в аварійному режимі з розрахунку 50 літрів за добу на 1 людину, яка залишилася після евакуації населення.

2). Мережі водозабезпечення повинні бути закільцьовані, з підключенням кільця до двох незалежних міських магістралей.

3). При проектуванні декількох самостійних систем водозабезпечення необхідно передбачати з’єднання їх перемичками (щоб передавати воду з однієї системи до іншої) з додержанням санітарних правил. В системах технічного водозабезпечення необхідно передбачати оборотне водозабезпечення з повторним використанням води.

4). У випадку виходу з ладу водопровідної мережі необхідно передбачити аварійний запас питної води на три особи ? з розрахунку 10 л. на добу для однієї людини.

5). В зонах можливих руйнувань розташування пожежних гідрантів слід передбачати на території, яка не буде завалена уламками будівель.

Вимоги до систем газопостачання

1). Газозабезпечення міст і промислових об’єктів повинно здійснюватися двома самостійними газопроводами з подачею газу через дві ГРС, які мають розміщуватися за межами забудови з різних сторін.

2). У системах газозабезпечення повинна передбачатися запірна арматура з дистанційним керуванням та крани, які автоматично перекривають подачу газу при аварії газопроводів.

3). Наземні частини ГРС і ГРП в містах і на промислових об’єктах повинні бути обладнані підземними обвідними газопроводами (байпасами) з установкою на них пристроїв аварійного відключення.

4). Вся система газозабезпечення повинна бути закільцьована із заглибленням трубопроводів у грунт на глибину 0,6-0,7 м.

Вимоги до систем електрозабезпечення

1). Електрозабезпечення міст і промислових об’єктів здійснюється від єдиної енергетичної системи, в складі якої знаходяться електростанції, що працюють на різних видах палива.

2). Районні понижуючі стнції, диспетчерську пункти енергосистем і ЛЕП слід розміщувати за межами зон можливих сильних руйнувань.

3). Едектрозабезпечення об’єктів, припинення роботи яких неприпустимо (вузли зв’язку, пристрої сигналізації тощо), слід здійснювати від двох незалежних джерел.

4). Як резервне джерело електроенергії на важливих об’єктах слід використовувати автономні дизельелектростанції (ДЕС) – стаціонарні або пересувні.

5). Електроенергію до ділянок виробництва слід подавати незалежними кабельними лініями, що заглиблені в грунт на 0,8-1,2 м.