
- •Захист населення в надзвичайних ситуаціях
- •Загальні положення
- •2. Основні заходи у сфері захисту населення
- •2.1. Інженерний захист
- •2.2. Медичний захист
- •2.3. Біологічний захист
- •2.4. Радіаційний та хімічний захист
- •Психологічний захист
- •2.5. Засоби індивідуального захисту
- •2.6. Інформування та оповіщення
- •2.7. Укриття в захисних спорудах
- •2.8. Евакуаційні заходи
2.6. Інформування та оповіщення
Головним і невід’ємним елементом всієї системи захисту населення і територій від НС є інформування та оповіщення.
Зміст інформації мають становити відомості про НС, що прогнозується, або уже виникла, з визначенням меж її поширення і наслідків, а також заходи реагування на неї. Інформування та оповіщення забезпечується шляхом завчасного створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення, використання радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших способів передавання інформації.
Для своєчасного попередження населення про небезпеку використовується звуковий сигнал „Увага всім!”, який подається за допомогою сирени і тривалих гудків. Почувши їх, необхідно увімкнути радіо, телевізор, прослухати повідомлення обласного штабу з НС і виконати всі вказівки, що містяться у повідомленні.
2.7. Укриття в захисних спорудах
В умовах, коли терміни проведення захисних заходів можуть виявитися вкрай обмеженими, на перше місце повинно бути поставлено укриття людей в захисних спорудах за місцем їх перебування (на роботі або навчанні, і в місцях постійного проживання).
Згідно з нормативними документами укриттю в захисних спорудах підлягають робітники і службовці вибухо-, пожежо-, хімічно-, і радіаційно небезпечних об'єктів, а також населення, яке проживає в 20-ти кілометровій зоні навколо радіаційно небезпечних об'єктів.
Захисні споруди - це споруди, які спеціально призначені для захисту людей від уражаючих факторів, що можуть виникнути при надзвичайних ситуаціях. В залежності від захисних властивостей ці споруди поділяються на сховища і протирадіаційні укриття.
Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:
комплексного освоєння підземного простору для розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарчого призначення, які на випадок НС можуть використовуватися як сховища або ПРУ для укриття населення;
обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель і споруд, які відповідають вимогам захисту;
дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень;
будівництва окремих сховищ та протирадіаційних укриттів;
масового будівництва в період загрози виникнення НС найпростіших швидкоспоруджуваних сховищ та укриттів.
Перелік захисних споруд, які необхідно будувати, визначається на місцях центральним органом виконавчої влади та затверджується Кабінетом Міністрів України.
2.8. Евакуаційні заходи
В умовах неповного забезпечення населення захисними спорудами в містах і населених пунктах, що мають об’єкти підвищеної небезпеки, основним способом захисту населення є евакуація і розміщення його у зонах, безпечних для проживання.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться в зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей).
Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.
Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:
можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, які проживають в зоні ураження);
виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі.
Часткова евакуація також проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Евакуаційні заходи здійснюються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
При проведенні часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у сфері виробництва та обслуговування населення: діти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, разом з вихователями та викладачами, студенти, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з обслуговуючим персоналом і членами їх сімей.
Планування евакуації здійснюється заздалегідь на такі випадки:
аварія на атомній електростанції з можливим забрудненням території;
усі види аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;
загроза катастрофічного затоплення місцевості;
лісові і торф'яні пожежі, землетрус, зсуви, інші геофізичні і гідрометеорологічні явища з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.
Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:
- завчасного планування евакуації населення;
- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;
- організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;
- організації управління евакуацією;
- всебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населення;
- навчання населення діям під час проведення евакуації.
Евакуація населення проводиться шляхом вивезення основної частини населення із зон НС усіма видами наявного транспорту. В разі відсутності транспорту або його недостатності, а також у випадку руйнування транспортних шляхів – організованим виведенням населення пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.