2. Загальні засади цо України

Законом України „Про ЦО України” визначено, що Цивільна оборона є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення реалізації її основної мети.

Система ЦО включає:

1) органи виконавчої влади всіх рівнів, які пов’язані з безпекою і захистом населення, запобіганням, реагуванням і діями в НС;

2) органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, держадміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і підпорядкування;

3) сили та засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

4) фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачених на випадок НС;

5) системи зв’зку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

6) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання ЦО (МНС України);

7) курси та навчальні заклади з підготовки та перепідготовки фахівців та населення з питань ЦО;

8) служби ЦО.

Цивільна оборона в Україні будується за територіально - виробничим принципом. Територіально - виробничий принцип організації визначає, що незалежно від відомчої підпорядкованості ЦО об'єктів організаційно входить в структуру ЦО регіонів, областей, районів, міст, на території яких вони розташовані. Виробничий принцип організації полягає в тому, що ЦО об'єктів організаційно входить в такі структури міністерств і відомств, керівники яких несуть повну відповідальність за стан ЦО своїх об'єктів.

Взагалі територіально - виробничий принцип побудови означає, що ЦО будується самостійно на всій території України і на територіях відповідно до адміністративного розподілу, а також в кожному міністерстві, відомстві та кожному об'єкті.

Керівництво ЦО України відповідно до її побудови покладено на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, керівників підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування.

Начальником ЦО України є Прем’єр-міністр України. Функції ж начальників цивільної оборони міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади на їх адміністративних територіях, а також підприємств, установ та організацій покладено на їхніх керівників.

Рис. 1. Структура ЦО України

3. Завдання цо України і шляхи їх реалізації

На ЦО України покладено такі завдання.

1. Попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідація їх наслідків.

З метою реалізації цього завдання проводяться наступні заходи:

• завчасно проводяться інженерно-технічні заходи для зменшення ймовірності виникнення НС;

• готуються науково обгрунтовані прогнози наслідків можливих НС;

• здійснюється постійне спостереження за станом потенційно небезпечних об'єктів і навколишнім середовищем;

• підтримуються у готовності до негайного застосування засоби оповіщення та інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи оповіщення про місця зараження;

• створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка;

• ведеться будівництво захисних споруд ЦО;

- проводиться забезпечення робітників і службовців засобами індивідуального захисту.

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний і воєнний часи і постійне інформування його про наявну обстановку.

З метою виконання цього завдання в містах і селищах, на основі автоматизованих систем централізованого оповіщення, мереж зв'язку і радіоліній, а також спеціальних засобів створюється система оповіщення та інформаційного забезпечення. Вона являє собою комплекс організаційно-технічних засобів для передачі інформації, сигналів оповіщення та розпоряджень органам виконавчої влади, адміністраціям об'єктів, силам ЦО, населенню.

Система оповіщення поділяється на державну, регіональну, місцеву та об'єктову. Вона має забезпечити циркулярне оповіщення посадових осіб з використанням міської телефонної мережі, засобів радіомовлення і телебачення. Оповіщення здійснюється згори вниз за підпорядкованістю.

3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та у воєнний час від застосування засобів ураження.

З метою виконання цього завдання проводиться комплекс заходів, які повинні забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захист, а також захист від біологічних засобів ураження.

4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

Це завдання реалізується шляхом проведення наступних заходів, спрямованих на забезпечення мінімуму життєвих потреб громадян:

- тимчасове розселення громадян в безпечних районах;

- організація харчування в цих районах;

- організація забезпечення людей одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

- надання фінансової допомоги;

- забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епідеміологічного спостереження в районах тимчасового розселення.

5. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха та в осередках ураження.

Це завдання реалізується виконанням наступних заходів:

- надання допомоги потерпілим;

- евакуація населення з небезпечних районів;

- проведення карантинно-обсерваційних заходів;

- обмеження осередків ураження;

- забезпечення громадського порядку в районах лиха і осередках ураження;

- проведення заходів з життєзабезпечення населення;

- соціально-психологічна реабілітація населення;

- проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

6. Створення систем аналізу і прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, попередження і контролю за радіоактивним, хімічним та бактеріальним зараженням, підтримки їх у готовності до надійного функціонування в НС мирного та воєнного часів.

Організатором діяльності цих систем є Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС).

Реалізація цього завдання здійснюється таким чином. Спеціальні підрозділи спостереження і контролю здійснюють збір даних про техногенно-екологічну обстановку на підвідомчій території і об'єктах. Ці дані цілодобово передаються в "Кризовий центр" МНС України. Про загрозливі явища дані передаються негайно. Зворотні дані з "Кризового центру" передаються до органів управління - в МНС і в Постійну урядову комісію. Комісія ухвалює рішення по залученню сил ЦО для ліквідації наслідків НС.

7. Підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління і сил, навчання населення умінню використовувати засоби індивідуального захисту та умінню діяти у НС.

До керівного складу відносяться посадові особи, що очолюють Уряд України і Криму, керівники державних адміністрацій областей, районів, міст, міністри, керівники відомств, адміністрацій підприємств, установ і організацій, командири з'єднань і частин цивільної оборони і спеціалізованих формувань ЦО центрального підпорядкування.

Підготовка керівного складу ЦО здійснюється на центральних і

територіальних курсах. Новопризначених на посаду - в рік призначення протягом 5 днів; всіх інших - один раз на 5 років.

Підготовка офіцерів - командирів частин і підрозділів ЦО, а також фахівців-механізаторів - на факультеті ЦО МНС України, створеному при військово-інженерному інституті Подільської державної аграрної академії.

Підготовка викладачів середніх навчальних закладів і шкіл з питань ЦО здійснюється щорічно протягом одного дня під час зимових канікул.

Викладачі предмета "Цивільна оборона" вищих навчальних закладів проходять підготовку під час методичних конференцій один раз на три роки протягом трьох днів, а також на Центральних курсах ЦО промислової і екологічної безпеки України.

Населення проходить підготовку по групах:

- учні молодших класів шкіл - за спеціальними програмами під керівництвом викладачів;

- учні старших класів – за програмою допризовної підготовки;

- студенти вищих навчальних закладів - за спеціальними програмами ВНЗ;

- робітники і службовці установ і організацій, а також особовий склад невоєнізованих формувань - під час об'єктових тренувань і комплексних навчань один раз на три роки;

- особи, не зайняті в сфері виробництва і обслуговування - навчаються вмінню використовувати засоби індивідуального захисту і діяти у НС за допомогою пам'яток та засобів масової інформації.