3.5. Соціальна робота як навчальна дисципліна

Соціальна робота як навчальна дисципліна (соціономія) становить собою систему певних положень, які вважаються загальновизнаними в теорії соціальної роботи [41, 76]. Стисло розглянемо деякі з них.

Цільова настанова соціальної роботи як навчальної дисципліни [44, 11-14].

Світовий досвід держави з ринковою економікою свідчить, що без спеціальних державних і суспільних структур соціального захисту населення гуманно-духовне, морально-громадянське й багате демократичне суспільство, правову державу побудувати неможливо. У зв'язку з цим особливого значення набувають активні розробки наукових проблем, пов'язаних із прикладною соціологією, соціальною екологією, соціальною інженерією, соціономією, і супроводжуються широким розповсюдженням і утвердженням професії соціального працівника.

Одним з найважливіших завдань підготовки спеціалістів у галузі соціальної роботи є їх теоретична підготовка. Вона проводиться в межах вивчення курсу “Теорія соціальної роботи”.

Теорія соціальної роботи як навчальна дисципліна – це систематизований виклад з навчальними цілями основ теорії і методики соціальної роботи стосовно до профілю навчального закладу. Вивчення даної навчальної дисципліни дозволяє озброїти майбутніх спеціалістів у галузі організації соціальної роботи методологією наукового аналізу соціальних процесів і оптимального вибору найбільш доцільних організаційних структур, змісту, форм і методів діяльності служб, що здійснюють соціальний захист і допомогу населенню.

Теорія й методика соціальної роботи, входячи до навчальних планів різних ВНЗ і профілів підготовки, водночас вирішує зовсім неоднакові завдання, що знаходить вираження в цільовій настанові навчального курсу.

Проте цільова настанова передбачає завжди науково обґрунтовані очікувані результати навчально-виховного процесу з даної навчальної дисципліни. Частіше вона постає як модель майбутнього спеціаліста, яка включає перелік вимог до обсягу знань, умінь, навичок і якостей, які повинен набути й виробити той, хто навчається.

У цьому зв'язку сучасний соціальний працівник – спеціаліст у галузі соціальної інженерії і технології, соціоном, який глибоко розбирається у правових, моральних і психологічних регулятивах життєдіяльності людей, здатний прийти їм на допомогу.

Випускник навчального закладу зі спеціальності “Соціальна робота” повинен:

• знати теоретичні й методологічні засади соціальної роботи, її історичні корені й традиції, вітчизняний і зарубіжний досвід організації захисту населення;

• мати навички соціально-психологічного й ситуаційного аналізу й організаційного діагнозу умов життєдіяльності різних груп населення;

• уміти проводити конкретно-соціологічні дослідження, прогнозувати розвиток соціальних процесів і враховувати їх результати в організації соціальної роботи, у виборі засобів і способів впливу на розвиток соціальних процесів;

• мати організаторські здібності, високу загальну культуру, педагогічні здатності, бути привітним і товариським.

Цільова настанова соціальної роботи як навчальної дисципліни містить у собі визначення й усвідомлення мети й завдань соціальної роботи [41, 76 – 86].

Соціальний працівник несе професійну відповідальність і перед суспільством у цілому, і перед клієнтом. У цьому зв'язку мета подвійна: сприяти інтеграції суспільного цілого (1) і сприяти адаптації людей у мінливому світі (2).

Цілі соціальної роботи конкретизуються в таких завданнях:

• максимально розвивати індивідуальні спроможності і морально-вольові якості клієнтів, заохочуючи їх до самостійних дій і прийняття особистої відповідальності за все, що відбувається в їхньому житті;

• сприяти досягненню порозуміння між клієнтом і соціальним середовищем, у якому він існує;

• виробляти основні положення і принципи соціальної політики, домагатися на всіх рівнях їх законодавчого прийняття й виконавчого здійснення;

• проводити роботу з профілактики й попередження соціально небажаних явищ;

• організовувати наукові дослідження для практикуючих працівників;

• сприяти поширенню інформації про права й пільги окремих категорій громадян, обов'язки й можливості соціальних служб, забезпечувати консультації з юридичних, правових аспектів соціальної політики [1, 28, 46].

Розуміння соціальної роботи як навчальної дисципліни також пов'язане і з її проблемами в галузі підготовки соціального працівника в країні й за кордоном.

Перші навчальні заклади, що здійснюють підготовку соціальних працівників, створювалися благодійними організаціями:

• Англія (1896) – курси з підготовки соціальних працівників-Лондонське товариство організації благодійності; у той же час у Німеччині (Аліса Саламон) на основі ідей і практики фемінізму;

• США – виникнення в 1898 р. Нью-йоркської школи філантропії, що призначалася для дружніх відвідувачів та інших волонтерів; згодом вона стала Школою соціальних працівників Колумбійського університету. Згодом виникла Чикагська школа громадянського права й філантропії, створена в 1905 р. Гремом Тейлором і його колегами (пізніше підрозділ Чиказського університету під назвою Школи управління соціальним обслуговуванням);

• Голландія (1899 р.) – заснувала перший у світі інститут з підготовки соціальних працівників. Вона прискорила тим самим процес створення навчальних закладів, що займаються підготовкою соціальних працівників у країнах Європи й Америки: до 1910 р. їхня кількість збільшилася до чотирнадцятьох.

Загострення, пов'язані з Першою світовою війною, супроводжуються збільшенням кількості країн, що почали підготовку соціальних працівників. У 1930 р. перші школи соціальної роботи відкриваються в Бельгії і Норвегії, у Чилі, а до цього в 1928 р. – в Італії.

У 30-х роках продовжилося зростання кількості країн, що здійснювали підготовку професійних соціальних працівників: Іспанія (1932), Ізраїль (1934), Ірландія (1934), Люксембург (1935), Португалія (1935), Греція (1937), Данія (1937) та ін.

Вищезазначений кількісний рух у галузі соціальної роботи, у кінцевому рахунку, призводить до того, що сьогодні, наприклад, у США більше 400 університетів і коледжів пропонують програми, за якими здійснюється підготовка соціальних працівників. Останні десятиліття у Великобританії характеризуються збільшенням прийомів до навчальних закладів, які займаються підготовкою соціальних працівників. У наш час соціальній роботі в Німеччині навчається 52 тис. чоловік, з них – 37 тис. у коледжах і 15 тис. в університетах.

У країнах СНД соціальна робота як професія орієнтується на її організацію в Росії.

Соціальна робота як професія існує в Росії з 1991 р., коли до Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів і службовців Міністерства праці СРСР було внесено доповнення. У цих доповненнях характеризувалися п'ять нових посад – соціального працівника, педагога-організатора, соціального педагога, завідувача відділення соціальної допомоги вдома самотнім непрацездатним громадянам і спеціаліста із соціальної роботи. У 1991 році почалася підготовка соціальних працівників, центрами котрої стали університети, а також педагогічні й медичні інститути.

Крім того, соціальна педагогіка набула статусу наукової спеціальності.

В Україні офіційне введення соціальної роботи як навчальної дисципліни відносять до весни 1991 року й пов'язують з діяльністю Тимчасового науково-дослідного колективу (ТНДК) “Школа-мікрорайон”, який був утворений у 1989 році Академією педагогічних наук і Державним комітетом народної освіти СРСР. Активну участь у ньому взяла група соціальних педагогів з Донецька, яку очолив В.Сидоров. У 1992 році в Донецькому університеті було відкрито спеціальний факультет перепідготовки соціальних педагогів і працівників. У 1994 році при Національному університеті «Києво-Могилянська академія» відкрита Школа соціальної роботи. Згодом фах “Соціальна робота” відкрита в багатьох провідних навчальних закладах України.

Основу цільової настанови соціальної роботи як навчальної дисципліни складає освітньо-виховний потенціал теорій соціальної роботи.

Зазначений потенціал включає:

• філософсько-методологічні проблеми в курсах з теорії соціальної роботи (філософія як методологічна основа наукового знання й освіти в галузі соціальної роботи; емпіричні й теоретичні рівні пізнання; логіка пізнання або рух від емпіричного до теоретичного рівня; науковий і повсякденний рівні пізнання; діалектика соціальної роботи; філософські категорії й категорії соціальної роботи; природа й суспільство у філософії; потенціал сприяння освоєнню теорії соціальної роботи);

• специфіку використання різноманітних теоретичних моделей соціальної роботи в освітньо-виховній діяльності, професійній підготовці спеціалістів-соціономів (освітньо-виховний потенціал психолого-орієнтованих теорій соціальної роботи; особливості підготовки соціономів до ефективного використання соціолого-орієнтованих концепцій соціальної роботи; вивчення комплексно-орієнтованих концепцій соціальної роботи в підготовці спеціалістів для закладів соціального захисту);

• відповідність навчальних курсів теорії соціальної роботи, соціології, психології й соціальній історії (соціологія й теорія соціальної роботи в контексті проблем освіти; співвідношення психології й соціальної роботи в навчально-освітньому процесі; освітньо-виховний контекст взаємодії соціальної історії й соціальної роботи);

• актуальні соціальні проблеми і спеціалізація в галузі підготовки соціальних працівників: пошук оптимальних теоретичних засад (проблеми сім'ї і специфіка підготовки соціономів; соціальна робота в охороні здоров'я й особливості підготовки соціономів; соціальна робота в освіті й навчання соціономів; соціальна робота в службах праці й зайнятості в контексті завданьпідготовки соціономів; підготовка до соціальної роботи в екстремальних умовах і з “групами ризику”; організація соціальної роботи й підготовка соціономів);

• можливості практичного використання теорій соціальної роботи (теорії соціальної роботи і практика: проблеми і взаємодії; практичний потенціал соціолого-орієнтованих концепцій соціальної роботи: системна теорія і її вплив на практику соціальної роботи, “моделі життя” екологічної теорії в практиці соціальної роботи, дозволяюча модель практики соціальної роботи, соціально-радикальна модель практики соціальної роботи, марксистська модель практики соціальної роботи; психолого-орієнтовані теорії і практика соціальної роботи: психодинамічна модель практики соціальної роботи, екзистенціальна модель, гуманістична модель, рольова теорія в контексті практики соціальної роботи, комунікативна модель практики соціальної роботи; специфіка застосування на практиці комплексно-орієнтованих концепцій соціальної роботи: соціально-педагогічна модель, когнітивна модель практики соціальної роботи, вітально-орієнтована модель практики соціальної роботи).